Мотря - Лепкий Богдан - Страница 121

обніжжя — обніж, квітковий пилок, який бджоли переносять у вулик обої (рос.) — шпалери

обрік — дрібно посічена солома з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней

обчімханий — з обрубаними гілками (сучками)

один до Саса, другий до ляса — один до ліса, другий до біса одиссея — довга мандрівка з багатьма пригодами. Від опису пригод героя Троянської війни Одиссея в однойменній поемі Гомера.

одр — ліжко, постіль

околіт (з польськ.) — околот, сніп соломи, обмолочений нерозв'язаним або перев'язаний після обмолоту

омаста — жир; приправа

оная — ця

опир — упир, вампір; перевертень, вовкулака, відьмак

орація — урочиста промова, виголошувана з певного приводу

ординувати — призначати ліки; лікувати

орієнтальний — східний, властивий народам, культурам, країнам Сходу

Острозька Гальшка (1539–1582) — княжна з роду Острозьких, була визнана „красунею, що народжується раз на сто років". І хоча доля її була трагічною, зробила багато добрих справ. Будувала лікарні при монастирях, школи у містах і селах, допомагала бідним. Фундаторка Острозької Академії. Острозькі князі — князь Федір Острозький був найвизначнішим завойовником з роду Острозьких. Отримав титул Великого воєводи Литовського, розширив свої земельні володіння майже на всю територію нинішньої Північно-Західної України, Східної Польщі та Південно-Західної Білорусі. Однак у зеніті слави та багатства Федір Острозький (як і його дружина та останній, вцілілий від битв син) прийняв постриг, заточив себе у печери Києво-Печерського монастиря (Лаври), де після смерті ченці визнали його святим; згодом він був канонізований у Константинополі. Костянтин (Іванович) Острозький відомий тим, що під час першого походу Речі Посполитої на Москву потрапив у полон та просидів у темниці 10 років. Утік разом із Лжедмитрієм. Другий похід, очолюваний князем Костянтином, полк якого першим увірвався до Москви, був вдалим, і Лжедмитрій воцарився на московському троні, подарувавши Острозьким великі землі на території нинішньої Воронезької області з центральним містом Острожець, названим на честь князівської столиці. Василь-Костянтин Острозький відкинув пропозицію Польського сейму коронуватися, не забажавши змінити віросповідання з православного на католицьке. Відкрив в Острозі академію (1576), серед випускників якої був гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний та викладачі майбутньої Києво-Могилянської колегії, заснував друкарню, надавши притулок друкареві Івану Федорову, що був переслідуваний у Московії. Найвідомішим виданням цієї друкарні є Острозька Біблія (1581). У ті часи Острог називали волинськими Афінами. За історичними джерелами, багатства князів Острозьких (16–17 ст.) були більшими, ніж статки польського короля, у 3–5 разів. Завдяки князям Острозьким в Україні постало чимало нових міст, процвітало магдебурзьке право, розвинулися науки, мистецтво, ремесла.

отверзи (старосл.) — відкрий

отпущаєши (старосл.) — відпускаєш

охлап (польськ.) — недоїдок, недогризок

очуняти — опритомніти, прийти до пам'яті

Павзаній [Павсанія] — мандрівник і письменник II ст. н. е. Його „Опис Еллади" складається з 10 книг, названих за областями країни. Це своєрідний путівник Грецією, особливо для людей, які цікавляться предметами культів і художніми творами.

падам (польськ.) — падаю

падуча недуга — епілепсія

падькатися — бідкатится

пантарка — цесарка

паполома — попона

параван — ширма; прикриття

патериця — довга палиця; жезл як ознака вищого священнослужителя, символ влади

пергамен — пергамент

переповідж — переповідаючи

перечислитися — прорахуватися

Перикл (бл. 490 — 429 рр. до н. е.) — афінський стратег. Сприяв розвиткові афінської демократії, проводив реформи, ініціював громадянське будівництво.

перун — грім. Від імені Перун — бог дощу, блискавки і грому.

перше — раніше; колись (у минулому)

Петрик — Сулима Петро Іванович [Петрик, Петричевський] — старший канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1691 р. І. Мазепа відправив його з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Йшлося про відокремлення України від Московії за допомогою Туреччини. Здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим писарем, П. Сулима самостійно розпочав антимосковську акцію, підбурюючи запорожців до повстання. У квітні 1692 р., буцімто перед загрозою арешту за розпорядженням І. Мазепи, втікає у Крим. Не отримавши через різні причини підтримки Батурина, дав згоду обрати себе гетьманом, чим відштовхнув справжніх ініціаторів протимосковського повстання. Після невдалих походів у 1696–1712 був гетьманом „Ханської України". Співробітничав з мазепинцями-емігрантами.

Петро I Романов [Петро Великий] (1672–1725) — російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.

Пилат — римський правитель (прокуратор) Юдеї. Невинність Ісуса Христа довго утримувала його від винесення смертного вироку, попри наполегливі вимоги первосвящеників і народу. Врешті, умивши руки перед людьми, сказав: „Не винен я в крові праведника цього" — і віддав Христа натовпові на розп'яття.

пилипівка — передріздвяний піст

питель — тут: кам'яне млинове коло

питоме — рідне

підзорливий — тут: такий, що підозрює

піль — полів (родовий відмінок)

пільний — польовий

пілястр — плоский, схожий на колону виступ на поверхні стіни чи стовпа

пірвати (з польськ.) — викрасти когось; схопити

платонський ідеал — від імені давньогрецького мислителя Платона (428 або 427–348 або 347 рр. до н. е.), чисто духовний, не пов'язаний з чуттєвістю (напр. кохання); не здійснюваний на практиці, абстрактний

побиратися — одружуватися

погаратаний — побитий

польцати (з польськ.) — ввіряти, довіряти, доручати

Полуботок Леонтій — чернігівський полковий писар, сотник і наказний полковник. Генеральний бунчужний (1672–1677), генеральний осавул (1678–1687 і 1689–1690). Прихильник гетьмана І. Самойловича. Брав участь в опозиції проти політики І. Мазепи.

Понтус Евксінус (латин.) — Чорне море

попрати (старосл.) — подолати, збороти

португал — золота монета

посвяття — час після свят, тут: між Різдвом і Новим роком за старим (юліанським) календарем

посока — пасока, сукровиця

потай миру — таємно; щоб ніхто не знав

потреби — продукти харчування, речі, предмети необхідності

потуха — розвага

по швам (рос.) — струнко

пощочина (рос.) — ляпас, поличник

пражити — смажити

предкладати — пропонувати

преизобильно (старосл.) — предостатньо; пребагато

презацний — прешляхетний, найшляхетніший

привата — особиста вигода; користолюбство

приклад — компрес

приск [присок] — гарячий попіл з жаром; жар

Прияп — Пріап, в античній міфології божество продуктивних сил природи. Культ Пріапа досяг найвищого розквіту в римську добу: Пріап належав до божеств родючості, був стражем садів, звідником, гулякою, покровителем рибалок і матросів, повій, розпусників, євнухів і т. п.

провізорія — тимчасовий стан, становище

Прокопович Теофан [Єлисій, Єлизар] (07.06.1677-08.09.1736) — видатний український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Народився в Києві у родині купця. Після смерті батьків виховувався дядьком — Теофаном Прокоповичем, професором і ректором Києво-Могилянської академії. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії (1704), з 1710 — її ректор. У 1716, за наказом Петра І, виїхав до Петербурга і фактично очолив російську Церкву, з 1721 був віце-президентом Синоду. Підтримував реформи Петра І, сподіваючись від них користі і для України. Іноземні вчені вважали П. найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на різноманітних напрямках розвитку культури і науки. Помер у Петербурзі.