Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 63

– Ну що, Сіроманка, жити хочеш?

– А з ким? – перепитує Миша.

– Тьфу, гидота, аж їсти противно!

ХВОРОБА

– Ти чому не ходиш на роботу? – запитує майстер в учня.

– Я хворію.

– А що в тебе болить?

– В мене – лікарняний.

1980 р.

НАВІЩО МИСЛИВЦЮ СОБАКА?

Якось в дівчинки років чотирьох запитали:

– Як ти думаєш, Марійко, а навіщо мисливцю собака?

– Щоб на мисливця не напали зайці.

ПРО ЧЕРВОНУ ШАПОЧКУ

НЕ ВСІ ВІДРАЗУ

Йшла Червона Шапочка лісом і заснула. А поруч проходила Корова і заділа її дійками по губах. Червона Шапочка крізь сон:

– Що ж ви, хлопчики, не всі відразу.

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА І ВОВК

Іде Червона Шапочка лісом, а назустріч Сірий Вовк.

Схватив Червону Шапочку і – в кущі. Червона Шапочка проситься:

– Що ж мені робити, труси знімати чи пиріжки віддавати?

– Треба мені твої труси? Що ж я до тебе трахатись сюди прийшов? Пиріжки давай!

НА ДОБРАНІЧ, ДІТИ

По телевізору виступає дід Панас:

– Здрастуйте, малятка, любі хлопчики й дівчатка.

Сьогодні я розповім вам казочку про Червону Шапочку.

Йде Червона Шапочка лісом, а назустріч їй Сірий Вовк і каже:

– Червона Шапочка, я тебе згвалтую.

– Ні, не зґвалтуєш.

– Згвалтую.

– Не згвалтуєш.

І все-таки він її згвалтував.

На цьому закінчую свою казочку. Свої враження, відгуки, побажання і малюнки надсилайте на адресу: Київ–1, Хрещатик, б. 26, Укртелебачення: "На добраніч, діти!".

ПРОФЕСОР І СТУДЕНТИ

Один великий професор запросив до свого дому студентів.

Щось він їм дуже довго пояснював, а потім, коли дебати закінчились, одягнув пальто, шляпу, подивився на годинник і промовив:

– Щось я у вас надто довго затримався.

ВАНТАЖНИКИ

Заєць, Вовк і Ведмідь допомагали Лисиці розвантажувати меблі.

– Як з вами розраховуватись – запитала Лисиця.

– Розвантажимо, тоді й скажемо, – сказав Заєць.

Коли розвантажили, Лисиця знову запитує:

– Ну, то як: вам гроші давати чи трусики знімати?

– Краще гроші, – сказав Заєць.

– Ну й дурень же ти! – накинувся Вовк на Зайця. – Краще б уже нехай трусики.

– А я подивився, – оправдується Заєць, – що на мене вони великі, а на тебе малі, ото ж і подумав, що нафіг вони нам треба.

1985 р.

ДВІ МУХИ

Якось зустрілись дві мухи: одна дуже худа, а друга навпаки надто жирна. І та, що жирна, запитує худу:

– Чому ти така худа?

– Їсти нічого.

– А ти б полетіла туди, де є їдальня. Там впади в тарілку з делікатесами. Їжу після цього викинуть, і ти собі їж – скільки душі заманеться.

Через якийсь час вони знов зустрілись. Та, що була жирною, стала ще жирнішою, а та, що була худою, ще більш схудла.

– Чому ж ти і досі така худа? – знову худу запитує жирна.

– Послухалась твоєї поради, кинулась в тарілку, а той чоловік був, видно, такий голодний, що ледве і мене не проковтнув.

Насилу ноги унесла.

– Тьфу, дурненька. Так чому ж ти полетіла в студентську їдальню?

ДІДУСЬ І ОНУКА

– Ой, дідусю, Мурка чхнула.

– І чому ж ти їй не сказала "Будь здорова!?"

– А хто мені скаже "Спасибі"?

ЇЖАК І ГАРБУЗ

Цар звірів – Лев наказав усім звірам принести самі смачні плоди, якими вони харчуються. Наказано – зроблено.

На другий день Лев стоїть і дивиться, як Зайчик несе моркву.

Лев зупинив, попробував. Морква йому не сподобалась.

Узяв і засунув її зайчику в попу. Після Зайчика прийшла Білочка і принесла горіх. Лев знову подивився, скуштував, і Білочку постигла та ж біда, що і Зайчика. Але замість того, щоб плакати, вона почала надто голосно сміятись. Всі звірі до Білочки:

– В тебе що, не того?– показують пальчиком на голову.

– А ви ген подивіться... Їжак гарбуза тягне… 1980 р.

КОЛОБОК І ТАНК

Полем котиться брудний Колобок, а назустріч йому їде грізний Танк і звертається до Колобка:

– Колобок, Колобок, чому ти такий брудний?

Колобок відповідає:

– Ти їдеш так ото і їдь. Я ж не запитую, чому в тебе на лобі член стирчить!

В КОГО КРАЩІ ДОРОГИ?

Засперечались американець, француз і росіянин про те, у кого кращі дороги. Американець говорить:

– Беру чарочку віскі, ставлю на радіатор свого Кадилака, їду зі швидкістю двісті кілометрів по шосе і тут же різко гальмую. І що ви думаєте – ні жодна крапля не пролилась.

– А я, – каже француз, – ставлю бокал коняка на капот, гальмую і також, хоч би одна крапля пролилась.

Росіянин:

– А я беру пляшку горілки, саджу на задньому сидінні жінку і своїм "бобіком" їду по сільській дорозі. Потім залишаю руль, перелізаю на заднє місце, випиваю ту пляшку, трахаю жінку і...

– І що – машина не з’їжджає з дороги? – запитують у росіянина іноземці.

– О ви не знаєте наших доріг, шановні синьйори! Та у нас такі глибокі вибоїни, що не завжди і вирулити зможете, якщо навіть і захочете!

КІНЕЦЬ СВІТУ

Щоб дослідити, як будуть себе вести люди в різних непередбачених ситуаціях, психологи вирішили по радіо об’явити, що через три дні настане кінець світу.

Першими навідались до французів. А ті, як нічого не було:

п’ють гуляють, кохаються.

Зайшли до англійців – ті в паніці.

Приїжджають в СРСР /була колись така імперія/, а там транспаранти:

– Дайош п’ятирічку за три дні!

СТЮАРДЕСА І ПАСАЖИРИ

Летить пасажирський літак.

В салон заходить стюардеса і говорить:

– Громадяни пасажири, подивіться направо і ви побачите гори покриті снігом, хмари. А тепер подивіться наліво і ви побачите, як горить ліве крило. А тепер подивіться, як наш бравий екіпаж залишає літак.

ПРОФЕСОР І ЗАПИСКА

Один великий вчений, коли виходив з дому в магазин, залишив на столі записку, що буде через годину. А коли повернувся з магазину додому, прочитав ту записку і забув, що то сам її написав, покрутив її в руках і промовив:

– Як жаль, тепер цілу годину прийдеться чекати.

БАБУСЯ В МЕТРО

Сідає бабуся з іконою в метро, стукає до водія в кабіну і тут же йому наказує:

– Вези в Хельсінки, а то застрелю.

– Бабусю, – попробував її заспокоїти водій, – але ж ви знаєте, що метро ходить тільки в межах Києва?

– Нічого не знаю і знать не хочу. Вези, куди сказала – і годі.

– Добре, бабусю. Ітак, станція "Лівобережна". Наступна – Хельсінкі.

1980 р.

ПРОФЕСОР І СТУДЕНТКА

Професор дуже уважно дивився на студентку, а після іспита вона в нього запитує:

– Вибачте за безтактність, а скільки вам років?

– Уже за сімдесят.

– А я б вам і не дала.

– Та я вже років двадцять і не беру...

НА ВЧЕНІЙ РАДІ

Зібрались ректори КПІ, Держуніверситету та ГВФ на Вчену Раду з приводу перебудови ВУЗів у будинки розпусти.

– То скільки вам потрібно грошей і часу, щоб перебудуватись в будинок розбещеності? – запитав Міністр освіти у ректора КПІ.

– Ну певно, приблизно мільйон, – відповів той.

– А вам? – звернувсь до ректора університету.

– Певно, десь півмільйона.

– А вам?– до ректора ГВФ.

– А нам вистачить дві копійки, щоб зателефонувати по автомату, що переходимо на легальне положення.