Тінь попередника - Ешкилев Владимир - Страница 60

— Мені здається, що це або система Лімби, або Боллота. Планет земного типу немає ані там, ані там, зате є безліч сміттєвих астероїдів, пилових поясів і протопланетних скупчень. Маючи бажання, можна сховати цілий флот.

— Імперські кораблі, напевно, вже прочісують системи Сектора. Я підозрюю, партизанам відомо, що виявлення цього поселення — лише питання часу. Тому, Алексе, нам треба бути готовими до того, що про старт можуть оголосити будь-якої миті… Парадокс! Завжди мріяла побувати на древніх планетах Темного Агрегата. Але ніколи не думала, що потраплю туди не з власної волі.

— Вам також передали звіт експедиції Анволі?

— Так.

— Ви, певно, завважили, що кіборґи і ґвинтокрили з «Уриїлу» зазнавали аварій переважно над плоскогір'ям Поланського.

— На картах воно дуже просторе, разом із плато Перлат займає майже третину Західного континенту Фаренго. Аварії траплялись у районах, віддалених один від одного на сотні й тисячі кілометрів.

— Три аварії практично в одній локації. Відстань між точками останніх сеансів телеметрії близько трьохсот — трьохсот п'ятдесяти кілометрів. Там щось є.

— Не виключено, Алексе, не виключено, — сумно кивнула Вей. — Хоча, як на мене, три сотні кілометрів, — це значні відстані, а зовсім не одна локація… Там, на плоскогір'ї Поланського, загинула Сайна. До речі, вона сьогодні мені наснилася.

— Ви ж разом із нею були на Сельві?

— І там також, так… Але я не про це, Алексе. У звіті є один-єдиний її особистий запис. Чернетка офіційної академічної заявки на відкриття. В ній Сайна повідомляє, що виявила на Фаренго фраґменти древнього симбіотичного життя. Фраґменти диференційовані, проте цілком функціональні. Сайна провела попередній аналіз їхніх геномів та параметрів молекулярної симетрії. На її думку, життя на Фаренго за останні тисячоліття катастрофічно деградувало. А уві сні вона промовила: «Планета, котру лизнула темрява». Схоже на поезію. Але Сайна не любила поезії.

— Це ж був тільки сон, Ґвен.

— Я вірю в сни, Алексе. Вони невипадкові.

— Шерма пише вірші.

— Так, я чула про її таланти.

— Може, це вона залазить нам у голови зі своїми віршами, коли ми спимо? Вона ж телепатка.

— Сподіваюся, Алексе, що ви все ж помиляєтеся. Мені було б не дуже приємно, якби справді… І взагалі: ми ж, здається, домовилися, що не будемо згадувати про Шерму.

— Вибачте, Ґвен.

— Я розумію, Алексе, вашу небайдужість до цієї дівчини…

— Давайте поговоримо про Фаренго.

— Давайте, — у посмішці Вей можна було прочитати сумну іронію. — Ви пам'ятаєте розмову у «червоній кімнаті»? Тоді ви казали, що ящери не допускають людей до таємниць Фаренго.

— Шерма мені розповідала про якийсь розплідник Повзучих Отців, який нібито загинув після зараження ґиргами. Його могли розташовувати і на Фаренго. Вона казала, що це леґенда Знаючих.

— Розплідник?

— Так. Захищене і втаємничене місце, де згасаюча раса штучно підтримувала свою біологічну активність.

— Але, наскільки мені відомо, Фаренго не належала до сфери гегемонії Повзучих. Вони жили дуже далеко від Темного Агрегата. Їхня гніздова планета знаходилася десь на Гілці Персея, у напрямі Туманності Сови[63]. Навіщо їм було розташовувати такий важливий об'єкт за тисячі парсеків від своїх корінних володінь, поряд з планетами древніх гуманоїдів? Адже гуманоїдів вони не любили, а ті відплачували їм тою ж монетою.

— Проте Ґ'орма недалеко.

— Відносно.

— Але ж за своїм віком Фаренго могла би бути планетою-розплідником.

— Так, безперечно, могла би, — після тривалої паузи погодилась Вей. — Її зірка, Таліс, дуже стара. Навіть як для зірки її спектрального класу. Астрономічний вік Таліс — не менше восьми з половиною мільярдів років. Від доби гегемонії Повзучих цей червоний карлик майже не змінив своєї яскравості. Відповідно, Фаренго стала придатною для мешкання давніх рас задовго до початку першого галактичного циклу розумного життя. В записах Сайни я знайшла згадку про ландшафтний об'єкт, який на картах позначений як «Ущелина Тетар». Там кіборґи з «Уриїла» розчистили зріз тектонічного зрушення найдавнішої фаренгійської платформи. Вони зібрали зразки скам'янілих залишків живих істот, що збереглися з ранніх епох. Сайна повідомляла про знахідки, які не вкладаються у схеми і класифікації, що їх застосовують сучасні ксенобіологи. Щось вельми архаїчне і дивне. Але ці зразки загинули разом з «Уриїлом»…

— Отже, у вас, баронесо, скоро з'явиться можливість стати першовідкривачем цілого світу.

— Не я буду першою. Цей світ відкрила доктор Сайна Тарі. Їй ця честь належить за правом. Я обов'язково зареєструю її заявку в Арпікранському Університеті.

— Коли повернетесь.

— Якщо повернуся.

У великій круглій кімнаті усамітнилися Шерма і Сестра Овіта. Два творіння майстра Тейсанболона. Ззовні не схожі: одна напружена і нервова, немов струна, з тілом і обличчям юної богині; друга — відсторонена від світу пристрастей, атлетично збудована, з глибокими синіми очима, погляд яких спрямовано в безмежжя, видиме лише їй.

— Колись, Ої, нам не треба було язика і губ, аби розуміти одна одну, — Шерма тулиться до стійки з резервними енергетичними модулями. Немов гнучка лоза до пальми.

— Тоді ми були майже однаковими, Шей.

— Ми ніколи не були однаковими.

— Я сказала «майже». Творець Тейсан звільнив мене від зла. Але у цьому немає моєї заслуги.

— Ти хотіла сказати «звільнив від призначення».

— Я сказала те, що хотіла сказати. Я вдячна творцеві. І мені шкода тебе, Шей.

— Це тобі мене шкода через те, що я не можу чути таємничих пісень Космосу?

— Тому що ти невільна.

— Я вільніша, аніж ти, Ої.

— Тобі навіть не відомо, що таке свобода.

— То просвіти ж мене, Преподобна сестро Овіто, — Шерма ритуально вклоняється у той спосіб, що ним звичайні піфійки вітають старших за ієрархією.

— Не сердься, Шей. Творець так щедро обдарував тебе, що тобі не потрібне просвітлення. Але твоя досконалість не призначена для свободи.

— А лише для помсти, так?

— Так. І тобі самій про це відомо.

— Невідомо.

— Відомо, Шей, — у синіх очах сріблиться сталевий відтінок.

— І ти не хочеш мене виправити?

— Я не називаю тебе відступницею.

— І за це спасибі тобі, Ої. Ти завжди відзначалася рідкісною добротою. Ти всіх жаліла, всім співчувала… Навіть коли Ніко наказав убити Ленго, ти не перестала задовольняти його в ліжку. Цього старого цурукана… І мене змусила.

— Якби я цього не зробила, то він убив би нас усіх. Згадай, яким він тоді був наляканим.

— Не вбив би. Ми надто дорого обійшлися компанії.

— Вони закривали і дорожчі проекти. Вони ж мільярдери і хазяї Альфи.

— Залишимо це. Проїхали. Ти допоможеш мені на Фаренго?

— Усі загинуть. Зі мною чи без мене.

— Так вважають Знаючі?

— Ящери десятки тисяч років намагалися проникнути в таємниці Фаренго, але, врешті-решт, відступили.

— Раса ящерів усе робить у сплячці.

— Давня раса — мудра раса. Діє обережно, намагається не допускати помилок. Ґирги їм дорого коштували… — Овіта зустріла темне полум'я у погляді Шерми і пригасила його внутрішнім зусиллям синіх очей. — Я піду з тобою до святині, Шей, піду, так… Але попереджаю тебе: це буде похід приречених. Великий план майстра Тейсана закінчиться на Фаренго. Безглуздо і безславно.

— Я не відступлю, — ледь чутно промовила Шерма.

— Бідна, бідна Шей, — Преподобна Овіта підійшла до відступниці й обняла її.

Підводне місто Ганаз, Перламутровий Океан,

північна півкуля планети Ноли (4КВ06:2),

зоряна система Ніргарі.

З октомбрія 416 року Ери Відновлення

Океанські міста Ноли закріплювалися на високих металевих колонах, глибоко забитих у скелясте дно. У гарну погоду дископодібні й кулеподібні будинки здіймалися цими колонами над поверхнею океану і розкривалися, наче гігантські квіти. А в сезони штормів вони стуляли пелюстки захисних екранів і ховалися під воду, наближаючись до тих придонних копалень і глибинних шахт, що правили за господарську основу колонії.