Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович - Страница 13

Найголовніше — сенс буття — має бути турботою всіх, а не ентузіастів. Хай втомлені й безтямні проживають дні, але духовні прагнутимуть Невідомого! Безглуздо сперечатися про «свободу» чи «несвободу» тих чи інших режимів. Всі невільні! Всі у світовій темниці. Одні влаштувалися зручніше, інші знемагають під тягарем своїх же товаришів. Але одні й інші безтямно народжуються, вмирають, не розуміючи, куди й навіщо вони йдуть.

Отже, прокидайтеся, Братове! Від численних снів. Від міражів. Стукайте в стіни душі. В стіни Космосу. В стіни совісті. В стіни абсурдного життя. В стіни безжалісного Часу.

І кайдани впадуть.

Обов’язково!

Дух Людини — це Дух Бога!

Ми самі принизили себе. Ми віддали свої сили Володарю Мороку, узурпатору нашого Розуму й Серця. Прокидаймося від мільйонолітньої сплячки, щоб спопелити вогнем духовного обурення свого тирана. Ми побачимо над собою люблячі очі Великої Матері. Простір Світу чекає Судженого Сина для Великої Радісної Гри.

Братове! Час Зоряного Повстання настав!

Серце Світу закликає!

1974–1996

СЛОВНИК РА

(ВОСКРЕСІННЯ СЛОВА)

Містерія

Від упорядника

«Словник РА» (інша назва — «Воскресіння Слова»[2]) — не науково-фантастичний трактат про витоки мови. За допомогою «символічної етимології» Олесь Бердник шукає в сучасній українській мові слова, що якнайкраще зберегли залишки праслов’янського сонячного культу (автор називає його «Ра»). Тож цей твір можна назвати культурно-світоглядною мовознавчою розвідкою, яка не претендує на науковий статус.

В Україні «Словник РА» публікується вперше.

Спочатку було Мовчання,

З Мовчання з’явилося Слово,

Слово стало Матір’ю Мови,

Мова народила Людину.

Людина — батько Духу,

Дух у сяйві Слова

Повертається до Великого Мовчання.

Де зачинається Слово?

Хто дав йому путь і гарт?

З якої виходять основи

Пісня, роздум і жарт?

Стежки не паперові

Слово вперед ведуть, —

Буйне дерево Мови

Корінням сягає в Суть…

Суть — Материнське Лоно

Дії, світла, життя,

Те, що над всі кордони

Творить Вічне Життя!..

Слово — Дитя Великого Мовчання — заблукало на манівцях людської псевдоісторії. Сини Хаосу нав’ючили на Слово вантаж безглуздя, жорстокості та суєтності, перетворили Боже Дитя на віслюка для своїх забаганок, знущань, підлих замірів та мізерної втіхи. Туман нерозуміння оповив свідомість людей, бо правдива суть Слова затьмарена брехнею і відносністю. А затьмарене Слово жити не може у світі облуди й ганьби: воно задихається і вмирає на хресті щоденного рабства, у темниці безпросвітності.

Зруйнувати домовину Слова, повернути Боже Дитя Людині, воскресити в слові безцінну вартість Материнської Першосуті — мета і обов’язок творчого мислення.

Ходімо ж тисячолітніми стежками рідного народу, спробуємо розшукати на них загублені скарби материнської полум’яної Мови.

Слово — диво Всесвіту.

Його появу жадають пояснити хитромудрими науковими теоріями, начіплюють на Слово безліч одежин різних епох і народів, аж доки воно забуває про своє первородство і стає кріпаком того чи іншого мовного насильника.

Слово — не раб потреби, не дитя необхідності, а втаємничене серце Вічного Буття. Кореневі слова в будь-якій мові не просто стихійне поєднання звуків, а природне звучання тої Першооснови, котра стоїть за явищем, річчю, істотою, суттю. Видозміна слів у різних народів — лише різне забарвлення того ж таки вияву завдяки переломленню в розмаїтих скельцях прагнень і психік.

Зовнішній Космос (природній всесвіт) і Внутрішній Космос душі тісно, нерозривно пов’язані. Той зв’язок виявляється в слові, а опісля — в думці, у дусі.

Абетка — ніби чарівна арфа. Кожна буква — струна. Сонце, зорі, дерева, квіти, птахи, ріки, моря, вітри, люди, звірі, гори, поля — весь розмаїтий світ Великої Матері — торкається вібруючих струн, творячи чаклунську симфонію Мови. У природному всесвіті ми знаємо ту першооснову, котра лягла підвалиною буття, стала чарівною ниткою, що з неї зіткано наше життя: то є дарунок Світовида-Ярила, невидима Божа вібрація, вічне джерело радості, енергії, сили — ПРОМІНЬ СВІТЛА.

Променю в мові відповідає звукосполучення РА. Він і є вібраційною основою абетки, котра збуджує до дії, до життя інших своїх братів, напоює їх силою і певністю, радістю і повнотою вияву. Доки людина не оволоділа в дитинстві звуком РА, вона інтуїтивно відчуває, що мова її ще неповноцінна.

Могутній вібраційний звук РА і стає по праву першонародження символом сонця, світла, радості.

Бог Сонця РА відомий багатьом народам.

Самоназва сонця — РА — могла зникати, замінювалася іншими (Світовид, Ярило, Сонце, Дажбог і т. д.), але всі мовні сонячні діти залишилися в душі народу протягом тисячоліть.

Гляньмо…

Радість (Ра-дість, Ра-дає… тобто це почуття дає Ра, світло, сонце).

РОБОТА (рос. РАБОТА) — (Ра-бути, бути в обіймах Ра, буття радості, світла, натхнення). Так високо пращури оцінили роботу, творчість, як продовження місії сонячного променя на землі. Ось чому РОБІТНИК, ТВОРЕЦЬ — істинні діти Сонця, його воїни, його виконавці, його промені. Ось чому за ними майбуття, а не за тими, хто віками визискував їх, не маючи повноважень РА-СВІТОВИДА. Оскільки РА є основою самого буття, то перемога робітників, творців неминуча, а поразка синів темряви — лише справа часу.

РОЗУМ (рос. РАЗУМ) — дивовижне поєднання понять УМ (уміти, збагнути, оволодіти) і РА/РО. Ра з Ум дають Людину Мислячу, котра дарунок світла — РА сполучує з умінням творити, поєднувати хаотичні елементи стихій у гармонію осмисленого буття. Це слово, крім ознаки наявності осмислення, усвідомлення, творення, — означає і об’єднання (РАЗОМ, тобто воєдино, вкупі). Отже, місія Розуму є всеоб’єднання світу, всіх його проявів. Людині Мислячій доручено бути господарем, будівником Космосу.

РАЗ. Початок лічби. Вона природно бере початок від Сонця. Кожен бачить ЄДИНЕ джерело буття щоденно, тому звук РА законно очолює число.

Разом з тим пращури інтуїтивно відчували небезпеку роздрібнення світу, тому

РАХУВАТИ — це Ра-ховати, затемнити єдиний промінь, подрібнити його в нескінченних проявах розділеного світу (Розділити — це РА — ділити).

РАДА — від слова РАДІСТЬ. Радитись — це опромінитись РА, радісно об’єднатися в спільному прагненні знайти основу, прийнятну для всіх. Не може бути «злої ради», «поганої ради», бо це вже ЗРАДА, тобто відхід від РАДИ, РАДОСТІ, від РА. Отже, зрадники прирікають себе на вічну загибель, бо вони перестали бути синами Світла, розірвали пуповину життя.

Не вживайте поєднань «погана порада», «недобра рада» тощо. Рада, порада можуть бути лише світоносні, добрі, щирі, сердечні.

РАЯТИ, РОЗРАЯТИ — вернути в душу людини РА, світло, Радість. Ра — це також і країна Світовида, Сонця, Ра, казкова країна щастя.

РАЙДУГА — світоносна дуга, ворота Ра, брама Сонця.

РАНОК — схід Ра над світом.

РАЛО, РАЛИТИ — орати землю (О-РА-ТИ), підготувати її до весняної сонячної пори, пори Ра.

ПОРА — по-Ра, після Ра (час після сходу Ра, коли людина зобов’язана встати до праці. Пізніше слово «пора» стало універсальним, кажеться, мовиться навіть «нічна пора», а це неможливо по суті слова: ПОРА — лише сонячний ранок. Ось чому «на порі» — це означає «в розквіті сил, радості, творчості, життя».

ПАРУБОК — юнак, котрий на порі, готовий до одруження, що шукає собі пари.

ПАРА — подружжя, об’єднане променем РА, освячене вогнем. Хлопець і дівчина прадавніх часів питали одне одного:

— Ти радий мені?

— Ти рада мені?

— Стрибнеш зі мною через РА?

— Стрибну.

Вони бралися за руки, стрибали через буйне багаття і ставали ПАРОЮ, обвінчаною богом РА.