Сушко Р., Левицький М. - Хроніка нищення української мови. - 2012 - Сушко Роман - Страница 19

37

Чи ж не ті настанови нині, 100 років пізніше виконують в Україні Янукович, Азаров, Табачник, Ківалов і Колесніченко?

38

Правнук Чингізхана, відомий страшною жорстокістю й любов'ю до багатства. Для росіян він подавався як перший «собіратєль русскіх земель».

39

В один день російські завойовники перевели всі українські школи на російську мову, звільняючи тих учителів, котрі не могли або не хотіли нею викладати. За короткий час з Галичини було заслано в Росію сто тисяч найактивніших українців, головним чином учених, священиків на чолі з митрополитом Шептицьким, учителів, активістів «Просвіти», Пласту та інших українських організацій. Багато українців загинуло по дорозі до Сибіру від голоду, холоду та хвороб. Ось вам і надання новоприєднаним територіям «російського характеру». Ось вам і природний процес російської «натуралізації».

40

Ці настанови, уведені за царів, діяли за комуністичного режиму і фактично, за принципом звичаєвого права, по нинішній день продовжують діяти в органах влади в незалежній Україні. Правда, тоді за їх реалізацію платили. «До 1917 p. усім чиновникам в Україні платили 50% надбавки до заробітної плати за «обрусєніє края». (Г. Коваленко, «Світло Оріяни», №6,1996 р.). Нинішні русифікатори кажуть, що вони русифікують Україну за дякую - лише за покликом серця. Професор Оксана Пахльовська в тому сумнівається й публічно заявляє, що за русифікаторами стоять «башні» московського Кремля.

41

Це був час російського двовладдя.

42

Одна з адрес, за якою можна побачити в інтернеті книжку «На великой стройке»: http://sd.org.ua/news.php7icM9829

43

Про те, що Голодомор планувався як засіб знищення нації, є нині багато свідчень. 22 січня 1930 року газета «Пролетарська правда», попередниця «Київської правди», стверджувала, що «знищення соціальної бази українського націоналізму - індивідуальних селянських господарств - було одним із основних завдань колективізації' на Україні».

44

Нині відоме свідчення італійського консула в Харкові Сержіо Градені-го, котрий у травні 1933 року написав: «Нинішнє лихо спричинить до колонізації України переважно росіянами. Воно змінить її етнографічний склад. У майбутньому більше не говоритимуть про Україну, ні про український народ, а отже й про «українське питання», оскільки Україна фактично перетвориться на російський край».

45

Не випадково Леніну приписують слова: «Пошкрябайте російського соціаліста й побачите російського шовініста».

46

І так, у час Хрущова був знищений весь тираж поетичної збірки Дмитра Павличка «Правда кличе» (1958), яка започаткувала рух шістдесятництва. У 1967 році був спалений увесь наклад книги «Хортиця в героїці й легендах», а її автор Микола Киценко звільнений з посади, репресований літературознавець Іван Дзюба (за роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація»), переслідували істориків Михайла Брайчевського, Ярослава Дашкевича, поета Володимира Сосюру, композитора Костянтина Данькевича, письменника та кінорежисера Олександра Довженка і багатьох-багатьох інших.

Замовчувались або подавалися в негативному світлі визначні українські діячі науки, культури, церкви (Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко, Іван Пулюй, Гнат Хоткевич, Іван Багряний, Олег Ольжич, Олена Теліга, Андрей Шептицький та багато інших).

Насаджувана система освіти та виховання була спрямована на те, щоб українцям прищеплювати відчуття меншовартості, відразу до борців за визволення України з-під окупації', зневагу до українських національних героїв, зокрема Івана Мазепи, Симона Петлюри, Євгена Коновальця, Степана Бан-дери. Цікаво, що до першої світової війни свідомих українців шовіністи та покручі-«папуги», котрі старалися бути подібними на них, називали мазе-пинцями. Згодом після першої світової війни додалося слово петлюрівець, після другої війни - бандерівець, а у час незалежності - рухівець.

47

На жаль, наслідків того впливу по нинішній день не вдалося здолати через інформаційну війну Роси' проти України, яка підступно ведеться від 1991 року.

48

У документах конференції «рекомендувалося» також, щоб у тих вищих школах, де національна мова ще якось функціонувала (наприклад, у західних областях України), російською, починаючи з 2-3 курсів, читалися суспільні, загальноосвітні та спеціальні дисципліни. Показово, що для контролю виконання цієї останньої «рекомендації» міністерство вищої та середньої спеціальної освіти УРСР запровадило навіть спеціальну форму звітності, що зобов'язувала ректорів регулярно подавати в міністерство «перелік спеціальних дисциплін, які викладаються російською мовою» на кожному з факультетів керованого ними навчального закладу.

49

Текст того закону висить на офіційному сайті Посольства Російської Федерації' в Україні під заголовком «Закон про російську мову в Україні».

50

Його видимим плодом стало помітне зменшення тиражів українських книжок. Шовіністичний прошарок, як і в часи Хрущова й Брежнєва, відносить українську мову до розряду «неперспективних». Таке можливе лише в окупованих країнах.