Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Країна розваг - Кінг Стівен - Страница 18
Попри все це, сон не брав мене взагалі. Іноді я лягав у ліжко, натягав на вуха старезні, перемотані ізострічкою навушники й слухав записи «Дорз». (Особливий відгук у мені знаходили такі життєствердні композиції, як «Машини зі свистом мчать повз моє вікно», «Вершники бурі» і, безперечно, «Кінець».) Коли голосу Джима Моррісона й містичного лункого оргaна Рея Манзарека було недостатньо, щоб мене приспати, я скрадався вниз зовнішніми сходами і йшов на пляж. Раз чи двічі я навіть спав на пляжі. Принаймні коли мені вдавалося ненадовго забутися сном, я не бачив кошмарів. Я взагалі не пригадую, щоб мені того літа снилися сни.
Бриючись уранці, я бачив під очима мішки, а після особливо енергійних виступів у ролі Гові (найгіршими були дні народження в перегрітій психушці «Привітного дому») паморочилося в голові, але це було нормально — так мені сказав містер Істербрук. Після нетривалого відпочинку на лежбищі я знову був у строю. Загалом я думав, що презентував себе добре, як нині кажуть. Але першого ж понеділка липня, за два дні до Величного Четвертого, зрозумів, що це не так.
Моя команда «Біґль», як завжди, з’явилася рано-вранці до ятки Баті Аллена, і він роздав нам завдання, як завжди викладаючи гвинтівки. Зазвичай наша вранішня робота полягала в тому, щоб приносити коробки з призами (на більшості стояв штамп «ЗРОБЛЕНО В ТАЙВАНІ») й напихати ятки до Перших воріт, як ми називали відкриття. Однак того ранку Батя Аллен сказав, що мене хоче бачити Лейн Гарді. То була несподіванка, бо Лейн рідко витикався за межі лежбища, поки до Перших воріт не лишалося хвилин двадцять. Я пішов було в той бік, та Батя заволав до мене.
— Нє, нє, він біля бовдуропідйомника. — Цим презирливим словом називали чортове колесо, хоча в присутності Лейна він би його вжити не наважився. — Ноги в руки і вперед, Джонсі. На сьогодні повно роботи.
Я взяв ноги в руки, але біля колеса, високого, непорушного й оповитого тишею в очікуванні на перших відвідувачів, нікого не побачив.
— Сюди! — гукнув жіночий голос. Я повернувся ліворуч і побачив Роззі Ґолд, яка стояла біля всіяної зірками будки провидиці, вся закутана в тонкі шати Мадам Фортуни. На голові в неї був шарф кольору електрик. Зав’язаний ззаду вузлом, він опускався майже до попереку. Поряд із нею стояв Лейн у своєму звичному наряді: линялих прямих джинсах і обтислій майці, що вигідно підкреслювала його налиті м’язи. Котелок був заломлений під кутом, саме таким, як треба для мафіозо. На перший погляд ви б і не запідозрили, що в нього в голові є мозок, але то було хибне враження.
Обоє вдягнені для шоу, в обох похоронний вираз облич. Я подумки швидко прогортав останні кілька днів, намагаючись згадати, чи міг накоїти щось, що стало б причиною для таких виразів. На думку спало, що Лейну могли дати наказ усунути мене від роботи… чи навіть звільнити. Але в розпалі літа? І хіба такі новини повідомляли не Фред Дін чи Бренда Раферті? А ще, до чого тут Роззі?
— Народ, хто помер? — спитав я.
— Головне, щоби не ти, — відказала Роззі. Вона саме вживалася в роль, і її мова звучала з дивним акцентом: наполовину бруклінським, наполовину карпатським.
— Га?
— Джонсі, прогуляймося разом, — сказав Лейн і, не чекаючи відповіді, пішов центральною алеєю. До Перших воріт лишалося півтори години, тож тут не було нікого, крім кількох прибиральників (ґазуні, як їх називали говіркою, — ні в кого з них, напевно, не було ґрін-карти), які замітали довкола яток, хоч і мали виконати цю роботу вчора ввечері. Коли я наздогнав колег, Роззі відійшла трохи вбік, щоб звільнити для мене місце. Я почувався злочинцем, якого веде під конвоєм у тюрягу пара копів.
— А що таке?
— Побачиш, — зловісно промовила Роззі-Фортуна, і невдовзі так і сталося. Біля «Дому жаху» розташовувався «Дзеркальний особняк Містеріо» (власне, вони були поєднані між собою). Поряд із касою стояло звичайне дзеркало, над яким була табличка: «ЩОБ ВИ НЕ ЗАБУЛИ, ЯКІ НА ВИГЛЯД НАСПРАВДІ». Лейн узяв мене попід одну руку, Роззі — попід другу. Отепер я справді відчув, як це бути злочинцем, якого привели у відділок і от-от кинуть у мавпятник. Вони поставили мене перед дзеркалом.
— Що ти бачиш? — спитав Лейн.
— Себе. — Та схоже, не цієї відповіді вони чекали, тому я додав: — Себе, але мені треба постригтися.
— Подивися на свій одяг, дурний хлопчисько. — Останні два слова Роззі прозвучали як «турний хлопчизько».
Я подивився. Понад жовтими робочими чоботами побачив джинси (з задньої кишені стирчали рукавички з сирицевої шкіри рекомендованої марки), а над джинсами — синя робоча сорочка з тканини шамбре, вилиняла, проте доволі чиста. На голові в мене була чудесно брудна й пом’ята собакепка з Гові — останній штрих, що так багато означає.
— А що з ним? — спитав я, починаючи трохи сердитися.
— Якось наче висить на тобі, нє? — спитав Лейн. — Раніше такого не було. На скільки фунтів ти схуд?
— Господи, не знаю. Треба, мабуть, піти до Жирного Воллі. — Жирний Воллі стояв на ятці «Вгадай свою вагу».
— Це несмішно, — зауважила Фортуна. — Не можна ходити у тому клятому собачому костюмі півдня під розжареним літнім сонцем, а потім ковтнути дві сольові таблетки і сказати, що це їжа. Оплакуй своє втрачене кохання, скільки влізе, але їж при цьому. Їж, чорт забирай!
— Хто вам розтріпав? Том? — Ні, навряд чи він. — Ерін. Вона не має права…
— Ніхто мені не розтріпав. — Роззі випросталася й наче виросла. — Я все бачу.
— Не знаю, як щодо бачення, але нахабства вам точно не позичати.
Вона миттєво вийшла з образу й знову стала Роззі.
— Я не про екстрасенсорику, синку, а про звичайну жіночу спостережливість. Думаєш, я не розумію, коли переді мною нещасний Ромео? Після всіх цих років читання долонь і зазирання в кристал? Ха! — Вона ступила крок вперед, сколихнувши показними грудьми. — Мені байдуже, що там у тебе в особистому житті, просто я не хочу, щоб четвертого липня, коли в затінку, до речі, буде дев’яносто п’ять градусів[33], ти загримів у лікарню з тепловим ударом чи ще чимось гіршим.
Лейн зняв котелок, заглянув у нього і знову посадив на голову, цього разу заломивши на інший бік.
— Вона не каже цього прямо, щоб не втратити славетної репутації бурчухи, але ми всі тебе любимо, малий. Ти швидко вчишся, робиш усе, про що попросять, ти чесний, нікому не створюєш проблем, і діти тебе обожнюють, коли шкуру натягаєш. Але треба бути сліпим, щоб не бачити, що з тобою щось діється. Роззі думає, що в усьому винна дівчина. Може, вона й правду каже, а може, й ні.
Роззі зиркнула на нього гордовито: як-ти-смієш-у-мені-сумніватися.
— Може, у тебе батьки розлучаються. Мої розбіглися, і мене це мало не вбило тоді. Може, твого старшого братика посадили за наркоту…
— Моя мама померла, і я єдина дитина, — похмуро відказав я.
— Мені однаково, хто ти там, у зовнішньому світі, — сказав він. — Тут «Джойленд». Країна розваг. Шоу. І ти один із нас. А це означає, що ми маємо право про тебе піклуватися, хочеш ти цього чи ні. Тому починай щось їсти.
— Починай багато їсти, — виправила Роззі. — Зараз, опівдні, увесь день. Щодня. І постарайся їсти щось, крім смажених курчат, бо там, скажу тобі, серцевий напад у кожній гомілці. Піди в «Печерний лобстер» і замов рибу й салат із собою. Скажи, хай зроблять подвійну порцію. Набери трохи ваги, щоб не скидатися на ходячий скелет на сцені цирку. — Вона глянула на Лейна. — Дівчина, точно тобі кажу. Це ж видно неозброєним оком.
— Не знаю, в чому причина, але годі, бля, сохнути, — сказав Лейн.
— Негарно так висловлюватися в присутності дами, — дорікнула йому Роззі. Вона знову ввійшла в роль Фортуни. Невдовзі могла розродитися фразочкою на зразок «Дзе те, джого ходжуть духи» абощо.
— Та, іди ти, — сказав Лейн і пішов до колеса.
Коли його вже не було видно, я подивився на Роззі. Насправді вона не дуже годилася на роль матері, проте на ту мить інших альтернатив я не мав.
33
35 °С.
- Предыдущая
- 18/57
- Следующая