Тінь попередника - Ешкилев Владимир - Страница 32

— Так, мій імператоре. Ми знайдемо аґентів Ґ'орми.

— Знайди їх, — наказав Охоронець прав і свобод світів, і тінь застарілої втоми на мить загасила жвавий блиск його очей. — Знайди, омадо, і якомога швидше. Оші, друже мій, від тебе й тільки від тебе тепер залежить доля Дому Ойзеле.

Рід Ойзеле (Ойдзеле) бере свій початок від вченого агронома Макшарадха із Калькутти. У двадцять три роки він залишив Землю для того, щоб організувати гідропонні плантації у колонії Санга Сетта (планета 13КВ05:2) у системі зірки Фірджіс, стародавня назва — 70 Змієносця. Після отримання адміністративного статусу населеної планети (світу) колонію перейменували у Майгу. На Майзі Макшарадх став одним із найбільш шанованих членів Ради колонії і в 202 році Ери Відновлення одружився з леді Саймою — онучкою барона Юла, одного із засновників і спонсорів колонії.

Син Макшарадха і леді Сайми — Юл Шактірі, есквайр Ойзеле, закінчив Вищу пілотну школу в Каїрі (Земля) і в 226 році був призначений фреґат-лейтенантом на рейдер «Славія». Юл Шактірі взяв участь у дванадцяти дальніх експедиціях і в 257 році отримав звання капітан-командора. Командор Ойзеле командував крейсером «Анкалагон» у складі 1-ої окремої дослідницької ескадри Восьмого флоту. Причиною його трагічної загибелі стало ураження екіпажу крейсера вірусом Лангера-Окомі під час великої епідемії в Секторі Альдебарану.

Син командора на ім'я Туре Ойзеле, також кадровий офіцер Восьмого флоту, у 279 році був призначений командиром групи легких рейдерів. У 281 році імператор Еарлан Другий присвоїв йому звання контр-адмірала. Від 286 року Туре Ойзеле — головний штурман флоту, віце-адмірал, барон і спадковий лорд Імперії. У 288 році імператор призначає його солархом Альдебарану і командуючим імперськими силами на головній планеті Сектора — Альфі Альфі (4КВ20:8). У 294 році Туре отримує звання адмірал-командора, а в 300 році Ери Відновлення — великого адмірала Флоту. Дружина Туре — леді Кен-Ісіс походила з могутнього клану герцогів Харре, і, разом з її численними родичами, Туре Ойзеле взяв участь у змові 311 року проти імператора Еарлана Другого. Після повалення Еарлана соларх Туре став імперським канцлером. Він і леді Кен-Ісіс проголосили новим імператором троюрідного брата поваленого монарха — Ауоза Сіорана. Але маріонеткового правителя (останнього з прямих нащадків Сіоранів) не визнали ані Союзний Конґрес Землі, ані більшість світів Периферії. Розпочалася війна. Її переможцем став адмірал Мелетин Менар, який проголосив себе імператором у 312 році. Вирішальна битва між Восьмим флотом Ойзеле і Третім флотом Менара відбулася у 324 році Ери Відновлення в кометному «комірі» Проціону. Флоти вступили у бій на зустрічних курсах. Через те битва увійшла до підручників історії як «Трисекундна». Канцлер Туре Ойзеле загинув разом з екіпажем флагманського крейсера «Сіоран Великий» після руйнування моторного відсіку крейсера променем Ф-мазера. Його дружина покінчила життя самогубством.

Син канцлера віце-адмірал Іріте Ойзеле із залишками прихильників клану Харре сховався на віддаленій планеті Сельва (ЗКВ106:2). В її важкодоступних районах вигнанці перебували більше тридцяти років. Сім'я Ойзеле зазнала втрат, сестри Іріте та їхні сім'ї померли від ураження спорами сельвійських паразитів. Його старший син Юл загинув у сутичці вигнанців зі зграєю хижих рептилій. На Сельві народився Шактірі, другий син опального віце-адмірала. Його матір'ю була піфійка Кавата (або Ківа), наложниця, яка з власної волі погодилася розділити з Іріте вигнання. Під час протистояння між домами Тізе і Оурбені вигнанці підтримали партію Тізе. Після їхньої перемоги імператор Сіоран Шостий з Дому Тізе призначив 90-річного Іріте командувачем Першого флоту і Секретарем Імперської Ради. А у 364 році, після загибелі узурпатора Фалада Алті, великий адмірал лорд Іріте Ойзеле звів на престол Імперії свого сина під тронним іменем Туре Шактірі Першого. Іріте помер у віці ста одинадцяти років, але його синові не судилося дожити до поважного віку. Його отруїли 391 року, коли йому було лише п'ятдесят шість років. У його смерті звинуватили старших наложниць — піфійок Астері і Ніобе.

Новий імператор — Туре Шактірі Другий (народився у 357 році на Альфі Альфі, мати — леді Аша з Дому Фескле) відсторонив від імперського двору всіх Знаючих і обмежив самоврядування Піфії. Він переніс свою резиденцію з Альфи Альфи на Землю, а Місяць зробив основною базою Першого флоту. В страшну годину Війни з ящерами молодий імператор показав себе енергійним організатором і покровителем вчених-зброярів. Після війни монарх очолив сенатську партію «імперських прогресистів», яка опиралася на вчення школи соціоніки доктора Айзлова. Прогресисти у 401 році розпочали глибокі реформи імперського управління і добилися права отримання громадянства для нащадків змішаних шлюбів між людьми і клонами — так званих «напівкровок», котрі у Старій Імперії вважалися неповноцінними створіннями і перебували поза правовою системою (а в деяких малих світах без зайвих сентиментів їх використовували в якості рабів).

За правління Туре Шактірі Другого розпочався розквіт Університетів. Їм імператор дарував цілковиту автономію і право патентування власних розробок. Більше двадцяти малих колоній (з населенням менше 100 тисяч громадян першої категорії) отримали статус «світів» з правами обмеженого самоврядування. Сенат розширився більше ніж удвічі — з 58 до 130 членів, компанії-виробники Периферії отримали значні податкові пільги. До Імперської Ради і Сенату увійшли представники нових світів, президенти корпорацій і видатні вчені. Така послідовна і помірна центристська політика викликала протистояння «правих» консерваторів і «лівих» прихильників федерального «різноманіття світів». Туре Шактірі Другий змушений був видалити із вищих ешелонів влади як найрадикальніших консерваторів з аристократичних кланів Харре й Клартів, так і харизматичного лідера крайніх федерал-популістів адмірала Теслена.

Рудник «Скелястий» у Каманійських горах,

планета Кідронія (4КВ67:3),

зіркова система Абелари.

15 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Мангус здавався наляканим. Він підозріло дивився на сестру Налгате:

— Зара сказала мені, що ми будемо розмовляти з вами віч-на-віч.

— Ця жінка, док, моя надійна помічниця, — запевнив його аґент «Ягд». — Від неї у мене немає жодних таємниць.

— Вона схожа на…

— Несуттєво, на кого вона схожа. Давайте перейдемо до справи, док.

— Чого ви від мене хочете?

— У вас недавно з'явилася нова пацієнтка.

— …?

— Жінка, яку знайшли клони.

— Мені заборонили надавати стороннім інформацію про неї.

— Хто заборонив?

— Офіцер Джи Тау.

— Як його звати?

— Делла Варда. Він полковник і барон, небіж лорда-канцлера Мадина.

— Я знаю. Вас так злякали всі ці титули?

— Я маленька людина, простий громадянин. Прошу мене зрозуміти. Мене зітруть на порох, якщо я не виконуватиму їхніх наказів.

— Зрозуміло, — «Ягд» зітхнув і спрямував на Мангуса трубку з темного металу. Доктор зробив судомний рух, наче намагався затулитися від трубки рукою. Він хитнувся, очі його закотилися, ноги роз'їхались. Якби Знаюча не підтримала його за плечі, Мангус упав би.

— Він зможе йти? — поцікавилася Налгате.

— Зможе. Ми, Преподобна сестро, зараз введемо докторові зграйку корисних нанороботів, і йому відразу стане легше, — аґент зробив Мангусу ін'єкцію в шию. — Ось так… До речі, це для його ж безпеки. Коли розпочнеться розслідування, він зможе сказати дізнавачам, що був під абсолютним зовнішнім контролем. І не піде на каторгу. Відбудеться тим, що в нього відберуть ліцензію.

— Він чує нас?

— Чує, але не розуміє. Аналітичні центри мозку разом із імплантатами «Е» і «Т» пригнічені. Цей засіб використовується поліцією і Джи Тау. У них також є такі машинки, — «Ягд» помахав трубкою.