Классическая проза - Страница 136

Різногранна творчість, незвичайна постать Миколи Хвильового мали величезне значення у літературному процесі 20-х років, справляли вплив на розвиток українського письменства, культури, суспільно-політичної думки всього неспокійного XX віку. Неперевершений майстер малих прозових форм, він після Коцюбинського й Стефаника створив в українському письменстві власний стиль, своєрідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної новели. Поява першої новелістичної збірки «Сині етюди» засвідчила непересічність таланту молодого прозаїка, а вже в середині 20-х років.Зміст.Новели, оповідання: Вступна новела. Життя. Колонії, вілли. Редактор Карк. Кіт у чоботях. Юрко . . На глухім шляху. Солонський Яр. Силуети. Шляхетне гніздо. Синій листопад. Чумаківська комуна. На озера. Мисливські оповідання добродія Степчука. Бараки, що за містом. Свиня. Кімната ч.2. Легенда. Заулок. Елегія. Дорога й ластівка. Пудель. «Лілюлі». Арабески. Я (Романтика). Сентиментальна історія. Наречений. Бандити. Злочин. Зав’язка (Етюд). Мати. Із Вариної біографії. Іван Іванович. Ревізор. З лабораторії. Щасливий секретар. Повість про санаторійну зону (Етюд). Вальдшнепи. Роман. Поетичні твори: О, рудні, ваше свято. Швець працює. Клавіатурте. В електричний вік. Поема.Памфлети. Думки проти течії. «Ахтанабіль» сучасності, або Валер’ян Поліщук у ролі лектора комуністичного університету. Україна чи Малоросія?

Уже опублікована на початку 1924 p. «Повість про санаторійну зону» була багатообіцяючою заявкою молодого письменника на оволодіння жанрами «великої» прози. Хоча написано твір у тій же, притаманній ранньому Хвильовому, лірико-імпресіоністичній стилістиці. Тут постає ціла галерея зайвих людей, вчорашніх палких борців за нове життя, в якому їм тепер немає місця. І сама відгороджена від світу «санаторійна зона» - уособлення останнього прихистку цих розчарованих, відкинутих на узбіччя героїв. У заміському санаторії збираються різні люди, здебільшого невдахи чи надломлені життям колишні борці, які болісно переживають крах ідеалів.

«Дорога й ластівка» - це блискуча імпресіоністична новелка. Хоч вона й писалася ще у відносно благополучні часи (початок 20-х рр.), але пророчо передала внутрішній стан митця, що відчуватиметься дедалі виразніше, - стан приреченості, пастки. У вітряну, дощову ніч заблудна ластівка знайшла притулок у теплій, яскраво освітленій кімнаті. Але це її не заспокоїло, а навпаки, тільки налякало. І лампа на столі, і пухнастий килим, і книги в настінних шафах - усе це таке чуже для неї. Вона хоче вирватись із цієї золотої кліті, але тільки боляче б'ється грудьми об перешкоди і зрештою забиває себе до смерті. Доля письменника, як і багатьох його побратимів по перу, напрочуд схожа на долю цієї ластівки. Вони за всяку ціну прагнули вивести рідну літературу на новий широкий шлях, прагнули вирвати її з «золотої кліті», яку готувало для неї партійне чиновництво, на волю. Але тільки розбили собі груди об непорушну твердь тоталітарного пресу.

Новела „Лялечка”, твір М.М.Коцюбинського, що написаний у 1901 році, розповідає про багато аспектів життєдіяльності простого вчителя сільської української школи. Яке було життя колеги, як вирішувалися проблеми професійної діяльності учителя – про все це розповідає цей твір. Автор описує внутрішні переживання своєї героїні на фоні реального вимальовування картин сільського життя. Для повноти характеристики героїв новели він використовує інші персонажі, які є типовими для тодішнього суспільства. Проблематика, ідейна спрямованість твору, його тематична насиченість свідчать про глибоке знання автором багатьох аспектів життя українців, про глибинні закони взаємовідносин людей.

До книги відомого французького письменника Гі де Мопассана увійшли один з найвідоміших його романів «Любий друг» та вибрані новели. Герой роману «Любий друг» Жорж Дюруа — великий майстер спокуси, який вміло використовує жіночі слабкості — скуку, пристрасть, палке бажання. В історію світової літератури Гі де Мопассан увійшов насамперед як новеліст, творець власного типу новели. Новела Мопассана рідко будується на заплутаній інтризі і містить несподівану розв’язку. Звичайно вона відтворює лише один епізод людського існування без чітко обкресленого фіналу. Але ці «шматки життя» ховають під собою великий художній шар. Друкується за виданням: Мопассан Гі де. Любий друг. Оповідання. — Львів: Вища шк. Вид-во при Львів. ун-ті, 1982 Ілюстрації Тетяни Зеленченко  

В сокровищнице отечественной культуры литературное наследие писательницы Марко Вовчок (1833-1907) занимает почетное место. И.Франко называл писательницу "Ясной звездой нашей литературы", ставил ее в ряд "борцов за свободу и человеческие права угнетенных народных масс". Свыше пятидесяти лет своей жизни Марко Вовчок посвятила литературному творчеству. В настоящее издание вошли лучшие произведения писательницы.

«Огненне коло» має підзаголовок: «Повість про трагедію під Бродами». 1944 року на Львівщині біля міста Броди в бою з Червоною Армією загинуло близько чотирьох тисяч вояків дивізії СС «Галичина». До цього часу ми не знаємо всієї правди про військові формування в Україні за часів війни. Більшовицька пропаганда усіх їх називала зрадниками, фашистськими прислужниками. Зараз нам говорять про те, що вони були патріотами, які хотіли звільнити українську землю від усяких окупантів. Для І. Багряного історична основа твору була лишень тлом, за допомогою якого письменник з позицій загальнолюдської моралі намагається пізнати і оцінити такі категорії, як життя і смерть, війна і мир, добро і зло.

«Молой» – перший роман з трилогії, написаної французькою мовою, славетним ірландським письменником, лауреатом Нобелівської премії Самюелем Бекетом (1906–1989), є одним з найкращих його франкомовних творів, про який критики свого часу писали: «…ця книжка найщедріша на обіцянки, які запропонувала нам сучасність після роману «Нудота».