Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Фальшивий талісман - Самбук Ростислав Феодосьевич - Страница 45
Автоматичні пістолети з комплектом отруєних та розривних куль… Начебто із зброєю все гаразд…
Іполитов торкнувся кобури на пасі. Так, він матиме кілька пістолетів, ті, що у валізі, й “вальтер”, нікельований офіцерський “вальтер”, безвідмовну й красиву зброю, — Іполитов знав, що деякі радянські офіцери мають такі трофейні пістолети, носити їх вважалося якоюсь мірою шиком.
Схилився над другою валізою, перебрав її вміст уже не так старанно, хоча в глибині душі розумів, що ця валіза має не менше значення. Радіостанція, комплект незаповнених бланків різних радянських установ, паспорти, дипломи, посвідчення… Близько півмільйона карбованців радянських грошей. “Молодець, Валбіцин, — подумав, — досконало знає свою справу”.
Здається, тільки подумав про Валбіцина, а той уже, відтиснувши Кранке, також схилився над валізою. Почав пояснювати, наче робив це вперше й Іполитов ніколи не бачив цих пристосувань:
— Оце комплект літер і складальна каса. Ручний металевий прес для паспортів, металеві штампи польових пошт, печатки та штампи різних радянських військових частин… Сподіваюсь, ви не забули, як користуватися штампами?
Менторський тон Валбіцина розлютив Іполитова, і він закрив валізу, мало не прищемивши довгі пальці інструктора. Обернувся до Кранке.
— Так, тепер я переконався, що все гаразд, — мовив, наче був не звичайним агентом-диверсантом, а принаймні інспектором головного управління імперської безпеки.
Кранке догідливо нахилив голову, ще раз присягнувши розквитатися з цим нахабою в разі благополучного його повернення.
— Що ж, панове, — запропонував, — із справами покінчено, рушаймо.
Всі пожвавішали в передчутті бенкету. Валбіцин потер руки й поплямкав губами, буцім уже вихилив першу чарку й відчув, як приємно обпалив коньяк його шлунок. Іполитов накинув плащ — ніхто навіть мигцем не повинен побачити його в формі радянського майора, — й товариство попрямувало до автомобіля.
їм відчинила не покоївка, а сама Судова. Вона вже кілька днів обношувала форму молодшого лейтенанта Червоної Армії і тому перебувала в поганому настрої.. По-перше, їй взагалі не подобався формений одяг — віддавала перевагу сукням з великим декольте, вважаючи, що саме ці її жіночі принади найбільше подобаються чоловікам. По-друге, мала зло на Краусса й Кранке за те, що зробили її лише молодшим лейтенантом. Десь у глибині душі розуміла, що вони мають рацію, що їм видніше, зрештою, скільки їй носити ці кляті погони, виконають завдання і назад, але ніяк не могла пересилити себе. Ну, невже так важко начепити на погони ще дві зірочки? Була б вона тоді старшим лейтенантом і з більшою повагою ставилась би до самої себе. Та й медаль видали лише одну — “За участие в обороне Ленинграда”. Он Іполитову яку відзнаку повісили! Вранці, коли Іполитов ще спав, Сулова зняла з його гімнастерки орден і приміряла собі. Точно, красиво, жінці взагалі личать усілякі прикраси, невже ті тупі діячі з “Цепеліну” не розуміють цього?
Побачивши вишукане товариство, яке завітало до їхнього особняка, Сулова поправила гімнастерку, щільніше затягнувши пас. Єдина перевага військового одягу — пас. Коли його затягуєш, трохи скрадаються вже не бездоганні форми.
Краусс пройшов до телефону, а Сулова з покоївкою заходилася поратися коло столу. Чоловіки не стали даремно витрачати час — Валбіцин який вважав себе тут уже зовсім своїм, попрямував до бару й витягнув з нього одразу три пляшки, ніжне притиснувши їх до грудей.
— На всі смаки, шановне товариство, — вигукнув урочисто, — коньяк, горілка й навіть віскі! І звідки цей Краусс дістає віскі?
— З Ірландії, — пояснив Кранке й забрав у Валбіцина пляшку. — А також через Швецію. — Він налив собі півсклянки жовтуватого напою, розвів, як годиться, содовою водою, і з відразою дивився, як Валбіцин спорожняє мало не повну склянку коньяку. Що й казати, східний варвар — хіба так п’ють коньяк? Та ще й марочний, французький? Його треба смакувати, гріта в долонях, а він…
Зайшов Краусс, також налив собі повну склянку й вихилив до дна точно так, як східний варвар. Хоча, подумав Кранке, чого чекати від Краусса? Звичайний вискочень-есесівець. Правда, він, Кранке, носить мундир гауптштурмфюрера, але він вступив до СС з суто тактичних міркувань, в душі він лишається, як і був, фон Кранке, а цей довгий молодик Краусс, котрий аж на щабель обігнав його, і тепер не відрізняється від дрібного невихованого крамаря.
Краусс вдоволено, навіть самовдоволено посміхнувся і обвів присутніх урочистим поглядом.
— Щойно розмовляв з обергрупенфюрером Кальтенбруннером, — мовив багатозначно, назвавши навіть звання начальника РСХА, наче ніхто тут не знав цього.
Кранке одірвався од віскі й з цікавістю зиркнув на Краусса. Що доповів штурмбанфюрер Кальтенбруннеру? Одразу заспокоївся: звичайно, нічого поганого. В основному він сам відповідає за операцію, принаймні більше, ніж Кранке, й зацікавлений, щоб усе, пов’язане з нею, виглядало добре.
Справді, витримавши паузу, Краусс повідомив:
— Я інформував обергрупенфюрера, що початок операції призначено на завтра, і одержав згоду. Більше того, Кальтенбруннер наказав передати геру Іполитову, — Краусс поштиво нахилив у його бік голову, — що в разі удачі на нього чекають найвищі нагороди рейху. Він сам, клопотатиметься перед фюрером. — Краусс зупинився на кілька секунд і ще налив собі коньяку. — Нагороджені будуть усі учасники операції, — мовив так, наче вже одержав черговий хрест. — Вип’ємо за це, панове.
Валбіцин почав наливати коньяк. Кранке викинув угору руку.
— Хайль Гітлер! — вигукнув.
Це було не дуже своєчасно, бо всі тримали склянки в правицях, довелося ставити їх або перебирати в ліву руку, але, зрештою, все обійшлося, випили до дна в урочистому мовчанні.
Ковтаючи шампанське, Іполитов мимоволі обвів усіх зневажливим поглядом.
“Вороняччя, — подумав. — Зібралося і вже ділить нагороди. А я мушу заробляти їх…”
Злість укотре вже закипіла в ньому, хотів кинути щось різке, але до кімнати зазирнула покоївка й повідомила, що стіл накритий. І всі попрямували до їдальні, жваво перемовляючись, урочисті й радісні, наче вже одержали нагороди рейху.
24
Полковник Карий приїхав на імпровізований аеродром за Квасовом у другій половині дня. Бобрьонок доповів йому, що для прийняття ворожого літака все готове. Карий попросив води і, напившись, повідомив- уночі надійшла радіограма з “Цепеліну”— о другій ночі слід запалити вогнища. Гітлерівці підтверджували, що літак приземлиться саме сьогодні вночі.
— Ніяких додаткових інструкцій агентам? — запитав Бобрьонок.
— Ні. — Полковник мочив, наче читав радіограму: — Чекайте літак шостого. О другій ночі запаліть вогнища. — Нараз посміхнувся самими очима й додав зовсім іншим тоном: — Усе, товаришу майор, сьогодні вирішальна ніч, тепер усе залежить од вас, від того, як зустрінете дорогих гостей.
Підійшов Толкунов, козирнув полковникові — видно, почув лише кінець речення, бо мовив:
— Ми готові, а чи прилетять?
— Сьогодні вночі.
Капітан заперечив:
— Уночі може піти дощ або щось зміниться.
Бобрьонок осудливо подивився на нього: що за манера — завжди в усьому сумніватися… Сказав упевнено:
— Синоптики обіцяють гарну погоду.
— Е-е… синоптики… — махнув рукою Толкунов, недвозначно висловивши своє ставлення до метеослужби.
Полковник поклав край його сумнівам.
— Гадаю, що німці прилетять таки сьогодні. Точніше завтра вночі. Показуйте, що у вас робиться.
Карий попрямував до майданчика, підготовленого для посадки літака, і майор, несхвально зиркнувши на Толкунова, подався за ним.
Нараз Карий зупинився і зірвав якусь рослину. Підкликав капітана:
— Що це?
Толкунов лише похитав головою.
— Не займаюсь… До речі, здається, це не входить до обов’язків розшукувача.
— Точно, не входить, і я знаю, що справ у вас багато. А зветься вона чистотілом, або бородавником, подивіться, яка яскрава жовта квітка.
Толкунов зиркнув на квітку гостро, наче на підкинуту в повітря консервну банку. Бобрьонкові здалося, що потягнеться зараз за пістолетом, але капітан лише знизав плечима.
- Предыдущая
- 45/49
- Следующая