Країна Моксель, або Московія. Книга 1 - Білінський Володимир Броніславович - Страница 73

73

І Севастополь, бач, не в Кримській області, і винен сам лише Хрущов, а три Верховні Ради ні при чому.

Почитайте Аджубея, шановний Солженіцин, і знатимете, як гнали росіян уже в 50-ті роки в Крим, і як ті люди тікали з Криму, де «картоха нє растьот».

І спасибі вам! Ви ж одним із перших серед нинішньої націоналістичної еліти визнали: Ленін у 1919 році придушив і закабалив Україну. Проговорилися.

Чи відомо вам, Олександре Ісайовичу, що в 1944 році росіяни на півострові становили переважну меншість, порівняно з татарами і українцями. А ще раніше, 1666 року, за переписом (зверніть увагу, Олександре Ісайовичу, за переписом!) у Кримському ханстві проживало 1 120 тисяч осіб. Із них: татар — 180 тисяч; греків, караїмів, вірменів і євреїв — 20 тисяч; українців — 920 тисяч, «які займалися переважно землеробством, серед них — 120 тисяч жінок і 200 тисяч дітей».

Ще в 20-ті роки минулого століття (це коли Росія, за вашими-таки словами, придушувала Україну) українці становили третину населення Кримського півострова. І не забудьте, пане Солженіцин, — ще третину (навіть більше!) становили кримські татари, корінний народ півострова, про який ви таємниче замовчуєте.

Отже, зросійщення Криму відбулося в часи українські. І, як усім відомо, переважно відставними російськими офіцерами та їхньою челяддю, тобто людьми-зайдами.

Ви віруючий, пане Солженіцин. Настав час висповідатися. І Російська церква простить, як відпускала гріхи всім, хто «збирав» імперію. До речі, Російська держава (і за комуністів) завжди вихваляла людей, які проливали безневинну кров сусідів, та й російську теж, і що більше її лилося, то дужче вихваляла деспота. Згадайте: Івана Грозного (повністю вирізав татар у Казані, залив кров'ю Новгород), Петра І (вирізав невинних жінок і дітей у Батурині), Катерину II (у XVIII столітті ввела рабство в Україні та Білорусії, четвертувала і колесувала пугачовців). Можу вам багато про що нагадати, та, думаю, достатньо. І це найбільш розхвалені, найбільш улюблені ваші государі!

Викладаючи ці думки, я користуюся тільки даними, опублікованими в Росії, у старій чи в новій.

Зокрема, дані щодо Криму — із газети «Известия», № 50 від 29 лютого 1992 року. Стаття: «По чий череп прийшла мавпа?» Подумайте, Олександре Ісайовичу, можливо, вона вже й по ваш прийшла…

Цитую ваші думки далі: «… А Росія саме так, за 24 години позбулася 8 — 10 власне російських областей, 25 мільйонів етнічних росіян, які таким чином опинилися в ситуації «небажаних іноземців» — у місцях, де їхні батьки, діди, прадіди жили здавна, навіть із XVII століття».

Я не буду, пане Солженіцин, з вами сперечатися стосовно належності північних і східних областей Казахстану. Кожній чесній людині відомо, чиї ті землі, политі кров'ю казахських племен. Росіяни прийшли в ті землі з мечем, а не навпаки. Згадайте розбійника Єрмака. Йому випадково вдалося втекти від московської шибениці, а ви, образивши національні почуття казахів, установили йому пам'ятник в однойменному місті Єрмаку. Адже це предки казахів протистояли ватазі Єрмака. І немає нічого геройського в його жорстокості й віроломстві.

Уявіть собі в Саратові або Волгограді пам'ятник Батию або Мамаю, а в Москві — пам'ятник Чингісхану! Чи — що дозволено росіянам, іншим не дозволено?

Однак повернімося до українських земель, на які у вас великий апетит. Головним мотивом ваших міркувань про належність їх Росії є «їхнє переважне заселення російськими людьми». Ви лукавите, Олександре Ісайовичу, як завжди.

Ось для вас і для всіх зацікавлених дані з останньої, виданої в Москві, у Росії, третьої Радянської Енциклопедії про національний склад областей сходу та півдня України.

Видання 1969–1978 років:

№ з/пОбласть УкраїниВсього населенняУкраїнціРосіяни1.Чернігівська область. ВРЕ, том 29, с. 861508 тис. осіб93,8%4,7%2.Харківська область. ВРЕ, том 28, с. 2072996 тис. осіб67%29%3.Ворошиловградська обл. ВРЕ, том 5, с. 372, 3732749 тис. осіб55%41,8%4.Донецька область. ВРЕ, том 8, с. 4414934 тис. осіб53,1%40,6%5.Херсонська область. ВРЕ, том 28, с. 2421125 тис. осіб78,3%18,1%6.Миколаївська область. ВРЕ, том 18, с. 91181 тис. осіб78,9%16,1%7.Одеська область. ВРЕ, том 18, с. 3032941 тис. осіб55%24,2%8.Сумська область. ВРЕ, том 25, с. 731452 тис. осіб87,2%11,7%

Де ж, пане Солженіцин, переважно росіяни? Не встигли зросійщити ці землі!

Ви лаєте комуністів. А дарма. Вони зробили значно більше в питанні зросійщення народів, ніж династія Романових. Воно й зрозуміло: Романови «збивали» імперію, а комуністи проводили другий етап — зросійщення.

Навіть на себе погляньте. Маючи, як ви пишете, українську кров, ви не стали українцем. Ви вважаєте себе споконвіку росіянином. Саме комуністи поставили справу

так, що в СРСР було вигідніше стати росіянином, ніж українцем. Я знаю сотні людей, які писалися росіянами, хоча їхні батьки були: євреями, українцями, білорусами, німцями, татарами та ін.

Ось вам ще приклад: Горбачов Михайло Сергійович. У нього теж серед предків 50 % українців, 50 % росіян, але він — росіянин.

Хочете ще одного росіянина? Будь ласка: Ленін Володимир Ілліч. У всіх анкетах про належність до нації писав — великорос! А по матері він — німець і єврей, по батькові — чуваш і калмик. А ви його лаєте. За які гріхи? Росію ж бо розвалили росіяни: Романови, Керенський, Гучков, Мілюков та іже з ними. Ленін вам, великоросам, у 1920-ті заарканив, за допомогою комуністів, Україну і повернув її в «спільне російське стійло».

Нате — беріть! І не додав він Україні ні п'яді російської землі. Не з тих!

В умовах двадцятих років не можна було відновити губернії. Україна в 1918 році проголосила незалежність. Стала — державою, як би вам це не подобалося. І зробила це після захоплення влади більшовиками. А саме комуністи Росії, за допомогою ось таких «напівкровних», які клянуться Україні в любові, п'ять років заливали українську землю кров'ю, щоб не випустити з «обіймів» імперії.

Нагадаю вам, пане Солженіцин, що 1918 року Брестський мир із Німеччиною, Болгарією і Туреччиною підписали дві незалежні держави: Україна й Росія. Прогалини в знанні історії вам, Олександре Ісайовичу, не завадило б заповнити. Адже слова з пісні не викинеш.

А щодо прирізання землі скажу, опираючись на історичні факти, — до складу України в 1918 році входило також Українське Вільне Козацтво Кубані. В ті роки на Кубані, як кажете ви, переважно розмовляли українською мовою. В роки, коли Росія категорично забороняла українську мову.

Ваші предки, пане Солженіцин, забороняли українцям їхню рідну мову. Заборону накладали всі гілки влади: цар, сенат, дума і навіть священний синод. А пізніше комуністи лютували анітрохи не менше.

Із 1700 до 1908 року видано 12 царських указів і урядових постанов, які обмежували й забороняли українську культуру, мову. А радянська імперія за 70 років видала з цими ж заборонами 8 постанов політбюро й указів. Отаке братство у нас, Олександре Ісайовичу. І щоб визначитися з питанням, чиї предки жили в Східній Україні в XVII столітті, подам вам ще одну цитату з Великої Радянської Енциклопедії (том 23, с. 563):

«Слобідська Україна, іст(орична) область у Росії XVII–XVIII ст. на території) суч(асної) Харківської та частин Донецької, Ворошиловградської, Сумської, Воронезької, Білгородської й Курської областей. Із 2-ї пол(овини) XVI ст. заселялася укр(аїнськими) козаками і селянами, які тікали від гніту польських магнатів із тер(иторії) України, що перебувала в складі Речі Посполитої».