Усі кути трикутника. Апокриф мандрів Григорія Сковороди - Ешкилев Владимир - Страница 30

— Ми не дамо силам темряви запанувати на землі святого Марка, — запевнив старого Кондульмеро. — Для того й існують Рада десяти і Священний трибунал.

— Так, звичайно, — ледь кивнув головою Мартіні. — Але тепер ми зіткнулися з такими підривними явищами, котрі раніше не були відомі. Котрих раніше взагалі не існувало. Це ті нові форми зла, які породжені недалекоглядністю теперішніх монархів та філософськими хитаннями нашої доби. Відповідно, нові сильні трунки, виготовлені у пекельних кухнях, вимагають сильніших протиотрут. А ми все ще діємо за правилами, які були ефективними за доби Тридентського собору. Диявол є потужним рушієм форм, він постійно перевдягає свою брехню у нові красиві і привабливі плаття. А ми з вами шукаємо його прислужників, одягнених у старосвітські хламиди. Ми постійно відстаємо від злих овочів його вигадливості. Про це колись далекоглядно згадував святий Атаназій у посланні до єпископів Єгипту і Лівії: «Якби великий демон диявол з'явився нам у вигляді змія, дракона або ж лева, був би він відкинутий всіма, але він кожного разу надягає нові маски, все більш привабливі і захоплюючі».

— Згоден з вами. Проте що саме ви пропонуєте, святий отче?

— Об'єднати зусилля Республіки і Церкви у вивченні новітньої небезпеки. Ворога треба ретельно і всебічно вивчити. Ретельно вивчена отрута швидко стає переможеною отрутою.

— Якого саме ворога ви маєте на увазі? — уточнив інквізитор, а сам подумав:

«Щось цей застійний тарган постійно згадує про отрути. Може, в нього така спеціалізація?».

— Ви, сину мій, дуже добре знаєте його ім'я.

— Ім'я князя світу сього?

— Мова не про диявола, а про одну з його земних армій.

— Маєте на увазі масонерію?

— Так, — це було перше слово, яке абат вимовив більш-менш голосно. Від необхідності прислухатися до його мурмотіння у Кондульмеро вже почала боліти голова.

— Ми досліджуємо це вчення, — запевнив інквізитор. — Ми вже маємо детальні описання їхніх ритуалів, знаків ступенів посвяти і списки лож.

— Це надзвичайно поверхові знання, сину мій, — похитав головою Мартіні. — Невже ви направду вважаєте, що можна, скажімо, зрозуміти таємниці Святої Церкви, якщо мати лише описання святої літургії, перелік канонічних відзнак ієрархів і списки парафій? У Церкві є десятки поважних чинних архиєреїв, які так само далекі від її справжніх святих таємниць, як і, скажімо, старенька неписьменна парафіянка, котра зараз молиться у Сан-Джіорджіо Маджіоре за здоров'я своїх дітей і онуків.

— Ви навели сильний аргумент на користь ілюзорності наших знань про масонів, — погодився інквізитор. — Може, святий отче, ви знаєте про них більше?

— Можливо, сину мій.

— Можливо?

— Донедавна я випереджав вас у глибині проникнення до справжніх, а не вигаданих масонських таємниць. Мої агенти ще три роки тому увійшли до масонських структур і висвітили зсередини вузлища їхньої огидної павутини. Але тепер Господь подарував вам можливість ще глибшого проникнення.

— Ви, отче, маєте на увазі арешт Констанци Тома?

— Так. Ви арештували її, вітаю. Проте, здається, ви ще й досі не розумієте, яка велика і цінна риба потрапила до ваших тенет.

— Дарма ви так вважаєте, отче. Ми вже знаємо, що вона є секретарем-підмайстром змішаної трієстської ложі «Марк Аврелій» і що саме вона відповідала там за секретну переписку з масонами всієї Європи. Отже, їй відомі таємні шифри, імена секретарів усіх європейських лож та політичні приготування масонських змовників, які інтригували проти країн, що протистоять франко-пруському союзу. Вона не лише чорнокнижниця, але й чільна шпигунка. Мене попередили, що вона отримала доручення вивідати кількість озброєнь в арсеналах Республіки.

— Повірте, сину мій, то лише мала частина з того, на що здатна ця жінка. Або краще сказати: це пекельне чудовисько у жіночій подобі. Щодо її поінформованості у масонських справах, то, повірте мені, вона є вищою за все, що ви можете уявити.

— Ви знаєте про неї щось таке, чого не знаю я?

— Так.

— Що саме?

— Сину мій, я поки що скажу вам лише те, що дозволить вам більш тверезо подивитись на впіймане вами чудовисько. Констанца Тома, комунікуючи з іншими масонськими кублами, підписувала листи псевдонімом «Епоніна». Вам це про щось каже?

— Якби ви мені пояснили, святий отче, я був би вам щиро вдячний.

— Це ім'я історичної особи, яка жила в часи Веспасіана[63]. Так звали дружину древнього галла Цивіліса, яка разом з ним — на рівних, прошу зауважити! — очолювала криваве повстання проти римлян. Коли імператор придушив повстання, Епоніна разом із чоловіком дев'ять років переховувались у печері, аж поки це подружжя інсургентів не знайшли й не стратили. Те, що ця жінка обрала собі саме цей псевдонім, а не інший, свідчить не лише про її повне усвідомлення самої себе як керівника майбутньої революції, задуманої темними силами проти Церкви та основ державного ладу, а й про готовність іти до кінця, незважаючи на жодні втрати і перешкоди.

— Я візьму це до уваги. Дякую.

— Це лише маленька крихта з тих знань, які мені вдалося зібрати та впорядкувати.

— Республіка буде вдячна вам, святий отче, якщо ви поділитесь із нами своїми неосяжними знаннями, — Кондульмеро вклав в останні слова дещицю іронії, але настільки дрібну, що лише людина, яка пройшла єзуїтський вишкіл, змогла б її відчути.

— Думаю, що тут був би доречним взаємовигідний обмін. Я повідомлю вам, кого насправді ви тримаєте під дахом Палацу Дожів, назву вам імена тих італійців, які входять до таємного ареопагу, що керує всіма ложами, а ви, зі свого боку, назвете мені ім'я вашого конфідента в Трієсті, завдяки якому ви арештували цю жінку. І ще одне. Після того як ви припините допитувати Тома, ви не доручите її подальшу долю комісарам імперського суду, а віддасте її мені. Можливо, на перший погляд, такий обмін видасться вам нерівноцінним. Але, повірте, сину мій, у підсумку Республіка виграє. А вам особисто обіцяна прихильна аудієнція у Найсвятішого Отця в Римі, папський орден і єпископський перстень у перспективі.

— Ким обіцяна? — уточнив інквізитор, який не зміг приховати зацікавлення. На вилицях його вгодованого обличчя проступили червонуваті плями.

— Я тут від імені секретаря Конгрегації кардинала Томмазо Руффо.

— Святий отче, уклінно дякую вам і Його Екселенції за обіцянки, але ж ця жінка є підданицею імператриці Марії-Терезії. До мене позавчора приходив австрійський посол з вимогою негайно передати Констанцу Тома представникам імперської влади. Він вів себе виклично, навіть примусив мене виправдовуватися. Поки що ситуація контрольована і Рада десяти на моєму боці. Проте, якщо ці вимоги будуть озвучені Віднем у формі офіційної ноти (а до того, наскільки я розумію, все йде), Республіка не наважиться ризикувати ані своїм нейтралітетом, ані добрим сусідством з імперією. За моїми даними, чоловікові Констанци протегують віце-канцлер граф Колоредо і князь Орсіні. А ці достойники мають значний вплив при теперішньому дворі. Імператор Франц, до речі, також користується послугами тої банківської синдикалії, до верхівки якої належить Генріх Тома. Між іншим, я наголошую: це секретна інформація. Лише з найщирішої поваги до вас, святий отче, я розповідаю вам такі конфіденційні речі.

— Це пусте, — крижана посмішка набігла на обличчя абата. — Відьми і чорнокнижники від часів святого Домініка перебували й перебувають під виключною юрисдикцією церковного правосуддя. Імператриця є ревною християнкою і завжди дослухається до думки Святого Престолу. Марія-Терезія не стане чинити нам жодного спротиву в цій справі. Імперією править вона, а не Франц і не Колоредо.

— Здається, нещодавно ви згадували «недалекоглядність теперішніх монархів»?

— Я не мав на увазі теперішніх Габсбургів.

«Він зробив наголос на слові «теперішніх», — зауважив інквізитор. — Йому десь років шістдесят, отже він має пам'ятати війну тисяча сімсот восьмого року між імператором Йозефом Габсбургом і папою Климентом Одинадцятим. У цих чорних круків добра пам'ять, проте, прости мені Боже, навіщо вона їм, якщо вони не вміють і не хочуть вчитися на власних помилках».