Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Крах чорних гномів - Самбук Ростислав Феодосьевич - Страница 42
— Дуже ціннії новини! — штандартенфюрер, забув про прищ і сховав дзеркальце. — І далі?..
— В печері, з якої починається вентиляційний штрек, один із злочинців забув куртку. Масляні плями і золотник, знайдений у кишені, дозволяють припустити: диверсант — або шофер, або гаражний слюсар.
— Але як диверсанти могли вийти з-під землі? — втрутився оберштурмбанфюрер з посіченим обличчям. — Адже вихід з штреку охороняли солдати СС.
— Не виключено, що був ще один вихід.
— Детальний обшук місцевості нічого не дав…
— Після вибуху його могло завалити, — не здавався Мауке.
— У цьому є сенс, — підтримав голова комісії. — Ваші пропозиції?
— Звільнити заарештованих дружину та сина Ульмана. Диверсанти, можливо, намагатимуться встановити зв’язки з ними, і син Ульмана не критиметься перед своїм другом Вернером Зайбертом. Під цим прізвищем, — пояснив, — мене знають у селищі, і Вернер Зайберт поки що нічим не скромпрометував себе. Крім того, слід уважно перевірити гаражі міста та навколишніх селищ. Можливо, ми знайдемо власника куртки.
— Так він і зізнається!.. — легковажно всміхнувся секретар комісії.
Штандартенфюрер невдоволено повів на нього оком.
— Наша робота, — знову дістав дзеркальце, зиркнув скоса: нічого не скажеш — Беата недаремно закохана в нього, — іноді складається з дрібниць і вимагає уважності та педантичності. Мені подобаються ваші пропозиції. Сьогодні ми порадимося з групенфюрером фон Вайгангом викличемо вас.
Підвівся, даючи зрозуміти, що засідання комісії припиняється.
— Радий знову бачити вас у цьому гостинному домі, — вкрадливо мовив Шрікель, вмощуючись на дивані поруч з Кремером. — Як їздилось?
Від гауптштурмфюрера пахло гарним одеколоном, чисто виголені щоки вилискували. Вся постать Шрікеля уособлювала респектабельність, добродушність та приязність. Лише хитрі оченята єхидно поблискували, і Карл мимоволі порівняв гауптштурмфюрера з псом, який крутить хвостом, облизується, догідливо дивиться у вічі, та варто відвернутися — вкусить.
Кремер пильно подивився на Шрікеля. Той не витримав погляду й знітився.
— Дякую, їздилось непогано, — спокійно відповів і, помітивши, як знову блиснули очі Шрікеля, остаточно впевнився: гауптштурмфюрер знає про все, що трапилося з ним після повернення з Швейцарії. Недаремно ж сліди Гельмута вели з тераси до флігеля Шрікеля.
Добродушний вигляд гауптштурмфюрера розізлив Карла. Примружив очі, запитав з ледь помітною гидливістю:
— Як живе чарівна фройляйн Еммі? Чи давно гер Шрікель бачив її?
Гауптштурмфюрер неспокійно засовався на місці. Чорт би забрав цього молодика: запитує про Еммі у присутності самої фрау Ірми, перед якою Шрікель завжди намагався грати роль чоловіка доброчесного, з твердими й, можна сказати, патріархальними поглядами.
— Дякую… дякую… — мовив швидко, — я вже давно не бачив її… До речі, мені казали, що в Швейцарії… — спробував зам’яти неприємну розмову.
Та в Карла вселився якийсь біс.
— Навіть у Швейцарії, — перебив, — я не бачив таких гарних і, головне, таких е-е… як би це мовити, — поклацав пальцями, — товариських дівчат, як фройляйн Еммі…
— Але ж у Швейцарії ви бачили… — зробив ще одну спробу переключитися на інше Шрікель, та було вже пізно. Хільда, наречена Рехана, давно нудьгувала в кріслі напроти. Маючи Шрікеля за головного винуватця службових неприємностей Руді, вона ненавиділа гауптштурмфюрера і, де тільки могла, шпигала його. Кращий привід для цього важко було вигадати.
Швидко загасивши в попільничці червоний від помади недокурок, Хільда витягла шию і втупилась у Шрікеля синіми злими очима.
— Як вам не соромно, Карле, — сказала, манірно округливши губи, — клепати на таку поважну і, — наголосила, — літню людину. Ніколи в житті не повірю, що гер Шрікель може мати інші почуття до дівчат, ніж батьківські. Ця Еммі, певно, стане вам за дочку, чи не так, гер гауптштурмфюрер?
Шрікель почервонів, маленькі очі його заблищали од гніву. Ковтнув повітря, хотів щось сказати, та Хільда це дала.
— А ви пустун! — насварилася пальцем. — До того ж, потаємний пустун, а це — значно гірше. Скажіть, — зробила наївне обличчя, — чим ви приваблюєте дівчат?
“Грішми”, — ледь не вирвалося в Карла, та вчасно прикусив язика.
— Фройляйн Хільда жартує, — втрутилась фрау Ірма. Вона вважала: дівчина перейшла межі дозволеного в доброму товаристві, й хотіла покласти край ризикованій розмові. Тим більше, що поруч сиділа Ернестіна Краузе, яка невдоволено морщилась від фривольних Хільдиних жартів. — За характером своєї роботи наш друг Артур зустрічається з багатьма людьми, в тому числі й з дівчатами…
Кинувши рятівне коло Шрікелю, фрау Ірма однак з відразою подивилася на гауптштурмфюрера.
— Не знала, що в гера Шрікеля така приємна робота. Але мені не хотілося б потрапити до нього на прийом, — не втрималась Хільда, та, піймавши засудливий погляд Ернестіни, прикусила губу.
Ернестіна Краузе завжди дратувала Хільду. Дратувала тим, що носила дорогі хутра, на які Хільда могла лише дивитися, тим, що брильянтові сережки Ерні коштували більше, ніж мало не весь гардероб Хільди, нарешті, тим, що за цією миршавкою бігають чоловіки. Чоловіки, які дивляться на Хільду масляними очима, все ж освідчуються Ернестіні. Навіть Карл Кремер, якого Хільда вважала розумнішим за інших, не встояв перед її мільйонами.
Усе це іноді доводило дівчину до люті — боже мій, що б тільки вона не віддала за багатство!
Хільда перша помітила ніжні почуття Ернестіни до Кремера і вирішила хоч трохи насолити гордячці. Карл не дуже подобався їй, та це не завадило дівчині всіляко підкреслювати свою увагу до нього — з задоволенням спостерігала, як біліли од гніву вирлаті очі Ернестіни.
Фройляйн Краузе, в свою чергу, ненавиділа Хільду. Вона б розтоптала всі свої брильянти, аби мати таку ніжну шкіру, такі високі груди й таке вродливе обличчя. Перехоплюючи закохані й відверто похітливі погляди, які кидали чоловіки на Хільду, вона мучилась ревнощами. Хоча б один з них подивився на неї отак безсоромно! А вони розсипаються у компліментах, поштиво цілують руку і… ховають очі.
Лише Карл Кремер не такий солодкий. І не зиркає крадькома на круглі коліна цієї красуні. Хоч, — Ернестіна впевнена в цьому, — Хільда спеціально показує їх Кремерові. Вже за одне це Ерні готова розцілувати Карла, але ж він такий рівний з усіма і, на жаль, з нею…
Хоча, все ж виділяє її. Вони їздять разом у театр, а частіше — просто розмовляють. Ерні любить ці розмови більше, ніж концерти й прем’єри. Карл — ювелір, та рідко коли торкається цієї теми. Спочатку це дивувало дівчину, та він пояснив якось, що в майбутньому збирається зайнятися більш солідними справами. Якими — Ернестіна не цікавилась. Достатньо було своїх хатніх розмов про біржу, ціни на тканини та військові постачі — з Карлом вони розмовляли зовсім про інше. Ерні завжди з вдячністю згадувала ці вечори. Вона забиралась з ногами на тахту, а Карл умощувався в глибокому фотелі. Говорили про музику й війну, про Гете і нову зброю, яку обіцяє німцям фюрер, — і завжди в судженнях Карла Ернестіна знаходила щось нове та цікаве для себе.
Але чому він зараз усміхається Хільді? Можливо, це лише здається їй. І все ж Ернестіна не витримала.
— Ви обіцяли розповісти про Швейцарію, — нагадала Кремерові. — Що вас там найбільше вразило?
Карл на секунду замислився.
— Спокій, — відповів упевнено, — спокій і тиша. Немов немає у світі війн і потрясінь і не зіткнулись у борні цілі народи. Признатись, я відвик од освітлених міст, чоловіків у цивільному і бабусь з дитячими колясками в скверах. Життя без нічних тривог і бомбардувань, військових зведень… — Перехопивши погляд Шрікеля, поправився: — Міщанське життя — і інтереси міщанські: вклади в банки, проценти… Швейцарія видалася мені блощицею на змученому тілі Європи.
— Паразит, який наживається на війні, — ствердив Шрікель.
— А мені хотілося б потрапити туди, — сумно мовила Ернестіна. — Хоча б на тиждень — тиша, озера, корови на луках…
- Предыдущая
- 42/67
- Следующая