– Тату, пришли мені п’ятдесят крб: я хочу для тебе сфотографуватися з моєю дівчиною,– пише додому вояк. Через тиждень отримує двадцять п’ять карбованців і відповідь:

– Дорогий, синку! Пришли мені її фотографію, а тебе я знаю і так, як облупленого.

МАШИНА ДЛЯ ЧИЩЕННЯ КАРТОПЛІ

Рядовому Сидоренку наказали почистити відро картоплі.

– У наш космічний час в армії повинна бути машина для чищення картоплі,– пробурчав солдат.

– Звичайно, і ви є її останньою моделлю,– відповів сержант.

ФЕРМЕР І СУСІД

Американський фермер питає сусіда:

– Як ви вважаєте, чи правильно я зробив, застрахувавши свою ферму від вогню і граду.

– Вогонь – це я ще розумію,– відповів сусід,– але як ви можете зробити град?

ЖУРНАЛІСТ І ФЕРМЕР

Журналіст до фермера:

– А сусіди у вас не крадуть?

– Звісно, ні.

– А чому ж біля вашого курника стоїть заряжена рушниця?

– От тому і не крадуть.

ТЕЩА НЕ ВМІЛА ЧИТАТЬ

Зібрався чоловік поставити надгробну плиту тещі і питає у поховальному бюро, чи є в них що-небудь солідне, але недороге?

– Є одна плита, тільки на ній викарбуване інше ім’я.

– Нічого, я беру. Моя теща не вміла читать.

ДОБРЕ, ЩО ПОПЕРЕДИВ

– Сусіде, твій собака знову з’їв мою курку!

– Добре, що ти попередив! Не буду його сьогодні годувати.

МИКОЛА І ТЕЩА

– Миколо, як ти називав свою тещу, коли одружився?

– Якщо чесно, то протягом першого року я звертався до неї на Ви, а вже потім ми всі стали називати її «бабусею».

ТАТО УЖЕ ЗНАЄ

Петрик прибіг до матері і каже:

– Я перекинув драбину.

– Швидше скажи про це таткові!

– Тато уже знає. Він висить на люстрі.

ІВАНКО І ЖЕНИХ

Маленького Іванка запитують про сестриного жениха:

– Скільки йому років?

– Не знаю.

– Але він молоденький?

– Так, у нього ще навіть немає волосся.

ТЕСТЬ ДО МАЙБУТНЬОГО ЗЯТЯ

– Я тобі покажу… як цілувати мою дочку!

– Не треба, дядьку Петре, я вже й сам умію.

ДВІ БЛОХИ

Дві блохи вийшли на вулицю. Одна одній каже:

– Пішки підемо, чи собаку почекаємо?

БАБУСЯ І ГІПНОТИЗЕР

– Бабусю, сьогодні у клубі гіпнотизер зробив так, що в залі майже всі позасинали.

– Знайшов, чим здивувати. Я коли захожу в тролейбус, як відразу всі засинають.

УЧИТЕЛЬ І ПЕТРО

Учитель: – Скажи, Петре, якщо у нас в Північній півкулі зима, так де в цей час тепло, а якщо літо – то де холодно?

Петро: – Взимку тепло в натопленій кімнаті, а влітку холодно в холодильнику.

УЧИТЕЛЬ І ПЕТРЕНКО

Учитель: – Петренко! Ти знову не слухаєш лекцію. Про що задумався?

Петренко: – Та питання одне виникло. Думаю, що якби всі гори з’єднати в одну гору, а всі моря злити в одне море, а потім підняти оту гору і вкинути в одне море. Ото б була булька.

УЧИТЕЛЬ, БАТЬКО І СИН

– Петренко, хто написав «Борислав сміється»?

– Слово честі, не я!

– Що це за відповідь. Чому ти у нас в школі навчився? Скажи, хай батько прийде, я з ним поговорю.

Прийшов батько. Вчитель з обуренням розповідає, який його син не уважний і як він відповів на його запитання.

– Знаєте, Іване Івановичу,– каже батько,– я скажу вам по правді: це мій син написав, але він більше не буде.

КОСТІК І ГЛІБОВ

Учитель: – Костику, яка мораль байки Л. Глібова: про ворону та лисицю.

Костик: – Якщо хочеш пообідати – не сідай на дерево.

Учитель: – Цікаво. А Лебідь, Рак, та Щука?

Костик: – Ніяку тварину, крім коня до воза не запрягай,– все одно не потягне.

МАМА ДОЦЯ І ГРИБИ

– Мама, я насмажила грибів, але боюсь покуштувати. Може перевірити на Сіркові?

– Та ти що, доця?! Ще пропаде собака. Ось прийде з роботи батько, то й провіриш...

ХОДЯЧИЙ ГОДИННИК

Слідчий до крадія: – Як ви дійшли до крадіжки годинника?

– Так от іду і бачу – годинник теж іде. Тоді я й подумав, а чи не краще нам піти разом?...

ДИКТОР ТЕЛЕБЕЧЕННЯ

– Шановні телеглядачі. Сьогодні о 21 годині 30 хвилин по першій продовольчій програмі, для тих хто ще не спить, буде показаний бутерброд з копченою ковбасою.

У ТРАВМАТАЛОГІЧНОМУ ВІДДІЛЕННІ

У травматологічному відділенні розмовляють хворі в гіпсі:

– Де це вас так?

– Урізався в гараж.

– Автомобіль, звичайно, розбитий.

– Ні, я повертався додому пішки.