Тінь попередника - Ешкилев Владимир - Страница 31

З її рота, який можна було назвати і брамою, і досконалістю, линуть слова:

«Вони мене не бачать».

Вольск відкриває очі. Хто «вони»? Чому «не бачать»? На відміну від «них», він і в реальності бачить Таму. Вона стоїть у дверях його кімнати і посміхається так само неперевершено. Туніки на ній немає. Геть нічого немає, окрім сріблястого ланцюжка на стегнах.

— Я розбудила тебе? Вибач.

— Ні… Тобто, все гаразд.

— Ти здивований?

— Так.

— Ти ж з Арпікрану?

— Так.

— У тебе є дружина?

— Є.

— Вона красива?

— Авжеж.

— Скільки їй років?

— Сімнадцять.

— Така молода.

— Такі у нас традиції…

— Вона не образиться, — ствердно каже Тама й одним стрибком сідає на археолога. Її тіло гаряче і тверде, а рухи швидкі.

Форт Брі, головна база Першого флоту.

Місяць, супутник Землі (0КА01:3а).

Сонячна система.

15 семпрарія 416 року Ери Відновлення

Уже впродовж декількох стандартних місяців імператор не покидав Форту Брі. Офіційно це пояснювалося тим, що монарх прийняв на себе командування Першим флотом і тепер особисто займався підготовкою повномасштабних навчань екіпажів першої лінії. Насправді ж база на Місяці була одним із тих небагатьох місць, де Охоронець прав і свобод світів[44] і двадцять п'ятий за рахунком Суверен Зоряної Імперії відчував себе у відносній безпеці. Його апартаменти розташували у товщі місячних скель. Два кілометри твердої породи і багатошарова оболонка житлових блоків відділяли місце мешкання монарха від верхніх ярусів і від поверхні Місяця. Там, на поверхні, вісімнадцять тисяч офіцерів і матросів Першого флоту щосекундно готувалися знешкодити загрозу Землі. Захистити материнську планету людства. Тільки вибух на Місяці тератронного заряду міг би зруйнувати цей надзахищений командний пункт.

Комунікатори Форту Брі за необхідності переносили тривимірні зображення імператора у будь-яку з урядових резиденцій Сонячної системи. Але найголовніші наради, слухання і доповіді Туре Шактірі комунікаторам не довіряв. Через те сьогоднішню доповідь Верховного координатора Служби Запобігання монарх приймав у режимі особистого контакту. Лорд Овшен Ґрідас прилетів на Місяць і після усіх стандартних перевірок був допущений до апартаментів.

— Я також радий вас бачити, адмірале, — відповів імператор на ритуальне привітання Ґрідаса і перейшов на «ти»:

— Присідай, омадо.

Лорд присів на край позолоченого стільця — точну копію частини гарнітуру часів Людовіка Шістнадцятого, зроблену зі справжнього червоного дерева. Зал для нарад дизайнери стилізували під стародавні королівські апартаменти. Таке оформлення неабияк гармоніювало із зовнішністю Туре Шактірі — масивного чоловіка з виразними рисами вольового обличчя і впевненою поставою, яку він виробив і вдосконалював упродовж двадцяти п'яти років правління. Сьогодні він одягнув повсякденний світло-сірий адміральський мундир, внаслідок чого обличчя Охоронця прав і свобод світів здавалося смаглявішим, аніж на офіційних зображеннях. Зате чорне густе волосся, успадковане від бенгальських предків, і близько посаджені яскраво-сині очі — хрестоматійна родова відмітина Дому Ойзеле — цілком відповідали канонічним портретам. На одному з діалектів малого світу Майги слово «ойдзеле» означало «кобальтово-синій колір». Принаймні, так стверджували енциклопедії, схвалені імперським Комітетом стандартизації знань та інформації.

— Я чув, ти офіційно відмовив синові в успадкуванні титулу, — імператор упритул дивився на Ґрідаса. Цей спосіб тиску на співрозмовника також вироблявся роками. Ненадійні люди під цим упертим, наче тартановий бурав, поглядом починали дрібно виправдовуватися й казати те, що, на їхню думку, мало би сподобатися монархові. З ненадійних людей погляд-бурав швидко видобував липучу і гнилу сутність їхньої ненадійності. Й це назавжди виводило її носіїв за межі довіри Туре Шактірі. Овшен Ґрідас не належав до ненадійних. Тон його відповіді був жорстким. Таким жорстким, який лише можна допустити в стосунку до господаря двох вагомих цінностей підданця — життя і смерті:

— Я прийняв рішення, мій імператоре. Це рішення продумане і кінцеве. Мій син — виродок. Я відрікся від нього. Якби моя дружина дожила до цього сумного дня, вона схвалила б таке моє рішення. Вона була з Дому Тізе, в ній текла кров Сіоранів.

— Його лікували?

— Деґенерати невиліковні.

— Ти — батько, Оші. Тобі й вирішувати.

Ґрідас промовчав. Тему було вичерпано. Навіть для обговорення з імператором.

— Що там на Кідронії? — перейшов до справ монарх.

— Завтра там почнуть грандіозне полювання на мечоносця.

— Твої люди готові?

— Ланс нервує.

— Через Ґвен?

— Він вважає, що ми не контролюємо ситуацію.

— А ви її і не контролюєте, омадо.

— Ми знаємо про теракт, який готується на Кідронії, і готові його відвернути.

— У який спосіб?

— Якщо ви дасте санкцію на арешт Тени Ферфакс і…

— Арешт? Це не рішення. Це лише піджене заколотників. Я не абсолютний монарх, Оші… Я, як і всі, граю за правилами. Дім Ойзеле завжди обстоював повагу до права і суворого дотримання законів. Застосовувати силу і покарання можна тільки до очевидних зрадників. Виявлених зрадників. Так і тільки так. Адже ми з тобою домовилися: ви виявляєте зв'язок заколотників зі Знаючими і Знаючих з ящерами. І я одразу ж починаю діяти. Я діятиму жорстко і швидко. Але тільки тоді, коли у мене в руках будуть залізні аргументи і неспростовні докази. Я не можу атакувати першим. На їхньому боці надто впливові клани і політичні групи. Служба повинна отримати документальні підтвердження того, що інформацію з мозку загиблого «Уриїлу» скачали Знаючі Підземного міста за наказом ящерів.

— Група доктора Вей плідно працює у цьому напрямі, мій імператоре. Але ми все ще не отримали доступу до «чорної скриньки». Потрібний дозвіл. Намісниця…

— Унно? Вона ніколи не дасть дозволу. Навіть якщо маленька Ґвен залізе до її ліжка. Ліда Унно — хитра бита сука, вона вдесятеро хитріша за Джиліна і Цезаріо. Серед наших ворогів тільки канцлер і Рехинальдер небезпечніші за цю лесбійку. Твої люди, омадо, повинні зламати «скриньку». За будь-яку ціну. Дозволяю людям Яна і Маккосліба провести силову акцію. Але надто шуміти не варто. Поки що не варто. Перш ніж відсилати до Кідронії, Ноли і Піфії безпілотники з бомбами, у мене повинні бути докази зради. Чітко задокументована лінія «заколотники — Знаючі — ящери». Мій представник у Сенаті не повинен видаватися ідіотом на засіданнях комісії з розслідувань. Тобі ж уже відомо, що на Аврелії федералісти отримали більшість у Раді Колонії? Стійку більшість, завваж. Майже дві третини депутатських місць. І це не випадковість, Оші. Це — тенденція. Їм тільки палець дай, вони руку відкусять… А в засаді причаївся Теслен. Тільки й чекає, коли я схиблю. Спить і бачить себе «Еарланом Третім». Але ж і ім'ячко у нього…

— А якщо докази про зраду Знаючих на Фаренго? Якщо у викраденій кідронійцями інформації не виявиться нічого певного про Знаючих?

— На Фаренго? Ми не встигнемо дістатися системи Таліс до початку заколоту. Ти ж сам переконував мене, що всі лінії опозиційних інтриг ведуть до Кідронії. Що зв'язок Знаючих з Ґ'ормою очевидний. І цей твій геніальний Марков також так переконливо все обґрунтував. Я ж усе пам'ятаю. Чи щось уже встигло помінятись? Невже? Оші, я перестаю тебе розуміти.

— Аґенти «Ліктор» і «Арадо» не знайшли ґ'ормітських телепатів на Кідронії.

— Отже, погано шукали.

— Проскановано Центральне поселення і база Гардік.

— Там ще тридцять поселень і чотириста стрижневих копалень, набитих клонами. А ще підземні міста. Нехай і там пошукають.

— Шукатимуть, мій імператоре. А якщо ґ'ормітів там узагалі немає?

— Повинні бути, омадо. Там вони, там… Просто хитро ховаються. Їх потрібно знайти. Ставки занадто великі, Оші. Ти мав рацію: ми не змогли довго приховувати зараження на Волт-Армстриджі. Чутки вже перекинулися з наукових кіл до політиків. Безпілотник до ураженої планети відсилав покійний лорд Скіфі. А вся Імперія знає, що Скіфі був моєю людиною. Моєю, Оші, і я від цього ніколи не відмовлюся… Рехинальдер у Сенаті звинуватить нас у тому, що ми без вагомих на те підстав порушили перемир'я з ящерами. І що ми йому відповімо? Що ми відповімо консерваторам у Комітеті з військових і спеціальних розслідувань? Вони повісять на нас усіх зжертих ґиргами на Волт-Армстриджі. Усі тисячі трупів. Плюс звинуватять у провокуванні нової війни. І тоді заколотники будуть уже не зрадниками, а благородними визволителями Імперії від злочинної династії та її посіпак, різних там ґрідасів, янів, маккослібів. Ти розумієш, про що йде мова, Оші?