Бояриня - Украинка Леся - Страница 7

О к с а н а (обіймає його)

Ні, годі, не кажи!

Не знаєш ти... Ще ж ти мені ні слова,

ні слова не промовив там, у батька,

а вже моя душа була твоєю!

Ти думаєш, як я тепер поїду

від тебе геть, то не лишиться тута

моя душа?

С т е п а н

Так що ж робити, люба?

О к с а н а

Втікаймо всі! Мій батенько поможе

прожити якось, поки ти придбаєш.

Хай їм абищо, сим московським добрам!

Втікаймо на Вкраїну!

С т е п а н

Цар достане

боярина свого скрізь на Вкраїні,

та ще й твоїй родині буде лихо.

Не скриємось нігде...

О к с а н а

Втікаймо в Польщу!

А ні, то на Волощину!

С т е п а н

Що з того?

Зміняємо чужину на чужину...

Приблудами чужі пороги будем

там оббивати... все одно, що й тут.

О к с а н а

Ні, там вільніше.

С т е п а н

Треба заслужити

чимсь ту сусідську ласку. Чим же більше,

коли не зрадою проти Москви?

О к с а н а

Так їй і треба!

С т е п а н

Присяга, Оксано,

велике діло. Цар мені не верне

так присяги, як я тобі вернув.

Та й я йому не можу повернути

всього, що я приймав з його руки.

Мовчання. Починає сутеніти. Десь у церкві тихо дзвонять.

О к с а н а

Степане, вже не говорімо більше

про се ніколи.

С т е п а н

Так, не треба, люба...

(Згодом).

Чому не шиєш?

О к с а н а

Вже мені не видко.

А ще світити рано.

С т е п а н

Заспівай

щось потихеньку, якщо можеш.

О к с а н а

Добре.

(Співає потихеньку)

"Ой як було хорошенько, як рід з родом п'є,

вип'є чарку, вип'є другу та по сестру шле.

"Сеструненько-голубонько..."

(Уриває)

Не можу.

Либонь, я одзвичаїлась від співів.

Та й щось на груди важко.

(Кашляє)

С т е п а н (стривожений)

Ой, кохана,

чи ти не хвора?

О к с а н а

Де ж там! То щось так.

Увіходять м а т и й Г а н н а, за ними слуги вносять загортки з покупом.

Поклавши пакунки, слуги виходять.

М а т и

Добривечір, дітки! Що сидите

так поночі?

С т е п а н

Так, дещо розмовляли.

М а т и

Не наговоряться все голуб'ятка.

Коли б то бог судив і Ганні нашій

таке подружжя!

Г а н н а (світить тим часом ( розгортає пакунки)

Подивись, Оксано,

чого ми накупили!

Оксана підходить.

Се на шубу,

а се на літники, а се на кичку.

Що, правда, гарне? Ми ж ото пішли

аж до купців заморських.

О к с а н а (жваво)

Гарно, гарно!

Та й молодичка з тебе гарна буде!

Ну й потанцюю в тебе на весіллі!

Нехай уже московки не здивують!

Г а н н а

От я люблю, як ти така весела,

а то сидить, похнюпившись, аж сумно.

М а т и

Та звісно, і чого б таки журитись?

Ви люди молоді... у хаті лад...

О к с а н а (підхоплює)

За хатою добро...

Г а н н а (не завважаючи іронії)

Авжеж, сестричко,

якби ти бачила, що там купців

наїхало! І чом ти не пішла

із нами вкупі?

О к с а н а

Я дошити хтіла,

а завтра й я піду по всіх усюдах,

закупимо з тобою всю Москву!

От я собі парчеву кичку справлю!

Степане, можна?

С т е п а н

Чом би ж то не можна?

О к с а н а (плеще в долоні й приспівує)

"Бодай мені такий вік довгий,

як у мене чоловік добрий!.."

М а т и (втішно всміхаючись)

Ну й вигадниця в тебе жінка, синку!

Г а н н а

А як вона мені співала гарно

весільної! Сестричко, заспівай

тієї, як то косу розплітають.

О к с а н а

Не хочу, то сумна, ще знов заплачеш.

Я зараз коровайницею буду

або приданкою — ти тільки слухай:

(Співає дуже голосно, по-сільському).

"Не бійся, матусю, не бійся,

в червоні чобітки обуйся,

щоб твої підківки бряжчали,

щоб наші вороги мовчали!

Гу!"

(Вигукнувши, вискакує на ослін)

Отак приданки скачуть через лавки!

С т е п а н (ловить її й здіймає з ослона)

Ну, ну, Оксано, ти вже щось занадто.

М а т и

Та правда, донечко, почує челядь...

О к с а н а

Овва! Так що ж! Бояриня гуляє!

Давай утнем санжарівки, Ганнусю!

Г а н н а (сміючись)

Та я не вмію!

О к с а н а

Я тебе навчу!

(Крутить Ганну навколо себе, приспівуючи).

"Гуляй, гуляй, господине,

нехай наша журба згине!

Ой чи згине, чи не згине,

гуляй, гуляй, господине!"

Що ж ти. Степане? Помагай співати!

(Залягається сміхом, що згодом переходить у кашель.

С т е п а н тривожно кидається до неї).

V

Степанів садок. Будинок виходить у нього задньою стіною Видко гратчасті вікна терема і піддашок ч сходами Збоку в садку зроблена повіточка садова, вся в зелені та в квітках; у повітці приладновано великий турецький ослін з подушками. З терема по сходах надвірних помалу спускаються м а т и й О к с а н а. Оксану ведуть попід руки д в і с л у ж н и ц і — "сенные девушки".

Оксана у простій широкій хатній сукні, без кички, голова зав'язана на український лад шовковою хусткою. Оксана хвора, очі позападали, але дуже блищать, на щоках хворий рум'янець.

М а т и (пройшовши вперед до повітки,

показує дівчатам на ослін)

Отут бояриню посадовіть

та й можете вертати до роботи.

Дівчата садовлять Оксану і вертаються в терем.

М а т и

Що, донечко, тут, правда ж, придобніше?

Вільніше дихати?

О к с а н а

Вільніше?..

(Схиляється на подушки).

М а т и

Ляж,

ляж, рибонько. Заснути, може, хочеш?

О к с а н а

Так, я б заснула... тільки я боюся...

М а т и

От, хай бог милує! Чого боїшся?

О к с а н а

Та все якесь таке страхіття сниться.

М а т и

Ти помолись до Йосипа святого,

то він всі сни перенесе на добре.

О к с а н а

От відколи я тут, то й сни змінились...

Бувало, там, у батенька, все сниться,

що я літаю. Так, бувало, любо...

А тут не снилось і разу.

М а т и

Бач, любко,

як сниться, що літаєш, то ростеш,

отим воно так замолоду й сниться.

Тепер же ти вже не ростеш...

О к с а н а

Та... певне...

М а т и (поправлятчи їй подушки)

Ляж вигідненько та засни гарненько.

(Сідає коло неї в ногах).

А я посиджу тута, помолюся,

щоб бог тобі послав у сні здоров'я.

(Виймає бурштинові чітки і перебирає їх,

стиха ворушачи устами).

О к с а н а засипляє.

С т е п а н виходить з долішнього рундука. Мати киває йому, щоб помалу йшов, не гукав, потім устає обережно і йде до нього на другий кінець садка, далі від повітки.

М а т и (нишком)

Ну, що ж казав той німець? Є надія?

С т е п а н

Що ж, каже: "В бога все можливо".

М а т и

Певне!

Та все ж би й людської снаги докласти,

либонь, не гріх.

С т е п а н

Він докладає, мамо.

Він є людина великоучена...

Та що ж, коли така тяжка хвороба?

М а т и

І звідки причепилася напасть?..

Либонь, се хтось наврочив на весіллі

Ганнусинім, бо відтоді й заслабла.

С т е п а н

Здається, ще давніше почалося...

М а т и

Хіба? Та ні, вона була здорова.

А от що на весіллі... Ну, та як же