Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Листи в Україну. Вибране

Андрухович Юрий Игоревич

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Листи в Україну. Вибране - Андрухович Юрий Игоревич - Страница 21

Изменить размер шрифта:

ТРИ ПОВЕРХИ ВЕРТЕПУ

1. «Перший поверх — володіння Цапа…»

Перший поверх — володіння Цапа.

Це напівкорчма-напівтюрма,

де жага двоспальна, мов канапа,

ярмаркові ярма і юрма.

Побутове сонне солодійство,

де Охрім, Одарка і окрім

них — повсюдне дійство є блудійство

в храмі, де найвищий символ Хрін.

Тут ми бенкетуєм, бешкетуєм,

випиваєм чаші і моря і

супроти Смерті мушкетуєм,

в ус не дуєм, хрипко колядуєм

про якогось Бога і Царя.

2. «Тут же є над ним і другий поверх…»

Тут же є над ним і другий поверх.

Цвинтар для Поетів та Музик —

царство дерев’яне і лялькове,

звалений зужитий реквізит.

В’януть канти і мовчать дишканти,

і лежить пустеля нічия,

мов навік пішли Комедіанти

в рай, де не женуть утришия.

Птах не піє, Віща Книга тліє

між безносих масок та гримас.

Нас ніхто не любить, не жаліє.

Подивись, Маріє, — все маліє,

Тільки Бозя рюмсає за нас.

3. «Тільки ж є нарешті й поверх третій…»

Тільки ж є нарешті й поверх третій:

це поля, що світяться здаля.

Кожен з нас там їздить у кареті

і співає легко: гоц-ля-ля.

Там Петро баламкає ключами,

сторож парку, вертоградний зух.

І летять Архангели з мечами —

чисто, мов комети — так, що ух!

Там почвари, гемони й ґевали

геть запали в гепу — і гаплик!

Тільки мучить видиво зухвале:

Панночки, яких ми цілували,

і Земля, що втнула з нас Музик.

Пошуки вертограду

Ще трохи — і ти збожеволієш

від щастя продиратися крізь оці кущі.

«Суниця, — повторюєш, — малина,

порічка, ожина, ліщина, аґрус!» —

знову, як заклинання — спочатку.

Сполохані птиці, деякий час покружлявши,

сідають тобі на плечі.

Мурахи повзуть угору

стовбурами твоїх ніг.

Ще трохи — і ти затремтиш

від насолоди вмирати у цих кущах,

гладячи теплих лисиць,

які перебігають стежку,

ще трохи — і ти переступиш…

Межа вертограду невидна.

Її, можливо, й немає, хоча

старий Петро стоїть, мов опудало,

відганяючи від саду

всіляку потолоч, охочу поласувати

ябками.

Твоє кружіння колись виявиться

недаремним.

Залишаючи на шпичастих гілках

рештки сорочки і шкіри,

прослизнеш-таки в найгустіші чертоги

кисню і світла!..

Як і колись шепотітимеш,

мов заклинання: «Бузина,

калина, чорниця, шипшина, бузок!»

Впізнаватимеш кожен прожилок

на листках і кожну ягоду, і піщинку,

бо всьому є своя назва —

яко на землі, так і на небі.

вірші з приводів

Піснь про пана Базя

З рекламного відеокліпу матримоніальної фірми «Базилевс»

Всемогутній Базю, боже інформації,

всі ми підлягаємо таємній реєстрації:

біле непороччя квітів конфірмації,

наші струси, пристрасті, стреси і прострації.

Всемогутній Пане! Мерехтиш зорею!

Віруємо в диво ми матримонійне.

Як здобути щастя, а не гонорею,

і гніздечко звити тепле й гармонійне.

Рефрен: Молимось на Тебе,

мліємо від Тебе,

сльози осушаєш наші, мов атрaмент!

(фізичні вади,

духовні потреби,

розмір черевиків, бюст і темперамент).

Кожній собаці — рожеву кістку,

комусь на вічність, комусь на годинку,

стрибучому карлику — баскетболістку,

худому брюнетові — тлусту блондинку.

Все про нас відомо й чітко занотовано,

списки й картотеки мудро застосовано.

І комусь поліпшено, а комусь попсовано,

і когось погублено, а когось врятовано.

Все для самотніх! Базьо ґварантує

райські вольєри з кропу й сельдерею,

рани заслинить, хвости перебинтує —

Ось Він Понад Нами Мерехить Зорею!

Рефрен: Молимось на Тебе,

мліємо під себе,

сльози осушаєш наші, мов атрaмент!

(духовні вади, фізичні потреби,

вага без черевиків, обсяг, темперамент).

Кожне подружжя — в рожеву клітку,

цвіте родинності квітка-химера,

доцентові-педику — неповнолітку,

студентові-медику — вдову мільйонера.

Вінець творіння — вихід на рандку.

Зітхання в гущавині після смерку —

люби квартирантку або лаборантку,

або бригадирку, або інженерку!

Даруєш кохання небесну манку,

і ми потрапляємо в цю приманку:

кастратові-тенору — німфоманку,

глухому сатирові — меломанку,

а неврастеніку типу маніячного —

працівницю заводу коньячного.

Пане Базю! Ти гориш,

ніби прищ.

Пане Базю! Мерехтиш?

Мерехти ж!