Загнуздані хмари - Романівська М. - Страница 19

— Дощик!.. Дощик!.. — зрадів Мак, як маленький, і, схопивши на оберемок Муху, побіг швидше з кімнати. Він вирішив зараз же збігати до Галинки і сповістити їй радісну новину.

Йому й досі було неприємно, коли він пригадував вчорашній вечір. Зморені спекою лапи і напружене чекання дощу. І допитливі очі всіх — діда, дітей, Галинки — звернені до нього. А дощу все не було!.. І йому довелось так червоніти, ніби він не склав важливого іспиту!

Мак швидко напився в Катрусі чаю і побіг до татка, але в коридорі налетів на Гапдіна.

— А, — сказав весело Гандін, — як поживає твоя літаюча Дженні? Чи не продірявила попа стелі, спускаючись додому в своє гніздечко?..

— Ви жартуєте, — сказав Мак, — а от Дженні так і немає.

— Ну, значить, Катруся зробила з неї черепаховий суп! — дражнив його Гандін.

Жарти Гандіна розсердили Мака. Якби він міг знайти Дженні, він би довів, що з нею трапилось справді щось чудне! Мак нетерпляче знову взявся за розшуки. Але обшукавши разом з Мухою весь корабель, він так і не знайшов черепахи. Щоправда, Муха при згадці імені Дженні вперто гавкала на професорів кабінет, але ж важко було припустити, щоб Ролінський міг забрати до себе цього, як він казав, непристойного звіра.

Черепаха зникла, зникла безслідно!.. Просто незручно перед Галинкою, що він не зберіг її подарунка. Треба було обов'язково чимось загладити свою вину.

Він випрохав у татка дозвіл і випурхнув на «Голубі» в повітря в напрямі до «Півдня». У кабіні стояв його подарунок для Галинки. Це був телевізор — маленька, але надзвичайно удосконалена установка. Її Мак сам зробив, взявши за зразок прилад, нещодавно привезений татком з Москви.

За кілька хвилин Мак пролетів над парком. Татко недаремно дав йому право на самостійний виліт — «Голуб» був слухняний, як найсмирніший коник. Мак спустився на майданчику Дитини, і його відразу ж оточила юрба зацікавлених дітей.

Вони оглянули з усіх боків літак і кострубатого хлопчика в чудному шоломі і, певно, догадались, звідки він.

— Добридень, — трошки ніяково сказав Мак. — Мені треба Галинку, внучку діда Заливничого.

Але прийом був зовсім непривітний. Ніхто не кинувся відшукувати Галинку, настала якась неприємна пауза.

Нарешті маленький Ілько виступив наперед і заявив, що Галинка кінчає снідати і зараз прибіжить.

Та довгий, найстарший із гурту дітей Толя обірвав малого досить сердито і звернувся до Мака.

— Ви з «хмарного» дирижабля? Та це ж просто безсовісно обіцяні дощ і не зробити!

Тоді всі загомоніли, і докори посипались на Мака з усіх боків. Вони так чекали дощу! Все село, не тільки вони з дідом, видивились очі, виглядаючи дощу. А дощ знову одурив усіх! Зовсім негарно так робити. Маленька Галинка навіть схлипнула. Правду кажучи, ця Галинка взагалі плакса, але тут справді можна було заплакати.

Дуже неприємно було Макові потрапити під дощ таких докорів. Такий нехороший випав день! Йому не хотілось розповідати про всі внутрішні справи станції, і вій обмежився лише відповіддю, що перешкоди бувають всюди і що не пізніше як сьогодні ввечері буде невеличкий дощ із штучних хмарок.

На щастя Мака, прибігла Галинка і зараз же втихомирила товаришів.

— Ну, які ж ви неввічливі, — гримнула вона, — добре ви зустрічаєте гостя, слова не даєте йому сказати! Ви думаєте, легко зробити дощ? Це вам не грядку скопати.

Галинка відразу розрядила конфлікт між дітворою і Маком і повела гостя до себе. Весь гурт дітей рушив за ними. Діти, щоб загладити свою вину перед Маком, ввічливо пропонували йому свої послуги. Вони взяли з рук Мака маленький телевізор, з цікавістю розглядаючи його: кожному хотілося знати, що це за прилад.

— Це Галинці, — сказав Мак, — Тепер вона завжди бачитиме мене, де б я не мандрував! Я зробив його сам за новою схемою, і його, і передавальний відображення. Ну, і вийшла, здається, пристойна штучка!

— Ого, який ти майстер! — сказала Галинка, червоніючи від задоволення. — А я нічого не вмію змайструвати.

— Галинка бреше, — сказав підстрибуючи маленький Ілько. — У неї ж є колекція. А вчора вона брала в руки навіть павука і хоче вже колекцію павуків зібрати.

— Та ну! — сказав Мак. — Невже це правда?

— Правда, — зітхнула Галинка. — Мені, мабуть, доведеться весь час з павуками морочитися. А як виросту, так поїду навіть скорпіонів досліджувати, хоч вони й гидкі. Я не від того, щоб бути дощовим інженером, як тьотя Рая, але я боюсь, що не збагну отої електрики і… не упораюсь з блискавками. Я їх, правду кажучи, трошки боюсь…

— Та ну, — сміявся Мак, — а мені так блискавка подобається. Дуже красива. Ось тільки кулястої блискавки мені не доводилось бачити, а це, кажуть, найцікавіше.

— Так, — сказала Майя, — татко мені якось казав, що бачив її. Це була блакитна куля, що оберталася навколо своєї осі, як дзига. Вона влетіла в розчинене вікно і, обійшовши всі речі — стільці, столи тощо — вилетіла в друге вікно, а там розірвалася з страшним тріском.

— От нам Мак розповість про таку блискавку, добре? — сказав Толя.

Розмовляючи, вони дійшли до Галинчиної хати. Мак почав встановлювати в її кімнаті принесений приймач телевізійної установки. Йому дуже хотілося побути з Галинкою на самоті, щоб розповісти їй дивну нічну пригоду, але дітвора і не думала йти.

— Про кулясту блискавку! — прохали всі. Юний «професор» тільки знизав плечима.

— Куляста блискавка, — сказав він, — така недосліджена річ, що про неї можуть розповісти далеко не всі вчені. От наш Ролінський займався цими дослідами, та хіба він мені розкаже!

Куляста блискавка — дуже загадкова річ. У вигляді жовтої, червонястої, а часом і блакитної чи фіолетової кулі вона несподівано влітає в приміщення і робить там всякі вибрики. Вона іноді, політавши, зникає, а іноді розривається і робить величезну шкоду,

Ви знаєте, що звичайна лінійна блискавка — це розряд електрики в хмарі. Очевидно, куляста блискавка буває від особливої «грозової матерії», що виникає в повітряному каналі, по якому проходить звичайна іскрова блискавка. Ця світна маса дуже стиснутого газу утворюється від дуже високої температури і енергії лінійної блискавки. Треба думати, що коли така блискавка розривається, там відбувається розпад атомних ядер — наприклад азоту. Так, здається, кажуть деякі вчені. А от татко гадає, що такі блискавки виникають, коли в повітрі бувають певні хімічні суміші. На жаль, куляста блискавка трапляється в природі досить рідко, і тому її важко вивчити.

— Ти кажеш «на жаль», — засміялася Галинка, — а я так ніяк не шкодую, що з нею не зустрічалась. По-моєму, це страшніше за павука.

Тимчасом телевізор був поставлений на місце. Мак показав, як з ним треба поводитися. Завтра Галинка вже зможе бачити Мака у його кімнаті. Це така дрібничка — але він хоче їй щось подарувати за Дженні… Гм… Дженні!..

— А як же поживає Дженні?

— О, Дженні… Дженні поживає… Ну, одне слово, почуває себе добре.

В присутності цілого товариства після розмови на наукову тему у Мака так і невистачило рішучості розповісти Галинці всю нічну історію з Дженні. Аудиторія попрохала б пояснення — а що він міг сказати про літаючу черепаху? Навіть про кулясту блискавку він знав трохи більше…

Так Мак і полетів назад, не поділившись з другом своїми неприємностями і збрехавши вперше в житті.

НЕБЕСНА ВУАЛЬ

Була рівно дванадцята година дня, коли «Переможець» знявся з аеродрому.

Він поплив над ланами й парками, над великими фабриками зерна, вперто розсікаючи білою шапкою повітряні хвилі посушливої зони. Це був його розвідковий рейс. За годину перед створенням штучних хмар він мав дослідити повітряне море..

На містку і на стінах розвідкової тремтіли й музично подзвонювали циліндрики, чашечки, дротинки виведених назовні приладів. Вони автоматично рапортували своєму начальникові Горному, що сам узявся керувати розвідкою перед новим штурмом.