Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Світанок - Майер Стефани Морган - Страница 95
— Я подумав, якщо я насправді збираюся перебрати на себе роль альфа-самця, Вожака, — пояснив Джейкоб, — мені ліпше залагодити всі формальності.
Нові обов’язки змушували її часто консультуватися з ним, а оскільки він повсякчас не відходив від Ренесми…
Лі не почувалася щасливою, перебуваючи поряд із нами, але вона являла собою виняток. Щастя — ось головна барва мого гобелену, визначальний чинник мого теперішнього життя. Настільки визначальний, що тепер я так зблизилася з Джаспером, як не могла й уявити собі.
Хоча спершу він мене дратував.
— От уже ж! — пожалілась я однієї ночі Едвардові, коли ми вклали Ренесму в її колиску із гартованого заліза. — Якщо я досі не вбила ні Чарлі, ні Сью, гадаю, цього вже ніколи й не станеться. Хотіла б я, щоб Джаспер нарешті припинив весь час нависати наді мною!
— Ніхто в тобі не сумнівається, Белло, ні на йоту, — запевнив він мене. — Але ж ти знаєш Джаспера — він не може не клюнути на приємну атмосферу. Від тебе аж пашить щастя, кохана, от він і тягнеться до тебе цілком неусвідомлено.
Едвард міцно пригорнув мене за плечі, бо ніщо так не тішило його, як моя всеохопна радість у новому житті.
Переважну більшість часу я відчувала ейфорію. Дні були закороткими, щоб я встигла намилуватися власною дочкою; ночі були закороткими, щоб устигла потамувати свою жагу до Едварда.
Але в радості був і зворотний бік. Якщо перевернути гобелен нашого життя навиворіт, там у візерунок впліталися чорні та сірі нитки страху й сумнівів.
Ренесма промовила перше слово, коли їй виповнився рівно тиждень. Цим словом була «мама», що мало б мене зробити щасливою, якби я не так лякалася її стрімкого розвитку, — я заледве змогла впоратися зі своїм застиглим обличчям, аби усміхнутися до неї. Особливо якщо зважати на те, що вона не обмежилася одним словом, а на одному подиху вимовила ціле речення: «Мамо, де дідусь?» — запитала вона ясним, високим сопрано, завдаючи собі клопоту промовити ці слова вголос тільки тому, що я перебувала в протилежному кутку кімнати. Вона вже запитувала Розалію своїм звичайним (радше незвичайним, залежно з якої точки зору розглядати) способом. Розалія не знала відповіді, тож Ренесма звернулася до мене.
Коли вона зробила свій перший крок, менш ніж за три тижні потому, ситуація була схожою. Вона просто якусь хвильку уважно дивилася на Алісу: як її тітонька розставляє букети у вази по всій кімнаті, як вона танцює туди-сюди з повними руками квітів. Ренесма звелася на ніжки, які аж ніяк не були нетвердими, і перетнула кімнату майже так само граційно.
Джейкоб не втримався й заплескав у долоні, адже було очевидно, що саме цього очікувала Ренесма. Він був настільки прив’язаний до неї, що його власні почування завжди були на другому місці; першим його поривом було дати Ренесмі все, що вона захоче. Та коли наші очі зустрілися, в його зіницях я прочитала віддзеркалення власної паніки. Я також силкувалася плескати в долоні, щоб приховати від неї свій переляк. Едвард, який був обіч мене, теж тихенько зааплодував, і хоча ми й слова не промовили вголос, але точно знали, що думаємо зараз одне й те саме.
Едвард і Карлайл захопилися дослідженнями: вони шукали відповідей, чого нам очікувати далі. Інформації було обмаль, і перевірити її правдивість було неможливо.
Аліса та Розалія зазвичай починали наш день із показу мод. Ренесма ще ні разу не вбралася в той сам одяг двічі, частково тому, що миттю з нього виростала, а частково тому, що Аліса та Розалія хотіли зібрати дитячий альбом світлин, у якому, здавалося, зібрані фото за різні роки, а не тижні. Вони зробили тисячі світлин, задокументувавши кожен крок її прискореного дитинства.
У три місяці Ренесма схожа була на великого однорічного малюка або ж на маленького дворічного. Фігура в неї була не такою, як у немовлят: вона була худенькою і граційною, більш пропорційною, як доросла. Бронзові кучерики вже сягали пояса; я б у житті не обстригла їх, навіть якби Аліса й дозволила. Ренесма розмовляла правильно, без помилок і чітко вимовляючи слова, але це траплялося рідко — вона надавала перевагу своєму способу показувати, чого їй кортить. Вона вже не тільки ходила, а й бігала і танцювала. І навіть навчилася читати.
Одного вечора я читала їй Теннісона[13], оскільки ритміка й мелодика його поезії видавалися заспокійливими. (Мені доводилося щодня шукати все нові й нові книжки: Ренесма не любила, коли їй читали на ніч ту саму історію двічі, як зазвичай люблять інші діти, а для книжок із малюнками їй узагалі бракувало терпцю). Вона простягнула руку, аби торкнутися моєї щоки, і в її уяві я побачила нас із нею, тільки у неї в руках була книжка. Я з усмішкою віддала їй книжку.
— «Тут музика лунає лагідніш, — прочитала вона без запинки, — за пелюстки трояндові в траві, // за вранішню росу, що впала між // каміння на стежки берегові…»
Мов робот, я забрала в неї книжку назад.
— Якщо ти сама читатимеш, як же ти заснеш? — запитала я голосом, який заледве не тремтів.
За розрахунками Карлайла ріст її тіла сповільнювався; проте мозок її розвивався нестримно. Навіть якщо тенденція до сповільнення збережеться, вона стане дорослою щонайбільше за чотири роки.
За чотири роки. А за п’ятнадцять постаріє.
Усього п’ятнадцять років життя.
Але вона була такою здоровою! Життєрадісною, веселою, сяйливою і щасливою. Її очевидний добробут дозволяв мені почуватися щасливою зараз, а майбутнє залишати на завтра.
Карлайл та Едвард тихо обговорювали різні варіації майбутнього, а я намагалася не слухати. Вони ніколи не заводили про це мови, коли поблизу був Джейкоб, адже був один реальний спосіб сповільнити старіння, і від нього Джейкоб точно не буде в захваті. Та і я не була. Занадто небезпечно! — волали мої інстинкти. Джейкоб і Ренесма багато в чому були неймовірно схожими, обоє напівкровки, дві різні істоти водночас. І всі відомості про вовкулак свідчили, що для таких істот вурдалацька отрута — це вірна смерть, а не шлях до безсмертя…
Карлайл та Едвард уже вичерпали всі можливості для досліджень, які можна робити, не полишаючи домівки, і тепер планували розвідати коріння старих легенд на місці, звідки вони походили. Ми повернемося в Бразилію — це стане відправною точкою. У племені тикуна є легенди про таких дітей, як Ренесма… Якщо такі діти і справді існували, то хоч якісь згадки про життя напівбезсмертних дітей збереглися й досі.
Отож лишалося головне питання: коли ми зможемо поїхати.
Затримувала всіх я. По-перше, я хотіла залишатися неподалік Форкса ще деякий час заради Чарлі. По-друге, я знала, що попереду чекає ще одна мандрівка — і ця мандрівка важливіша. І в цю мандрівку потрібно вирушати на самоті.
Це була єдина наша з Едвардом суперечка відтоді, як я стала вампіром. Головним каменем спотикання було оце «на самоті». Але факт лишався фактом: мій план був єдиним, який мав раціональне зерно. Мені слід було відвідати Волтурі, і бажано самій.
Навіть тепер, коли я звільнилася від нічних кошмарів, від будь-яких снів узагалі, неможливо було забути про Волтурі. Та й вони час від часу нагадували про себе.
Аж до того дня, коли прибув подарунок від Аро, я й гадки не мала, що Аліса надіслала Волтурі офіційне повідомлення про весілля; ми були на далекому острові Есме, коли вона мала видіння гвардії Волтурі, а серед них — Джейн та Алека, небезпечно могутніх двійнят. Гай збирався відправити своїх людей на полювання, щоб вони подивилися, чи я ще й досі людина на порушення їхнього вердикту (адже я знала таємниці вурдалацького світу, тож маю або приєднатися, або замовкнути… назавжди). Отож Аліса вислала їм офіційне повідомлення, сподіваючись, що це їх затримає, оскільки вони прочитають підтекст у цій звістці. Але колись-таки вони навідаються. Це невідворотно.
Сам по собі подарунок не був особливо загрозливим. Екстравагантним — так; у своїй екстравагантності він навіть лякав. Але головна загроза читалася в прощальному рядку привітання, написаному чорним чорнилом на квадратному аркуші цупкого білого паперу Аро власноруч:
13
Альфред Теннісон (1809–1892), більше відомий як лорд Теннісон, — один із найвідоміших англійських поетів Вікторіанської епохи.
- Предыдущая
- 95/138
- Следующая