Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Чудеса в Гарбузянах - Нестайко Всеволод Зиновьевич - Страница 13
Дід Коцюба й Сергій зайшли в хату.
Хлопці ще довгенько чекали, причаївшись за тином, але так і не дочекалися. Видно, розмова діда з диверсантом Сергієм затяглася.
Та й час було повертатися додому на Бамбури, бо вже мали от-от прийти з роботи батьки. І хлопці подалися на свій куток.
Отака-то придибенція, як каже тато Сашка Цигана Павло Максимович, трапилася з ними вчора.
А тепер повернімося у сьогоднішній ранок.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ,
в якому ви дізнаєтесь про дивний сон Журавля і про незвичайні пригоди, що трапилися з ним уві сні.
...Нарешті сонце вирішило, що вже час, і, одігнавши від себе білу хмарку, схожу на баранця, бризнуло золотими сліпучими іскрами прямо в замружені очі Журавля. Журавель стріпнув повіками і розплющив очі.
І одразу підніс до очей руку, затуляючись від сонця.
Кілька хвилин він лежав нерухомо, хоч уже прокинувся. Уже зрозумів, що то був сон, але йому не хотілося розлучатися з тим незвичайним почуттям, яке він переживав уві сні і яке ще зберігалося в його серці. Такого сну він не бачив ніколи...
Нарешті він підхопився. Нашвидку поснідав і побіг до хлопців. Йому аж кортіло швидше розказати свій сон.
Сашко Циган і Марусик вже повставали, давно поснідали і саме йшли до нього. Він зустрів їх біля воріт.
— Ой, хлопці! Який я сон бачив! Сашко Циган поблажливо усміхнувся:
— Ну, давай! Тільки швидко. Не розтягуй. Щоб, поки дійдемо до Липок, устиг. А то там, може, хто його зна, що й робиться. Залишили діда на того диверсанта, а він...
— Та, мабуть, ще вчора й пішов,— махнув Марусик рукою.— Турист. Чого йому тут, у Липках, товктися?!
— А я чогось думаю, що він лишився в діда ночувати,— Сашко Циган нахмурив брови.— Чогось він мені дуже підозрілий, той турист.
— Та!.. Не вигадуй!— знову махнув рукою Марусик.
— Він, по-моєму, навмисне до діда йшов. Ну, куди йому було йти тією дорогою?
— Мало куди...— Марусик розвів руками.— Туристи тому й туристи, що йдуть, куди заманеться.
— Ну, побачимо,— сказав Сашко Циган.— Давай, Журавель, розповідай свій сон!
— Так от,— почав Журавель.— Значить, так... Сниться мені...— Він завжди починав однаково, з цих слів.— Сниться мені, наче йду я селом із Бамбурів у Липки, як оце ми зараз ідемо. Тільки сам, один, вас нема...
— Неправда, так бути не могло,— сказав Марусик.
— Та не перебивай, ну! Завжди ти перебиваєш. Так от... Іду я, іду. Доходжу до Липок. Дивлюсь, біля однієї з хат, забитих дошками, сидить отой диверсант Сергій. Сидить, як дитина, просто на землі, розставивши ноги, і... плаче. Гірко так плаче, сльози по щоках ллються струмками і на бороді капками звисають.
Я до нього:
"Що таке? Чого це ви?"
А він плаче, заливається, слова вимовити не може.
Нарешті прохопився:
"Таке горе! Таке горе!"
"Та що таке? Що сталося?"
"Ой,— каже,— ой, тільки-но зараз Тайфун Марусю Кощій Безсмертний украв".
І плаче-заливається.
Я на нього — луп!— як на божевільного.
"Тю!— кажу.— Що це ви таке балакаєте? Який Кощій Безсмертний? Хіба він існує насправді? Він же тільки в казках..."
Тут Сергій на мене глянув так, наче не він, а я божевільний. І похитав головою.
І я — як ото тільки уві сні й буває — починаю раптом вірити, що Кощій Безсмертний справді існує і що він ото справді вкрав нашу Тайфун Марусю. У мене защеміло в горлі, і на очі теж навернулися сльози (Журавель враз почервонів і одвернувся).
"Що ж,— кажу,— робити? Що ж тепер буде?"
А Сергій дивиться на мене й каже:
"Треба йти її визволяти. Я б сам пішов, але ти ж бачиш — у мене дерев'яні ноги... Липові...
Я придивляюся і бачу — справді з-під холош джинсів визирають дерев'яні розсохлі, потріскані ноги.
"Так от чому він сидить на землі",— зринав думка.
"Доведеться вже тобі самому",— зітхає він.
"Я,— кажу,— будь ласка... Але куди треба йти? Де шукати?"
"А оно,— каже,— сидить чорний кіт. Він тебе доведе". Дивлюсь — на призьбі сидить чорний як ніч кіт і дивиться на мене розумними, просто-таки людськими очима. І киває головою: правда, мовляв, доведу. "Ну, гаразд",— кажу я.
Кіт стрибнув з призьби і поважно так, не поспішаючи, попрямував до липового гаю. Я — за ним.
Увійшли ми в гай. Кіт попереду, я за ним. Ідемо та йдемо. Гай все густішає.
"Ого, який він дрімучий, той гай! А я не знав",— думаю. А кіт обернувся, наче прочитав мої думки, підморгнув мені й усміхнувся зовсім по-людському. Йдемо далі. Гай уже такий густий, що й неба не видно. Темно, як уночі. Але кота я добре бачу. Він наче прожектором освітлений, як ото в театрі. Довго ми йшли дрімучим гаєм. Аж от попереду посвітлішало. Вийшли ми на галявину.
Кіт раптом залопотів крилами (звідки вони в нього й взялися?), знявся й полетів. Був то вже не кіт, а чорний ворон... А я дивлюсь і бачу — стоять посеред галявини три хатини. Одна — на курячих лапках. До дверей табличка прибита, і на ній написано: "Я. К. Баба".
Друга — з протипожежним щитом на всю стіну. На дверях табличка: "З.З. Горинич".
Третя — із заґратованими віконцями і з табличкою на дверях: "К. К. Безсмертний".
Над дверима кожного будиночка годинник висить, що показує не лише час, а й число, День тижня, місяць і рік...
Усі хатини горожами залізними обгороджені. А край галявини — арка, і на ній великими літерами написано: "Дачний кооператив "Три погибелі".
Сховався я за деревом, спостерігаю.
Біля хатки на курячих лапках якась особа у джинсовій спідниці, у вельветовому жакеті, у кросовках. І з садовим обприскувачем у руках. Наче й не стара, але з рота два кривих золотих зуби стирчать. І довгий ніс аж до підборіддя звисає.
У темних окулярах.
На голові — кепочка, в яких зараз модниці ходять.
Рипнули двері хатини, де протипожежний щит. Вийшов звідти дядечко з червоним носом, за плечима вогнегасник. У руках авоська, і в ній порожні пляшки з-під денатурату (на етикетках череп з кістками і застереження: "Пити не можна. Отрута").
"Палкий привіт, Яго Костівно!"— привітався дядечко і хукнув через плече, на якому висів вогнегасник. І з рота в нього вирвалося полум'я, яке вогнегасник одразу загасив.
"Недобрий день, Змій Змійович".
Тут я одразу збагнув, хто переді мною,— Баба Яга і Змій Горинич.
"Що? Обприскуєте?— спитав Горинич і знову хукнув через плече.— Ху!"
"Та обприскую, хай воно сказиться,— Баба Яга свиснула носом.— Тля якась на деревах завелася. Усі отруйні яблука мені поїла. Скоро нічим буде клієнтів частувати".
У цей час з-за дерев підтюпцем вибіг огрядний череватий дядечко в спортивному костюмі.
"Фізкульт-ура! Тридцять три вісімнадцять!"— гукнув він на бігу.
"Недобрий день, Кощій Кощійович!"— привіталася Баба Яга.
"Палко вітаю! Ху!" хукнув через плече вогнем Змій Горинич.
Кощій Безсмертний (ви вже, мабуть, зрозуміли, що то був саме він) зробив коло по подвір'ю і забіг у свою хату.
"Ач! Фізкультурою захопився! Бігає! Кілограми зганяє".— Баба Яга зневажливо свиснула носом.
"Авжеж! Перед клієнтами незручно. Кощій, а черево, як у ковбасника. Ху!.."
"Та ще й одружуватися надумав".
"Ну?"— здивувався Горинич і навіть забув хукнути вогнем через плече.
"Сьогодні дівчину приніс. Гарну. Тьху! І що ви, чоловіки, у жінках розумієте? Нічого! Гарну вам неодмінно подавай. Та ота гарна як сяде на голову, так усе життя й просидить, ще й каблучком по лисині цокатиме".
"Це правда. Ху!"
"Не гарну вибирати треба, а щоб..."— Баба Яга лунко вдарила себе кулаком у груди і засвистіла носом.
- Предыдущая
- 13/36
- Следующая