Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Вінценосні розпутниці - Микитась Василь Лазарович - Страница 4
У трактаті тлумачилося благородство Розумовських, які нібито походили не з лемешівських хуторян, а з польсько-литовського шляхетського роду Гедимкновичів Романа Рожинського, нащадки якого «употребляемое ныне звание Розумовских получили». На таку вигадку поет В. Тредіаковський саркастично відгукувався, що він не міг читати се писання без «внутреннего смеха», а історик Києва В. Аскоченський дивувався винятковій винахідливості й умінню «сочинителя» з нічого зробити «щось».
Імператриця Єлизавета разом із «графом Розумовським», престолонаслідником, небожем Петром і його на той час ще нареченою Катериною — майбутніми Петром III та Катериною II — «ощасливили» Україну своїм відвідуванням, що обійшлося казні у величезну суму. Погожого літа 1744 року під приводом паломництва на богомілля та поклоніння «святим мощам» Києво-Печерської лаври й водночас для веселого проведення часу цариця забажала поїхати в «Малоросію». Наперед послані царські кур’єри наказували впорядковувати по тракту дорогу, ладнати мости, поштові станції, готувати на кожній із них коней для заміни, виселяти із сіл та міст хворих і прокажених, влаштовувати місця можливих ночівель та відпочинку для цариці й свити в складі близько 250 чоловік.
Після домовленості, що Єлизавета зупиниться на тимчасове помешкання в Києво-Печерській лаврі «з чудовим парком», на горбах понад Дніпром, де любив зупинятися її батько Петро І, тодішній генерал-губернатор «Малоросії» граф Леонтьев наказав адміністрації Лаври приготувати 343 пуди муки, 257 відер кислої капусти, 112 відер світло-сірої капусти, 133 відра шинкованої капусти, 105 відер буряків, 400 пудів сіна, понад тисячу всіляких свічок і факелів. Із Москви ж прислано було шість діжок англійського пива для «собственного употребления» государині…
До речі, тільки Лавра на упорядкування доріг, мостів і сіл у своїх володіннях, де мала проїздити «висока гостя», щоденно впродовж кількох місяців посилала понад тисячу монастирських кріпаків. Адміністрація Києво-Могилянсь-кої академії не відпустила частину студентів на канікули і наказала їм готувати «божественні в особах» театральні видовища, всілякі вертепи, репетирування хорового співу, прилюдних диспутів, уміння виголошувати «орації».
На кордоні України від Глухова аж до Києва для зустрічі імператриці по обидва боки шляху поставили козацькі полки, вершників яких одягнули в нові черкески, широкі штани, різнокольорові шапки. Перші полки, відсалютувавши цариці, за спинами сусідів мчали уперед
і знову вітали вінценосну, створюючи химерію масовості війська. Понад шляхом наказано було збиратися святково одягнутим «малоросам» і вітати свою «благодійницю» та «родичку» по козацькому синові Розуму.
Помпезне театралізоване видовисько влаштували для Єлизавети та її свити поблизу Києва. Зустрічати кортеж на лівий берег Дніпра вийшла вся київська знать, ченці Лаври, викладачі і студенти академії, міщани. Один із спудеїв, загримований під древньоруського князя Володимира — «святителя Русі», їхав назустріч у «божественному фаетоні», що його тягли два крилаті «пегаси» — спудеї. У промові оратор запрошував царицю до «стольного граду» — праматері «городів руських».
Перед в’їздом до Печерська 25 серпня 1744 року «батьки міста» збудували тріумфальну арку із зображенням ангела, який тримав у руках «хартію». Така символіка була не випадковою. Після привітальних промов київського митрополита Рафаїла Заборовського і білгородського митрополита Антонія, що поспішив приїхати сюди, «державній гості» вручили гарно надруковану в лаврській друкарні ямбічну оду «На тріумфальних кієво-печерських воротах до ангела, держащего хартію…», написану згаданим префектом Києво-Могилянської академії професором Михайлом Козачинським. Государиня просльозилася «радушным приемом своих верноподданных» і прорекла, що любить «народ сей благонравный и незлобивый». Тоді ще не вся Україна була покріпачена.
Впродовж кількох тижнів у Києві влаштовувалися для знаті гульбища, бали-маскаради, не стихали дзвони, лилося мед-вино на прийомах. Цариця мандрувала по чудових київських околицях, відвідала Києво-Китаївську «пустиню» та місця, де жив Андрій Боголюбський. Двічі побувала вона і в академії. До першого запланованого візиту 5 вересня 1744 року, що збігся з тезоіменитством Єлизавети, «учащиеся юноши» підготували та розіграли шкільну драму з прологом та епілогом під назвою «Бла-гоутробіє Марка Аврелія Антонія, кесаря римского» М. Козачинського, який пристосував твір відповідно до особи та діяльності російської цариці з її непростим шляхом до престолу. Спектакль, безсумнівно, сподобявся Єлизаветі, а ще більше — розіграні веселі інтермедії до драми, тексти яких, на жаль, загубилися.
Під час другого відвідання Києво-Могилянської академії царицею відбувся традиційний академічний диспут. До нього підготували розкішно виконані «тези» — програму у вигляді картини-гравюри із зображенням у центрі Єлизавети Петрівни в царських обладунках, в оточенні придворних осіб, хвалебні написи слов’янською і латинською мовами. Академічний хор виконав урочисті канти і гімни, студенти декламували між диспутом хвалебні вірші, що їх написав той-таки М. Козачинський.
Розчулена віршами і прийомом, «августійша» звеліла нужденній академії виділити аж одну тисячу карбованців, тоді як особі архімандрита Лаври «пожалувала» три тисячі, «прочіей» братії — ченцям — десять тисяч, не рахуючи досить коштовного позолоченого й срібного церковного начиння, вартість якого обчислювалася десятками тисяч. Тих коштів вистачило б на кілька років пристойного існування всієї академії. Мабуть, розважливий і талановитий педагог, улюбленець київського студентства, префект М. Козачинський розраховував на значно щедрішу допомогу його дітищу.
Таким був зовнішній бік «добродійств» ласої до лицедійств і парадності Єлизавети Петрівни, іменем якої поступово закріпачувався український народ. Не ловив гав і її чоловік. Дожовтневі й сучасні історики не забувають передусім нагадати, що Олексій Розумовськии сприяв відновленню гетьманства на Лівобережжі. Можливо, й так, але не без корисливих цілей: за його порадою чи проханням Єлизавета, м’яко кажучи, запропонувала обрати гетьманом України молодшого брата свого чоловіка — Кирила Розумовського.
Сучасник Розумовських граф Ф. Головін, згодом дуже близький і до оточення Петра III, Катерини II та Павла І, у своїх спогадах про правління Єлизавети навів не без їдкого єхидства таку бувальщину: «Менший брат його (Олексія Розумовського — В. М.), Кирило, пас свиней поблизу Батурина — він сам мені оповідав такі подробиці. Свині, яких він пас, були не його, а їхнього родича Будлянського, котрий був багатший за них. Коли Олексій побачив, що доля йому усміхнулася, він згадав про Кирила і послав одного офіцера, щоб привіз брата з почестями. Кирило, будучи вже дорослим, побачив офіцера і подумав, що його хочуть забрати в москалі. Він злякався, покинув своїх свиней і виліз — на дерево, звідки його пощастило зсадити тільки голодом. Коли він приїхав у столицю, його почистили, гарно одягнули і доручили одному женевцеві, здається, Саладино на прізвище, щоб він його вивчив добре поводитися та одшліфував його». Кирило, цей недавній свинопас, швидко ввійшов у раж і разом із братом став вершителем долі народу, й не лише українського. Вся його карколомна кар’єра пов’язана із закріпаченням селян, у тому числі земляків-українців.
По закінченню навчання у німецьких університетах (1743–1745) вісімнадцятилітнього Кирила призначають у 1746 році… президентом Російської академії наук, де тоді вже працював із 1741 року великий Михайло Ломоносов та інші видатні вчені. Як він ними керував — тільки Богу відомо. У 1750 році Єлизавета «рекомендує» українській старшині обрати Кирила гетьманом, і та одностайно і великодушно погоджується. Водночас імператриця возвела молодшого Розумовського в чин фельдмаршала та спеціальною грамотою підпорядкувала його владі не лише Лівобережну Україну, а й Запорозьку Січ, яка постійно завдавала Росії клопоту.
- Предыдущая
- 4/22
- Следующая