Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Світанок - Майер Стефани Морган - Страница 100
— Що? — прямо спитав він. — Що сталося?
Я не знала, з чого почати. І ніхто інший не міг знайти слів.
Джейкоб у три стрибки перетнув кімнату й упав на коліна поряд зі мною та Ренесмою. Я відчувала, як від нього струменить тепло — його тіло здригалося, і дрож котився руками до його тремтячих долонь.
— З нею все гаразд? — вигукнув він, торкаючись її чола, і схилив набік голову, прислухаючись до її серцебиття. — Белло, не муч мене, благаю!
— З Ренесмою нічого не сталося, — видихнула я уривчастим голосом, ламаючи слова.
— Тоді з ким?
— З усіма нами, Джейкобе, — прошепотіла я. І ось мій голос прозвучав так само — наче з могили. — Все скінчилося. Нас прирекли на смерть.
РОЗДІЛ 29. ВІДСТУПНИЦТВО
Ми просиділи так усеньку ніч — статуї жаху й скорботи, а Аліса так і не повернулася.
Ми всі вже дійшли до краю — ошаленіли настільки, що просто позастигали. Карлайл заледве міг ворушити вустами, щоб усе пояснити Джейкобові. У переказі все видавалося навіть гіршим; навіть Еммет потому застиг і вже не рухався.
І тільки коли зійшло сонце і я збагнула, що незабаром Ренесма почне сонно ворушитися під моїми долонями, я подумала: а що ж затримало Алісу так надовго? Я сподівалася дізнатися хоч щось, перш ніж мені доведеться наразитися на доччину цікавість. Отримати хоч якісь відповіді. Дістати хоч мале-е-есеньку надію, щоб я мала здатність всміхатися й приховувати правду, аби не налякати і її.
Я відчувала, що обличчя моє перетворилося на застиглу маску — вона не сходила з нього всеньку ніч. Я не була впевнена, що не втратила здатності всміхатися.
Джейкоб хропів у кутку — гора хутра на підлозі, яка неспокійно крутиться уві сні. Сем уже все знав — вовкулаки готувалися до того, що невідворотно наближалося. Хоча ця підготовка нічого не змінить — вони всі загинуть разом із родинами.
Сонце прорвалося крізь вікна, що гляділи у двір, і осяяло Едвардову шкіру. Мої очі не відривалися від його відтоді, як пішла Аліса. Ми всю ніч невідривно дивилися одне на одного — зіницями вбирали те, без чого не зможемо жити, втративши, — дивилися на другу свою половинку. Я побачила власне віддзеркалення у його зболених очах, коли сонце діткнулося й моєї шкіри.
Його брови ледь помітно ворухнулися, потім вуста.
— Аліса, — вимовив він.
Голос його прозвучав, як тріск криги, коли вона тане. Всі ми трошки здригнулися, трошки обм’якли. Нарешті ворухнулися.
— Довгенько її не було, — пробурмотіла Розалія здивовано.
— Де ж вона могла подітися? — докинув Еммет, роблячи крок до дверей.
Есме поклала долоню Розі на руку.
— Ми ж не хочемо наполохати…
— Вона ще ніколи так надовго не щезала, — зауважив Едвард. Нова турбота перекосила маску, на яку перетворилося його обличчя. Зненацька риси його ожили, очі розширилися від нового жахіття, паніка з новою силою оволоділа ним. — Карлайле, ти ж не думаєш, що вони зробили хід на випередження? В Аліси була б змога побачити, що вони когось вислали по неї?
Перед моїм внутрішнім зором постало обличчя Аро з напівпрозорою шкірою. Того Аро, який зазирнув до глибин Алісиної душі, який дізнався про все, на що вона здатна…
Еммет висварився так голосно, що Джейкоб підхопився на ноги й загарчав. Надворі відгукнулося гарчання його зграї. А моя родина метушилася так стрімко, що їхні силуети видавалися розмитими.
— Зоставайся з Ренесмою! — заверещала я до Джейкоба, вилітаючи з дверей.
Я й досі була дужчою за всіх і перетворила свою силу у швидкість. У три стрибки я обігнала Есме, а ще за кілька кроків — і Розалію. Я мчала крізь густий ліс, поки не опинилася поруч із Едвардом та Карлайлом.
— Може, вони захопили її зненацька? — запитав Карлайл рівним голосом, наче він стояв спокійно, а не гнав щодуху через ліс.
— Не уявляю як, — відповів Едвард. — Але Аро знає про неї більше, ніж будь-хто. Більше навіть, ніж я.
— Це пастка? — загукав Еммет ззаду.
— Можливо, — мовив Едвард. — Тут нема жодних запахів, окрім сліду Аліси та Джаспера. Куди вони подалися?
Слід Аліси та Джаспера робив велику петлю: спершу від будинку він прямував на схід, на тому боці річки повертав на північ, а за кілька миль знову повертав на захід. Ми вдруге перетнули річку — всі вшістьох перестрибнули за секунду. Едвард вів перед, він був цілковито зосереджений.
— Ти віднайшов запах? — заздалегідь загукала Есме, ще перш ніж ми подолали річку вдруге. Вона бігла останньою на лівому фланзі нашого мисливського загону. Вона вказала жестом на південний схід.
— Не відхиляйтеся від головного сліду — ми майже на кордоні з квілеутами, — різко мовив Едвард. — Тримайтеся разом. Шукайте, куди вони повернули — на північ чи на південь.
Я не настільки добре знала всі пункти угоди, як решта, але вчула запах вовкулак, який легенький бриз приніс зі сходу. Едвард і Карлайл за звичкою трохи стишили біг, і я бачила, як вони поводять головами з боку в бік, шукаючи, де ж зверне слід.
Та раптом вовчий запах посилився, й Едвардова голова сіпнулася вгору. Він нагло зупинився. Ми всі теж стали як укопані.
— Семе? — рівним голосом покликав Едвард. — Що сталося?
Сем вийшов із-за дерев за кількасот кроків від нас — він швидко простував до нас у своїй людські подобі, а обабіч нього бігло двоє великих вовків — Пол і Джаред. Довгенько довелося чекати, поки Сем до нас наблизиться; від повільності його людської ходи мені уривався терпець. Я не хотіла, щоб у мене був час міркувати, що саме могло статися. Я прагнула руху, прагнула дії. Хотіла пригорнути Алісу обома руками, знати напевно, що вона в безпеці.
Я побачила, як побіліло Едвардове обличчя, коли він прочитав Семові думки. Але Сем не звертав на нього уваги — він дивився просто на Карлайла; Сем зупинився й заговорив:
— Відразу по опівночі Аліса та Джаспер з’явилися на цьому місці й попросили дозволу перетнути нашу землю, щоб дістатися океану. Я дав дозвіл і провів їх до узбережжя особисто. Вони миттю пірнули у воду й більше не поверталися. Поки ми йшли разом, Аліса попросила мене про одну надзвичайно важливу послугу: нічого не казати Джейкобові про те, що ми бачилися тут, допоки я не побалакаю з вами. Отож я мав дочекатися вас тут, бо ви прийдете її шукати, і передати вам оцю записку. Вона просила коритися її волі так, ніби всі наші життя від цього залежать.
Семове обличчя було похмурим; він простягнув нам згорнений аркуш паперу із чорним друкованим текстом — це була сторінка з книжки, і поки Карлайл розгортав записку, мої гострозорі очі вже читали друкований текст. На тому боці аркуша, що я могла бачити, були вихідні дані на книжку «Венеціанський купець» Шекспіра. А щойно Карлайл цілком розгорнув аркуш, до мене долинув мій власний запах. Я збагнула, що папірчик видерли з моєї книжки. Я забрала до нашого нового будиночка дещо зі своїх речей від Чарлі: нормальний одяг, всі материні листи, улюблені книжки. Зачитане зібрання творів Шекспіра в м’якій палітурці ще вчора зранку стояло на книжковій полиці в нашому будиночку…
— Аліса вирішила нас покинути, — прошепотів Карлайл.
— Що? — зойкнула Розалія.
Карлайл перевернув аркуш, щоб ми всі могли прочитати записку.
Не шукайте нас. Не можна гаяти часу. Пам’ятайте: Таня, Шуван, Амун, Алістер і всі кочівники, яких ви зможете знайти. Дорогою ми пошукаємо Пітера та Шарлотту. Нам дуже прикро, що доводиться полишати вас у такий спосіб, без слова прощання чи пояснення. Але це єдиний можливий вихід. Ми вас любимо.
Ми застигли, запала цілковита тиша — чути було тільки серцебиття вовків та їхнє дихання. Мабуть, і думки їхні теж голосно лунали, бо Едвард заворушився першим, заговоривши у відповідь на те, що прочитав у Семовій голові.
— Так, ситуація вельми небезпечна.
— Така небезпечна, що ти б покинув свою родину? — вголос запитав Сем осудливим тоном. Було очевидно, що він не читав Алісиної записки, перш ніж віддати її нам. Зараз він мав вельми засмучений вигляд — наче шкодував, що послухався Алісу.
- Предыдущая
- 100/138
- Следующая