Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Королівська обіцянка - Дяченко Марина и Сергей - Страница 37
Виявляючи повагу, я вклонилася. У мене вийшло щось середнє між поклоном і реверансом. Уйма, гордий дикун, тільки злегка нахилив голову.
— Я дивився у вогонь, — сказав Король-саламандра, як тільки ми покінчили з привітаннями. — У мене було видіння. Ви принесли нам або велике горе, або щастя й удачу. Відповідайте — що привело вас?
Я подумала, що видіння в нього надто вже універсальні: «Або дощ, або сніг, або буде, або ні».
— Звичайно, ми принесли вам щастя, — сказала я якомога голосніше й упевненіше. — Король Оберон видає заміж…
Отут я вперше запнулася. Мені відразу пригадалося, як я виголошувала промову перед принцом-деспотом і чим це скінчилося. Може, не варто зізнаватися, що Оберон улаштовує долю принцес оптом, тобто всіх одразу?
— Видає заміж принцесу свого королівства, це дівчина небаченої краси, доброти й скромності. Король Оберон просить принца-саламандру…
І я запнулася знову. По ідеї, просити руки нареченої повинні наречені. А тут усе навпаки, та ще й я виступаю в ролі свахи якоїсь, а не мага дороги.
— Король Оберон, — я перевела подих, — улаштовує оглядини наречених по той і по цей бік Печатки. На оглядини допускаються тільки принци, тільки шляхетні, тільки доблесні… коротше, гідні. Король просить принца-саламандру взяти участь в оглядинах.
Від цієї промови моє горло пересохло, а обличчя, напевно, почервоніло, як переспілий помідор. Король і принц дивилися на мене з інтересом. Я завмерла, очікуючи, що вони скажуть: а раптом образяться на такий поворот діла й відмовляться брати участь в «оглядинах»?
Вони довго мовчали. Статуї уздовж стін завмерли, як варта, а стражники біля тронів стояли нерухомо, наче статуї. Переливалися жаром ящірки на стелі. От одна зірвалася з місця, кинулася в комин і зникла у вогні.
— І які у мене шанси? — неголосно запитав принц-саламандра.
Я подивилася на нього уважніше.
Він був одягнений, як і батько, — від шиї до п’ят у луску. Шкіра на лиці віддавала міддю, на цьому тлі очі здавалися особливо яскравими й зеленими. Він дивився прямо, спокійно й по-доброму; я зрозуміла, що він мені подобається.
— Дуже великі, — сказав я, заглядаючи йому в очі. — Тобто… Якщо ви скажете «так», ви обов’язково одружитесь з принцесою з-за Печатки.
— І зможу привести її сюди?
Я згадала, що із цього приводу казав мені Гарольд.
— Так. Тобто… Адже їй буде добре у вашому палаці?
Король-саламандра посміхнувся. Принц ніяк не прореагував на те, що я бовкнула дурницю.
— Звичайно. Але за однієї умови.
— Якої? — я напружилася.
Принц довго дивився на мене.
— Якого кольору в неї волосся?
Уйма за моїм плечем переступив з ноги на ногу.
— Чорне, — сказала я, пригадавши Філумену. В очах принца щось змінилося, здається, там промайнуло розчарування. — Світле, — продовжувала я без паузи, згадавши Ортензію. — Русяве, — це Розіна. — Руде…
Я запнулася. Принц випрямився на троні:
— Руде?
— Вона що, змінює колір волосся відповідно до сезону? — поцікавився король, не приховуючи глузування.
— Руде, — принц, здається, ніяк не міг заспокоїтись.
— Вогненно-руде, — виголосила я, намагаючись пригадати про Алісію хоч щось хороше. Приголомшливе зелене плаття… Довга рукавичка… Намисто… Гарна дівка, що й казати, тільки бліда від затворницького життя, і ластовиння зовсім не видно. — Її звуть Алісія.
— Алісія, — повторив принц, наче пробуючи ім’я на смак.
— Ви не все нам розповіли, — різко зазначив король.
— Зате все сказане — правда, — парирувала я. — Принцесу звуть Алісія. Вона прекрасна, розумна й добра. Вона чекає на принца-саламандру.
— Батьку, — як і раніше, неголосно сказав принц, — мені треба з вами поговорити.
Розділ двадцятий
Обіцянки й торги
Піт заливав очі. Мені відвели кімнату для відпочинку, досить велику й зручну, та ще й з паруючим овальним неглибоким басейном. От тільки дверей тут не було, а тільки щільні фіранки на вході. Спочатку я смикалася, соромилась і постійно оглядалася, чи не дивиться хто, а потім не витримала. Швидше здерла із себе весь одяг і бульк у басейн, як це робили ящірки.
Вода була прохолодна! А ще вона була проточна, я виявила в одному кінці басейну дірку для зливу, а в іншому — холодне джерело. Ближче до джерела можна було навіть змерзнути, зате над стоком було гаряче, а в центрі басейну — затишно, наче у теплій ванні. Ніколи досі я не отримувала такого задоволення: плавати (точніше, ходити на руках, бо було мілко) туди-сюди чи просто лежати на воді, відчуваючи її запах, відчуваючи, як змивається противний піт, як відновлюються сили і водночас підступає дрімота. Слово честі, тут можна жити, під цими вулканами. Алісія не ображатиметься.
Ящірки іноді мене лякали. Потім я звикла до їхнього плескоту й шипіння і з інтересом узялася спостерігати з води, як їм це вдається. Схоже було, що в них тут щось на кшталт сауни: розжарився на камені й бульк у воду. Особисто я була в сауні один раз. Кажуть, це зовсім не те, що парна, але мені все одно не сподобалося. А ось ящіркам подобається. Цікаво, вони це заради задоволення роблять? Чи в них робота така — вогонь підтримувати, пару утворювати, тепле повітря перемішувати?
Міркуючи так, я мало не заснула, поклавши голову на сухий теплий бортик.
— Ліно!
Я стрепенулася. Уйма, ні крапельки не переймаючись правилами пристойності, увійшов до моєї кімнати й засмикнув за собою фіранку.
— Та ти що! — я відповзла в дальній кут басейну, намагаючись поглибше сховатися під водою. — Геть! Негайно!
Людожер дивився на мене круглими блискучими очима. Йому, дикунові, плювати, одягнена я чи ні. Щойно сталася подія, і емоції розпирали Уйму зсередини.
— Відвернися! — вискнула я.
Він неохоче відвів погляд:
— Одягайся. Швидко. Пішли, щось покажу.
Він не купався й не відпочивав. На його спині й плечах білою скоринкою засох старий піт.
Я абияк застебнула штани. Збудження Уйми передалося й мені. Одяг прилип до мокрого тіла. Я підхопила посох, що лежав на краю басейну.
— Пішли, — Уйма відсунув фіранку.
Я огляділася. У коридорі було порожньо, якщо не зважати на червону ящірку на стелі.
— У них не замикаються двері, — повідомив людожер. — Пішли, не бійся, тут нікого немає.
— Але ж ми гості! Хіба ось так пристойно…
— Тихо. Головне, щоб ми пройшли повз пост.
Коли Уйма сильно хвилювався, він починав говорити, як напівписьменний дикун.
Я, як і раніше, не була впевнена, що ми вчинили правильно, але Уйма не залишив мені вибору. Він вів мене впевнено, наче жив тут немало років: праворуч, ліворуч, сходами вниз і нагору. Цікаво: у них там, на островах, усі обходяться без компаса?
Задушлива спека королівських покоїв залишилася позаду. Схоже, що ми були у господарській частині палацу. Тут теж було дуже тепло, але не горіли комини, не було ящірок на стелі. Звідкись із щілин проникало свіже повітря. Я хапала його ротом і носом, ніби прагнучи надихатися про запас.
— Стій. Тут.
Він відсунув важку штору й, пригнувшись, вліз у нішу під навислою скелею. Я загаялася, але залишатися тут одній було ще страшніше, тому я стиснула посох і пірнула за Уймою.
У ніші було темно. Кліпнувши, я подивилася нічним зором, та спочатку нічого не побачила, крім широкої Уйминої спини. Людожер оглянувся, відступив убік, пропускаючи мене, — і тоді я зрозуміла, чому він так розхвилювався.
На кам’яній лаві лежав Майстер-Генерал. Голий до пояса, лише в штанях. Дивився в стелю. З безволосих білих грудей стирчала голка, схожа на в’язальну спицю.
Я швидко відвернулася.
— Ось він, — пошепки сказав Уйма. — Наш шанс. Оберонів шанс.
— Що?
— Слухай мене, магу дороги, слухай уважно, — Уйма стиснув волохатою лапищею моє бідне плече. — Ми повинні його забрати.
— Як…
— Мовчи. Принц купився на руду принцесу, я бачив. Постав за умову: ви нам Майстра-Генерала, ми вам принцесу. Тільки так.
- Предыдущая
- 37/56
- Следующая