Пафос - Ешкилев Владимир - Страница 31

— Може, я хоча б помиюсь після вагона?

— Ти класно пахнеш. Дуже збудливо.

— Збоченець! — Лінкуска зістрибує з ліжка. — Де в тебе ванна?

— Облом, — розводить руками Лоцман, — ванна, звісно ж, є, але вона не працює: бак пробіт, хвост горіт, но машіна лєтіт…

— А в кого працює?

— У ворогів.

Холодна Хвиля витікає у коридор, знаходить ванну і обстежує пробій.

— У тебе є паяльник для бляхи?

— Це такий плаский, подібний до сокири?

— Атож.

— Є, — Лупатий Трах йде шукати паяльник, наспівуючи:

«Титан» відремонтовано за годину.

— Так, — каже Фіона, — до роботи. Поки бак промивається від іржі, треба зробити одне маленьке розкодування…

— Упс! В такому настрої? Потім, кицьо, потім, потім… Спочатку ванна, масаж… Я ж уже півгодини розминаю долоні, щоб зробити тобі справжній тайський масаж…

— Дивись, щоб мозоля не виросла. По машинах! — Фіона, сміючись, штовхає його у крісло перед монітором. — В тебе прикольний скрінсервер.

На чорному екрані «Целерона» кожні тридцять секунд вибухає і розлітається кольоровим феєрверком зображення американського прапора.

— Це розкодування — завдання від Офтальмолога?

— Від мене.

Лоцман Залізної річки тяжко крекче й активує Залізного Брата.

— Ось, — партизанка дає реввоєнгакерові дискету. — Цей флопік треба відкрити.

— Відкриваємо… Тут тільки якась мережова адреса і два слова: НЕВСИТИМА ПІВНІЧ.

— Це пароль. Знайди в Мережі заадресовану сторінку і відкрий цим паролем.

— Ото і все? Нецікаво. А я ж був готовий здійснити заради твоїх сталевих оченят несамовитий подвиг, розкодувати і понищити тридцять три рівні захисту, вдертись в базу даних ЦРУ… А тут? Вже і пароль є… Нецікаво.

— Довго чекати?

— Провінційні проблеми з лініями. За три хвилини отримаємо титульну сторінку ворожого сайта. Такий анекдот один гакер каже іншому: «Старий, маю одну проблему. Хочу зробити паролем доступу ім'я свого песика, але ж мене всі переконують, що не рекомендовано». «Так, — підтверджує другий гакер, — ім'я песика буде занадто простою фішкою. Такий пароль шакали зламують за дві секунди». «Але ж я так люблю це ім'я: 35fуD|'/';[;V!»

— Це він так песика назвав? — не розуміє Лінкуска.

— Самітникам веб-пустелі подобаються такі маньєрис-тичні імена.

— Бідний, бідний песик…

Холодна Хвиля піднімає з підлоги книгу (господар квартири третій день перескакує через неї, але забуває підняти), читає на обкладинці: «Аліса у Графстві Сполоханих Прийменників». Вона нащось нюхає книгу: чоловічий запах предмета, довший час замкненого у шкіряному «дипломаті» разом з дезодорантом і пачкою ароматизованих презервативів. «Це не запах Траха!» — визначає дівчина. Wow! Вона мружиться від легенького хтивого поштовху у між-ніжжі…

— Соnnected!

На екрані з'являється знак, складений з переплетених свастик. Під ним, у пащі апокаліптичного звіра, мерехтить паролеве вікно.

— Фашисти? — дивується Трах.

— Уводи парольку.

— Гоп! — каже Лоцман, відкриваючи наступну сторінку сайта. — Але цей факаний смітник повен шифрованої чортівні… Цифрові квадрати…В тебе до цих ребусів теж є паролі?

— Немає. Жодного. Спробуй щось зробити, поки я відмокну у ванні. Це дуже важливо для справи. — Фіона цілує реввоєнгакера у потилицю. — В жізні всєгда єсть мєсто подвіґу, таваріщ Лупатий Трах…