Военная проза - Страница 31

В этой книге напечатана повесть известного советского писателя А. Первенцева «Огненная земля». В ней рассказывается об одном из героических эпизодов Великой Отечественной войны в период борьбы за Крым: о патриотической стойкости, самоотверженности и мужестве советских десантников, которые в невероятно тяжелых условиях, небольшой группой, сумели захватить и удержать весьма важный плацдарм на Керченском полуострове, названный Огненной землей из-за горячих боев, развернувшихся на этом участке.

Багатьом читачам знайомі пригодницькі повісті М. Далекого «Не відкриваючи обличчя», «Ромашка». Новий роман «По живу і мертву воду» — своєрідне продовження цих двох книг. Описані тут події відбуваються в західних областях України восени 1943 року. Український хлопець Юрко і молоденька польська дівчина Стефа проносять крізь злигодні і страждання своє юне, чисте кохання. Радянські партизани і розвідниця Оксана розкривають таємні плани співробітництва гестапо і ватажків ОУН. Мученицький шлях і загибель військовополонених, що втекли з гітлерівського концтабору; зловісна фігура майстра кривавих провокацій Хауссера; оунівський кат-садист — Вепр і обманутий брехливою пропагандою відважний простак сотенний Богдан — долі цих і багатьох інших персонажів переплітаються і затягаються в один драматичний вузол. Головна тема роману «По живу і мертву воду» — життєдайність і сила ідей інтернаціоналізму, дружби народів. Ці ідеї, немов казкова жива вода, врятовують багатьох героїв книги, розкривають їм очі на правду, виводять з мороку людиноненависницької пропаганди.

Тисячолітній Миколай — роман з незвичайним сюжетом. Це розповідь-спогад людини, яка прожила понад десять століть — від часів князя Володимира до наших днів — не одне життя, щоразу ніби вмираючи та знову народжуючись, і завжди з ім’ям Миколай. Був він дружинником князя Володимира, їздив з його посланцями до Візантії, і разом із нареченою князя, ромейською царівною Анною, привіз на Русь нову віру. З козацьким посольством Богдана Хмельницького інок Миколай Несміяновський, що знався у всіляких науках, приїздив до Москви, де у Чудовому монастирі був справником старих та новопечатних книг. У двадцятому столітті Миколай Сміян ще хлопцем пережив голодомор 33-го, молодим лейтенантом пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної, а у мирний час став вченим-агрономом. У другій частині роману події відбуваються у повоєнний час.

    Заплутані та небезпечні таємні стежки невидимої для непосвячених війни. Вони йдуть через моря та кордони, по лісам та безкраїм степам. І скільки треба вміння та мужності, щоб виявити їх, знайти на них ледь помітні сліди. Роман про боротьбу радянських патріотів з гітлерівською, а потім американською, розвідками.  

Відомий радянський письменник Вадим Кожевников, автор творів «Зорі назустріч», «Знайомтесь, Балуєв», «Щит і меч», які щиро полюбилися радянському читачеві, народився у 1909 році в м. Наримі. Дитячі та юнацькі роки письменника минули в Сибіру. У 1923 році він переїхав до Москви, де вступив до університету. Перші твори Вадима Кожевникова почали друкуватися в 1928 році. В 1939 році вийшла збірка його оповідань «Нічна розмова», а згодом повісті «Степовий похід» (1940) та «Грізна зброя» (1941). На початку Великої Вітчизняної війни Вадим Кожевников працював у фронтовій газеті, а з 1949 року він військовий кореспондент «Правды». Герої його післявоєнних збірок «Міра твердості» та «Дорогами війни» — це ті, хто виборював перемогу у грізну годину війни, хто грудьми став на захист рідної Вітчизни. Роман Вадима Кожевникова «Щит і меч» присвячений подвигу радянських розвідників в тилу ворога.

Невеликий епізод Другої світової війни. Зникають Союзницькі літаки, у водах Північного Льодовитого океану збиваються з курсу і гинуть кораблі та цілі конвої. Ці події оповиті легендами з присмаком містики. Однак причиною цих трагедій виявилась надсекретна німецька станція електронного спостереження, схована у глибині одного з арктичних островів. «Чорний іній» — це захоплююча історія про те, як в екстремальних умовах північної негоди невеличка група десантників розшуковує цю станцію і намагається оволодіти нею.

Ця повість розповідає про командира "Молодої гвардії" Івана Туркенича, про його славні подвиги та геройську смерть у часи Другої Світової Війни за кращу долю для свого народу…

 

У книзі представлені твори білоруського письменника Василя Бикова, які охоплюють практично весь період його творчості: «Круглянський міст», «Пастка», «Покохай мене солдатику», «Вовча яма», «Афганець». Книга адресована широкому колу читачів.

У романі "Опівнічні стежки" українського радянського письменника відтворена діяльність чекістів по знешкодженню шпигунського закордонного центру, агентами якого були українські буржуазні націоналісти У повісті "Місто гасить вогні" автор розповідає про діяльність київського підпілля в роки Вітчизняної війни. Подвигам радянських розвідників присвячена повість "Поєдинок".

Честный спецназовец может в одночасье превратиться в военного преступника. И не всегда по собственной воле. В ходе операции по розыску Хаттаба один трусливый приказ заставляет отряд ГРУ уничтожить автомобиль с мирными чеченцами. Следователь прокуратуры пытается принудить Андрея Снегирева, одного из обвиняемых по этому делу, поменять показания, оклеветав товарищей. В обмен Андрею обещают свободу. Снегирев на предательство не идет, но, чувствуя, что его силы уже на пределе, пытается покончить с собой. Что же на самом деле скрывалось за делом по расстрелу мирных чеченцев?

«Живый в помощи» - это древний монашеский и воинский «оберег», пояс с православными охранительными молитвами. И первые слова 90-го псалма Ветхого завета, защищающие от всяческих бед и напастей. Книга Виктора Николаева повествует о русском воине, который прошел через афганский ад, через многие «горячие точки», сберегаемый молитвами матери, жены и дочери. Автор написал о собственной жизни, о людях, с которыми столкнула его судьба.

Первомайский, 1996 год. В чистом поле располагается минометная батарея, которая обстреливает занятый боевиками поселок. Командир взвода готовится к штурму. Бойцы страшно измождены, но находят в себе силы, чтобы не терять бдительность и следить за врагом. После операции в Первомайском их ждет перевод в Чечню, в самое пекло бойни, навстречу новым невзгодам и лишениям… Все эти события описаны с такой убедительной достоверностью, так пронзительно, что читатель невольно чувствует себя героем настоящей окопной войны.

Эту книгу на протяжении пяти лет писала санитарка сухумской больницы Евдокия Афанасьевна Мухина (Мельникова), в то время депутат и член Президиума Верховного Совета Абхазской АССР. В сентябре 1941 года 16-летняя комсомолка вступила добровольно в ряды Красной Армии. Маленькая девчушка — ей давали 13—14 лет, — получив в армии специальность радиста, выбрасывалась в тыл врага. Она помогала разведчикам, подпольщикам и партизанам. О своей военной юности, духовном и профессиональном росте Мухина пишет со свойственной ей простотой и непосредственностью. Книга рассчитана на массового читателя.

Не обращая внимания на обстрелы и бомбежки, торопится на юг Игорь Шрагин. Ему нужно попасть в далекий южный город до того, как туда ворвутся немецкие полчища… Широко известный роман признанного классика приключенческого жанра о деятельности советского разведывательно-диверсионного центра в тылу гитлеровских армий.

Без вертолетчиков в Афгане не обходилась ни одна боевая операция. Для пехоты огневая поддержка с воздуха — все равно что крыло ангела-хранителя. Автор — вертолетчик, налетавший в небе Афгана свыше 700 часов, — показывает войну с необычного ракурса. Как будто нет крови и ужаса, а только поэзия, любовь и что-то очень смешное, сквозь которое все-таки, если хорошенько присмотреться, проступает трагическое. Сквозь затуманенные тени вертолетных лопастей вырисовывается мозаика человеческих судеб и жизней, исковерканных войной.

Обнажающая нервы любовная история, произошедшая  в блокадном Ленинграде

Из жизни фронтовой разведки Удивительная история, построенная на документальном материале, рассказывает о том, как немецкая овчарка, не дававшая прохода нашим разведчикам, наконец была взята ими в плен. Раненый пес сопротивлялся как мог: отказывался от еды, не давал обрабатывать раны, ни с кем не хотел общаться, но все-таки терпение, выдержка и доброта нового хозяина победили. Рекс, так назвали собаку, поступил на службу советской разведки.

 Книга о Тридцатой батарее береговой обороны Черноморского флота повествует о том, как героический гарнизон этой батареи дрался с врагом во время обороны Севастополя в 1941—1942 годах