Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Я, «Побєда» і Берлін

Скрябин Кузьма

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Я, «Побєда» і Берлін - Скрябин Кузьма - Страница 41

Изменить размер шрифта:

Соло

Ми з вами є на тій землі — як клавіші на піаніно.

Хтось — бемоль, а хтось — дієз, а те в кінці з нас кожен — людина.

Хтось — біта клавіша, а хтось — фальшива брудна чорна нота,

Хтось завжди буде — «за», а хтось обов'язково буде — «проти».

Часом так є, що хочеш заграти соло

На одній струні — знайди в собі сили скоро.

Часом так є — що хочеш, хочеш

На одній струні — знайди в собі сили!

І хтось придумав ще до нас — що білих клавіш трохи більше,

А чорні вище них стоять — їх зачепити пальцем легше.

І так живемо в сім октав — маестро тисне на педалі.

Хто — пан між нами, хто — пропав — вистава довга, їдем далі.

Ми — маленькі молоточки,

Ми — частинки піаніно.

Граєм міліон мелодій,

Б'єм по струнах своїм тілом.

Часом так є, що хочеш заграти соло

На одній струні — знайди в собі сили скоро.

Часом так є — що хочеш, хочеш

На одній струні — знайди в собі сили!

Спи собі сама

Часом буває так, що хочеш почути

Речі, яких ніколи б не знати.

І тягне за руку тебе в то місце,

Де думаєш: краще б очей не мати.

Ти дивишся в кухні на кран і воду,

А правда нізвідки не виходить.

І дивляться в очі тобі знайомі, а їхні очі твоїм говорять:

«Спи собі сама, коли біля тебе мене нема!..»

Часом буває так, що в магазині ти хочеш крикнути:

«Ну в чому я винна?»

Тебе окидають розуміючим оком,

Дуже болить, хоча й ненароком.

І ти ростеш, старієш, вмираєш,

А тої правди так і не знаєш.

Боїшся її і від неї втікаєш,

І в стінах своїх ти одна засинаєш...

Старий

Налий води ще туда, де не треба,

Колись ти більше за нас тої сили мав.

На пальці стань і дістанеш до неба —

Єдине місце, де ніколи не будеш сам.

Не мучся, не чекай, страх має зуби,

Не слухай то, що всі кажуть, піди собі.

Ти маєш досить давно тої муки,

Ти навіть сам не знаєш, скільки тобі старий.

Той цілий спокій так просто не прийде,

А на старих деревах гнізда старих птахів...

Таких, як ти, вже нікому не треба,

Твій светр так, як ти сам, вже такий старий.

Не забувай, що всі люди — дерева,

Не раз я бачив, як дерева вогонь палив.

Той цілий спокій так просто не прийде,

А на старих деревах гнізда старих птахів...

Старі фотографії

Здається, що то було так давно,

Коли в руках тримаю цей альбом.

Нам було абсолютно все одно.

Не маючи нічого, мати всьо.

За гроші не купити тільки час,

Він всіх нас методично поділив.

Когось він опустив, когось підняв,

А є на кого взагалі забив.

Старі фотографії на стіл розклади,

Дитячі історії смішні розкажи.

І справжнім друзям не забудь — подзвони,

Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони.

Дешеве пиво і сухе вино

Робили нас щасливими людьми,

І, ніби чудо, польське радіо

Нам відкривало той незнаний світ.

Ми жили всі так, ніби то був сон

І можна бути вічно молодим.

А залишився тільки цей альбом,

А мрії розлетілися, як дим.

Старі фотографії на стіл розклади,

Дитячі історії смішні розкажи.

І справжнім друзям не забудь — подзвони,

Бо, добре чи зле, з тобою завжди вони.

Ми грали примітивну музику

Так чесно, що пробила би до сліз.

Чекали, що прийде такий момент,

Коли під ноги впаде цілий світ.

Годинник вперто роки рахував,

І кожен так, як вмів, так і зробив.

І тільки у альбомі всі підряд

Ми будемо такими, як тоді.

Стриптиз

Гроші мають очі і бачать всьо, що хочуть,

І грубими руками до крові б'ються з нами.

Мої зимні сльози вже мають колір грошей

І запах злого бога, брудного, німого.

Моя кров годує знов великі гроші.

Вмирає кров, і страшно нам під небом ночі...

Моя кров і твоя кров годує знов великі гроші.

Вмирає кров, і мертва кров, і страшно нам

під небом ночі...

Гладиш цілий вечір за гроші свої плечі

І знаєш: не для тебе двері ті, що в небо.

Моя кров і твоя кров годує знов великі гроші,

Вмирає кров і мертва кров, і страшно нам

під небом ночі..

Моя кров і твоя кров...

Там, де мене лишили

Лишаю на папері всьо, що знаю, і знов

Чую, як горить наша кров.

Згоряє і лягає чорна сажа на нас,

А може, то просто час.

Лишаю то, що знаю, на папері і тікаю туда.

Де того всього нема.

І ваші грубі руки не дістануть ніколи дна...

Собі там живу я...

Там, де мене лишили...

О-о!..

Мені не видно неба — і не треба,

Я не хочу його, його.

То синє небо для вас,

Мені нічо не чути, може бути,

Що я просто глухий

На ваші слова.

Лишаю то, що знаю, на папері і кидаю в вогонь.

То так горить наша кров,

Горить, а я тікаю... чорна сажа не дістане до дна...

Собі там живу я...

Там, де мене лишили...

О-о!..