Чигиринські походи. 1677–1678 - Сорока Юрій В. - Страница 16

Як і планувалося, турецька армія виступила в похід ранньої весни 1678 року. Це навряд чи когось здивувало — українці і московити, попереджені Афанасієм Поросуковим, давно на них очікували, яничари ж, яким ще минулого року було оголошено, що війна почнеться до «дня Хозира», тобто 23 квітня, були готові виступити в будь — який момент. Як і минулого року, шлях турецького війська лежав від Дунаю до Південного Бугу і звідти до Чигирина. Отримавши звістку про початок турецького походу, царські війська теж рушили в Україну. Були також посилені гарнізони південних міст Московського царства — очевидно, у Кремлі досить серйозно ставилися до майбутньої битви і припускали, що в разі захоплення Києва і Чигирина османи можуть продовжити рух на північ і спробувати заволодіти прикордонними форпостами Московського царства.

Тим часом турецько — татарська армія почала діяти. Кримська кіннота вторглася в Переяславську землю, спричинивши там страшні спустошення. Набіг очолювали хан Мурад—Ґерай, спільно з яким діяв Юрій Хмельницький. А вже в червні стотисячна турецька армія, очолювана великим візиром Кара — Мустафою, переправилася через Дністер у районі Рашкова і покотила на Чигирин. Усього за три тижні, 8 чи 10 липня, військо османів, займаючи панівні висоти і береги річки Тясмин, облягло Чигирин.

Стосовно кількості турецької армії, задіяної у другому Чигиринському поході, дані дещо різняться. Згідно із деякими з них, піхота турецького війська нараховувала 15 тисяч яничарів, 15 тисяч сеименів провінційних військ, а також 15 тисяч землекопів, котрі мали готувати штурм фортеці. Кавалерія, що її вели Кара — Мустафа і Каплан — Паша, виглядала ще більш поважно — 30 тисяч вершників у складі султанської гвардії, а також до 15 тисяч легкої кінноти. З допоміжних військ можемо назвати 2 тисячі обслуги при гарматах, а також 10–тисячний корпус молдаван і волохів. Ще раніше кримський хан привів 50 тисяч татарської кінноти. Артилерія турецької армії складалася з чотирьох великих облогових гармат, про розміри яких може свідчити той факт, що кожну з них везли 32 пари волів. Менш потужних гармат у війську Кара — Мустафи налічувалося 157. З них 130 були польовими, а 27 облоговими. Мали турецькі гармаші також 6 мортир вагою по 120 пудів і 9 мортир вагою від 30 до 40 пудів. Обози нараховували 8 тисяч возів і 5 тисяч верблюдів під бойовими припасами, а також 100 тисяч возів з провіантом. Лише армія пастухів, що приглядали за худобою призначеною для харчування, налічувала 8 тисяч чоловік.

На честь московських воєвод мусимо сказати, що вони, попри царські інструкції обороняти Чигирин «обережно», гарно підготувалися до битви. Кількість об'єднаних сил, яка мала вступити до бою з турками, майже не поступалася турецькій армії. Продовжував готуватися до облоги й Чигирин. Ще у квітні на чолі полка драгунів сюди прибув Патрік Гордон. Він швидко ознайомився із ситуацією на місці й розпочав ремонт старих і будівництво нових укріплень. Не залишався осторонь цих робіт і воєвода Ржевський, усіма силами сприяючи Гордону у проведенні робіт. М. Костомаров так описує підготовку Чигиринської фортеці до облоги: «До появи під містом неприятелів Гордон настійливо займався влаштуванням різних укріплень, бастіонів, равелінів, валів, стін, шанців, фашин та іншого, використовуючи для робіт ратних людей. Він налагодив естафетний зв'язок із Москвою. 12 травня прибули до Чигирина призначені до залоги від гетьмана гадяцькі козаки зі своїм полковником Федором Криницьким; їх мало бути 6000, але поки що прийшло лише 4500. 17 червня були прислані гетьманом ще козаки Ніжинського і Лубенського полків для виконання власне земляних робіт. Нижній замок чи місто були надані винятково козакам гетьманського регіменту, а головне начальство над усіма ними було доручене у званні наказного гетьмана Павлові Животовському. Дві сотні слобідських полків, Сумського й Охтирського, перебували з великоросіянами у Верхньому місті. Всього війська у Верхньому місті було 5500 осіб, у Нижньому — 6163». Більш — менш пристойною, порівняно з минулим роком, виглядала й ситуація з озброєнням і амуніцією. За свідченням джерел, пороху в запасах фортеці налічувалося близько 2000 пудів, ще близько 1000 пудів мали у своїх запасах козацькі і стрілецькі полки. Гарматних ядер у фортечних казематах мали 3600, бомб — 500. В обороні фортеці була задіяна велика кількість гармат. У Верхньому місті знаходилися 4 великих мортири, 4 сорокафунтові гармати, 2 гармати, добуті колись Богданом Хмельницьким у звільненому від поляків Барі, 6 гармат, що стріляли ядрами по вісім та десять фунтів, 8 малих, 14 польових і 14 картечних гармат. До такого вагомого арсеналу можемо додати 8 кулеврин калібру два і три фунти, а також 11 залізних гармат різного калібру. Крім цього, як повідомляють джерела, силами гарнізону було виготовлено 1200 ручних порохових гранат. Дещо гіршою була ситуація в Нижньому місті, яке мали обороняти козаки. Тут було всього 15 залізних гармат, невелика кількість пороху і бойових припасів.

Від самого початку облоги 1678 року Мустафа — Паша діяв досить рішуче. Обложений Чигирин відразу ж почав зазнавати масованих артилерійських бомбардувань і потужних атак. Одночасно з цим передові частини царського війська і козацькі полки гетьмана Івана Самойловича загрузли у важких боях з турками і кримської кіннотою на дніпровому березі. Ось як описує події початку другої Чигиринської облоги Самовидець: «А войска московскіе и козацкіе стали в Вужині ку перевозу, тую плавлю отнявши. Где турки, зобравши болшую силу, стали коло войска московского и козацкого неотступно коммоником, турки и татаре коло табору, которим переміна от везира щодень ординованая приходила през килка недель, покуда притягл князь Булат з частю колмиков и черкес и Козаков донских».

Подібним чином описує початок оборони Чигирина і С. Соловйов:

«Дійсно, підкріплення і запаси встигли прийти до Чигирина, бо візир Мустафа з'явився осаджувати це місто тільки 9 липня, Ромадановський з Самойловичем стояли біля Дніпра, біля Бужинської пристані в перших числах липня, і 6 числа почали переправляти війська свої на праву сторону. Переправа йшла дуже повільно; більша частина війська перебувала ще на лівому березі, коли 10 числа татари переправилися на цей берег потайки біля Крилова, підкралися і вдарили на російські обози, але були прогнані з втратами. Так само невдало скінчився напад ворогів 11 числа на ті передові російські полки, які вже переправилися на правий бік. 12 липня всі російські війська стояли на правій стороні на Бужинських полях і на інший день витримали бій з п'ятьма пашами турецькими і ханом кримським. З тих пір бої не переривалися, бо турки, прийшовши з — під Чигирина через Крилов, розташувалися обозом за 7 верст від росіян і робили на їхні табори невпинні наїзди».

Отже, бойові дії за Чигирин, до яких так довго готувались обидві сторони, розпочалися. Цілий тиждень зі степу до Чигирина виходила ворожа армія, зібравшись у повному складі тільки 10 червня. Поки турецькі полки розташовувалися облоговим табором, чигиринці поспішали завершити останні земляні роботи на фортечному валу. Одночасно із цим Ржевський, який до цього моменту беріг порох і забороняв навіть навчальні стрільби, дав наказ обстріляти ворожий табір з довгоствольних гармат. І, слід зауважити, що цей перший обстріл видався досить вдалим — туркам, які нахабно підійшли на кількасот сажнів до фортеці, довелося спішно переносити табір подалі від стін Чигирина. Розвиваючи успіх, кілька козацьких загонів вийшли з міста за старий вал і розпочали рукопашний бій з турецькою піхотою. Однак цього разу успіху вони не домоглися — яничар набігло з усіх боків так багато, що козакам довелося відступити під захист укріплень фортеці. Слідом за козаками зробив вилазку і полковник Патрік Гордон з вісьма сотнями солдатів, проте і йому довелося повернутися назад.

Цього разу Мустафа — Паша вирішив не слати листів і не переконувати захисників Чигиринської фортеці здати її на почесних для себе умовах. Очевидно, озброївшись минулорічним досвідом невдахи Шайтана, Кара — Мустафа прийняв рішення діяти більш агресивно. До того ж він мав для цього все потрібне. Досвідчені у фортечних війнах турки привезли з собою великі мішки з вовною, наробили велику кількість величезних в'язанок з хмизу і трави. Під їхнім прикриттям сапери швидко наблизилися до фортечного рову на 80 сажнів і відразу ж почали окопуватися. Незважаючи на стрілянину з міста, вони за день вирили три траншеї для укриття піхоти. Одну лінію, маючи на меті перетворити її на мінний підкоп, повели до муру фортеці.