Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Мільйонери з порожніми кишенями - Берна Поль - Страница 25
— Ні, Смішко, мабуть, таки домігся свого, — сказав Зозулик. — Він не квапиться додому — от і все! Ще кілька хвилин, і він устромить у стрільницю свій блазеньський писок.
Але блазень не з'явився і о восьмій годині. Лицарі розійшлися по домівках.
— Сталося щось надзвичайне, — пробурмотів наостанку Шарлюн здушеним голосом.
А Смішко вернув додому пізно ввечері — тайкома, накинувши круга. Старий велосипед ламався разів кілька, але, звичайно, не тим можна було пояснити квасну міну, що її побачила Сандрін, одчинивши похнюпленому братові двері.
— Ми — йолопи з йолопів! — мовив до неї бідолашний блазень. — Мосьє Пастурель питав тоді про кошторис лише на три домочки: свій, Фереолів та Ескофьє. А за шість хатинок мосьє Кастеран править півтора мільйона франків! Майже вдвічі більше від того, що ми маємо! То Шарлюн винен: завше бере все на віру і спішиться поперед батька в пекло. Аби він розпитав докладно мосьє Пастуреля, ми нізащо не встряли б до цього дурного діла…
Було вже пізно, і Сандрін побоялася вийти з дому, щоб повідати приятелям лиху вістку. І тільки вранці, під платанами набережної, лицарі дізналися про свою поразку. Вони сподівалися чого завгодно, але не цього! Коротке повідомлення Смішка впало їм як сніг на голову і враз одібрало рештки бадьору навіть у наймужніших.
— Нашій справі кінець! — розпачливо мовив Шарлюн. — Нумо ділити скарб між могіканами, і хай собі домовляються з Аморетті як самі хочуть.
— Ходімо спершу до мадмуазель Блан, — сказала Міке. — Найрозумніше буде порадитись з нею: адже вона стільки для нас зробила.
Вони гуртом подалися до круглої галявини. Ще здалеку, щойно між пініями показалася ошатна школа й залите сонцем подвір'я, Міке пойняло лихе передчуття: все загинуло, на них повстала сама доля. Вікна бунгало замкнено, замкнено й двері, що завше так гостинно відчинялись перед дітьми. Міке довго стукала. Будинок мовчав.
Вона поволі вернула до приятелів, намагаючись показувати як спокійна. Доконче годилося стримати їх, не дати вкоїти непоправної дурниці: від таких грошей голова хоч кому могла піти обертом.
— Лишилося тільки три дні до кінця місяця, — понуро сказав Шарлюн. — Три дні! А тут ще й мадмуазель Блан нас покинула напризволяще.
— Неправда! — заперечила Міке. — Вона ніколи не кине нас у безвиході. Треба будь-що її зачекати. Вона, певне, повернеться вдень. Чи ж велике діло— підождати дві-три години.
— Точнісінько так учора ми чекали з надією Смішка.
Проте, зрештою, лицарі послухали розумної ради. Фріске лишився чатувати перед школою, решта подались купатися до стрімчаків Рогу. Досі ніхто, опріч Міке, не завважив, що з ними немає Філіпа Віаля, але вона нікому про те не сказала. О дванадцятій, коли вони вертали до школи, Сандрін мимохідь згадала про хлопця.
— Зрадник! — буркнув Шарлюн. — Але ми небагато втратили в особі перебіжчика, що прибився до нас в останню хвилину.
Зозулик про всяк випадок підійшов до Філіпової вілли. Мадам Віаль стріла його дуже мило й сказала, що Філіп поїхав з батьком на цілий день до Марселя.
— Вони вернуться хіба що після обіду, — додала вона. — У них там ціла купа справ…
Зозулик уже рушив до порога, тож він не зміг угледіти ледь помітної усмішки, що супроводила ці слова.
Мадмуазель Блан теж не було цілий день — о восьмій вечора бунгало стояло ще замкнене. Сандрін та Міке мало не плакали.
— Цілий день згаяно! — кинув Шарлюн, простуючи круглою галявиною. — Це вперше ми не заробили за день жодного су. Треба було б Зозуликові покласти гроші в банк: принаймні дістали б відсотки.
Цілий день стояла страшенна спека, і ввечері юрба туристів та тутешніх мешканців заполонила набережну, мол та естакаду, щоби трохи відсвіжитися. Шарлюн, Смішко, Сандрін, Фріске та Рудик залізли в «Морського лева», що тихо погойдувався на швартових. Вони були до краю зневірені, а ласкаве море ніби заколисувало їхню журбу. Аж ось зачулися похапливі кроки, і вони враз стрепенулися.
— Де ви? — долинув схвильований голос Міке. — Ходіть мерщій до кав'ярні! Там Філіп… Ще нічого не загинуло!
П'ятеро лицарів духом опинилися на березі. Міке помчала вперед, мало не збиваючи з ніг усіх стрічних. Приятелі догнали її аж у малій залі кав'ярні Вьє, де півроку тому батько Міке поставив телевізора. Завсідники дивились передачі задарма. Але в таку спеку в цій майже темній залі з низькою стелею нікого не було. В глибині тьмяно висвічував невеличкий білий екран.
— Де ж Філіп? — спитав Шарлюн, роззираючись довкола.
— Там! — показала Міке на екран. — Третій ліворуч… Я зразу його впізнала.
Шестеро голів повернулись до екрана. Так, там і справді був Філіп, статечний і стриманий, як завше, і тільки ледь нервова усмішка свідчила — він хвилюється. Хлопець сидів, мабуть, перед самісінькою камерою, бо очі його, хоч і здалеку, дивилися просто на друзів, на тих вимогливих друзів, що лишилися в Порт-Біу. Міке, невідривно дивлячись на Філіпа, повільно присунула стільці й запросила гостей сісти.
На екрані крупним планом показався диктор — усміхнений білявий молодик у смокінгу.[16]
— Любі глядачі, близькі й далекі,— почав він, — ми зібрали перед вами семеро фіналістів нашого великого конкурсу «Вдвоє більше або нічого!». Сьогодні останній тур. Як бачите, всі вони — в окремих, засклених спереду кабінах. Вони не можуть спілкуватися один з одним і не чують жодного звука зовні. Але зі мною кожен із них з'єднаний осібним мікрофоном, і я чую кожного через репродуктор.
На екрані знову показалася сцена, сім вузьких, яскраво освітлених кабін з сімома конкурентами, що терпеливо очікували шквального вогню запитань. Шарлюн з приятелями нашвидку їх роздивилися: скраю сидів черевань, далі високий чолов'яга, худий, як тріска, далі Філіп, тоді голомизько, огрядний здоровило, бородань і врешті мосьє в чималих окулярах з високим чолом ученого в розкішному ореолі скуйовдженого, нечесаного волосся.
— Що може виграти Філіп? — спитала тихенько Сандрін.
— Не знаю, — відказала Міке. — Може, навіть цілий мільйон, коли вийде переможцем.
Шарлюн аж стенувся.
— Це неможливо! Перемогти всіх оцих дорослих чоловіків у нього нема ані найменшої надії.
— А може, й є: він уже пройшов усі попередні тури. Ось побачимо.
— Ну й потайний же він хлопець! — пробурмотів Фріске. — От бачиш, Шарлюнцю, першість у школі Порт-Біу все ж таки що-небудь важить!
— Тихо! — цитьнула Міке. Диктор повів далі:
— Ми поставимо перед фіналістами десять дедалі складніших запитань, щоб визначити переможця. А він матиме змогу або закінчити на цьому гру, діставши обіцяний виграш, або, коли схоче, продовжити її, подвоюючи виграш аж до мільйона.
— Мільйон! — здушено вигукнув Смішко. — От якби Філіп виграв!
— То мільйон опиниться в його кишені, а не в нашій, — злостиво прошепотів Шарлюн.
— Гадаю, що ні,— сказала Міке. — Адже Філіп — лицар Спільного Скарбу, а це щось для нього та важить.
— Увага! Ви готові? — спитав диктор в учасників конкурсу. — Нагадую — ми починаємо з двох тисяч франків! Почали! Запитання до номера першого!
Черевань завмер у бойовій поставі, нашорошивши вуха й прикипівши очима до молодика в смокінгу, який нараз прибрав загадкового вигляду сфінкса.
— Він, здається, подвоїв своє черево, — пирснула Сандрін. — Ще трохи, і кабіна вибухне.
— Скажіть мені, будь ласка, — виголосив сфінкс, — скільки крові за добу перепомповує здорове людське серце? Маєте дві хвилини.
Перед глядачами крупним планом з'явився великий годинник з секундною стрілкою, що оббігала циферблат, а тоді — черевань, який надимав щоки, напружено міркуючи у своїй скляній комірчині. З глядачевої зали долинав глухий гомін, чулися жарти, свистки й вигуки.
Черевань одкрив рота. Голос його, неприродно писклявий, пронизливо залящав у гучномовці.
— Е… е… сім чи вісім літрів! — видушив він.
— Номер один вибуває! — гукнув молодик у смокінгу.
16
Смокінг — піджак з чорного сукна з шовковими вилогами.
- Предыдущая
- 25/30
- Следующая