Яйцепос. Книга 1 - Брунька Дюк - Страница 17

– У цьому коктейлі є яєчний білок, – парирує Автор. – Стверджувати, що в білку немає життєвої енергії – це повний абсурд! Якби не було, не вилуплювалися б з яєць живі й жваві курчата. Тож, любий мій мозку, не мороч мені голову.

Втім, у справжній крові присутнє залізо та деякі інші елементи, яких немає або замало в «Кровиночці», тому до даного напою Ісак Маркович подавав кровопивцям, в якості як би закуски, по плитці гематогену – солодощі, що в нашім світі виготовляються з бичачої крові, а там – із крові єдинорогів. (Любов вампірів до гематогену відзначив і драматург-казкар Євгеній Шварц у своїй п'єсі «Пригоди Гогенштауфена», де вампірка Упирева ласує не тільки кров'ю, що її совєтські громадяни здавали на аналізи до медичної лабораторії, але й гематогеном).

Цей досвід Ісака Марковича Гільденштерна перейняли і аналогічні заклади громадського харчування в інших населених пунктах. Тобто по всьому королівстві поширилася нова традиція пригощати вампірів сурогатною кров'ю замість справжньої.

Але, безумовно, основними відвідувачами корчми «Під Рятівною Мухою» були не вампіри, а звичайні люди. І в даному розділі вампірів не буде. А от у наступному...

От у цьому уподобаному деякими персонажами цього, м'яко висловлюючись, епосу пункті харчування й сталися події, про які Автор хоче повідати світові в особі безцінного читача.

☼ ☼ ☼

Увечері двадцятого вересня 1995 року в корчмі «Під Рятівною Мухою» було мало народу, у зв'язку з тим що осінь знову заявила про себе рідкими опадами. На відміну від раптової вчорашньої зливи, бадьорої й стрімкої, нинішній дощ був ґрунтовним: млосним, нудотним, затяжним. Але найшлося-таки трохи ентузіастів, які, незважаючи на незатишок і дискомфорт сирих вулиць, покинули теплі домівки, щоб сльотавими тротуарами притягтися в корчму заради спілкування за кухлем пива чи то келихом вина. Біля каміна сохнули їхні парасолі, розчепірені, наче крила кажанів у польоті.

В одному куті залу, під гірляндами заплетеної в коси цибулі й нанизаного на шпагат червоного гострого перцю (але кетягів із часнику в дизайні інтер'єру не було з огляду на специфіку цього закладу), дубовий стіл обсіла компанія акторів із Жорикбурзького Театру Абсурду імені зжертої ковбаси, на чолі з головним режисером цього колективу Наумом Інгредієнтським. Це один із декількох столичних театрів. Його служителі відзначали в корчмі прем'єру містерії «Спорідненість світових сил» за п'єсою Козьми Пруткова, що та вистава відбулася сьогодні і закінчилася годину тому.

В іншому куті, ближче до каміна, розмістилася четвірка вже трохи відомих безцінному читачеві за декількома попередніми розділами меломанів: сивий, з мозолистими перстами механік, винахідник і коваль Вакула Охрімович Нетребенько, майстерня якого, як Автор уже зауважив, на цій же вулиці; бібліотекар із бібліотеки імені Сіда Ахмета Бен-Інхалі – Бізончик Солом'яний, голова якого, як звичайно, була прикрашена пір'ям, кісками, нашкірним живописом і окулярами; православний патріарх Жорикбурзький і всієї Терентопії Іполит Четвертий із розкидистими вусами й крислатою бородою; і маг Акмус, мужній вигляд якому надавали не тільки сталевого кольору очі й квадратне випнуте голене підборіддя, але також і шкіряна авіаторська куртка в металевих «блискавках» (проте у Терентопському королівстві таки застібки називали не «блискавками», а на харківський манер «змійками»).

Зазвичай вони полюбляли тут балакати про музику, про оперні прем'єри, симфонічні або камерні концерти тощо. Якби не сенсаційні обставини кримінального штибу, ця компанія нині обговорювала б «квазіконцерт» так званого маестро Ріккардо-Джузеппе Траляляліні й несподіваний виконавський талант дракона Інокентія Карловича. Але звістка про викрадення драконячого яйця вже облетіла все місто, тому розмова звелася саме до теми крадіжки. Тим більше що чарівний авіатор Акмус, як з'ясувалося, виявився причетним до розслідування цього злочину.

Маг Акмус – один із десятків терентопських чарівників, зате єдиний у цьому королівстві авіатор. Повітроплавців, що борознять атмосферу на повітряних кулях, у країні в цей час було більше тридцяти чоловік, у місті Задвірполі був навіть клуб аеронавтів. Ще більше було фей (або кудесниць чи відьом, як таких жінок називали до реформи, що її втнув король Мирополк Романтик), котрі ширяли у небі на мітлах, коцюбах, швабрах тощо. Але на літаку там літав тільки Акмус.

1967-го року маг знайшов у Сатиричному болоті (так називається волога місцевість північніше від столиці) напівзатонулий літак.

Цей апарат наприкінці серпня 1943 року якимсь чином влетів із Великого Світу в повітряний простір підпільного королівства, прокреслив у небі димову дугу й, відкинувши крило, шубовснув у болото.

І от, за двадцять чотири роки, збираючи на болоті якісь гриби, корінці й трави для чаклунства, молодий чарівник Акмус (йому тоді було двадцять чотири роки, він був ровесником авіатрощі) упізнав у купині, що стирчала із трясовини, хвіст літака.

За допомогою механіка Вакули Нетребенька і його техніки літальний апарат був витягнутий із болота. І виявився німецьким військовим літаком багатоцільового призначення “Focke-Wulf Fw 190 Wurger”. Останків льотчика в кабіні не було; мабуть, він устиг за допомогою парашута покинути підбиту машину до того, як її пережбурнуло в інші виміри.

Протягом десяти років Акмус із Нетребеньком займалися реставрацією машини. І до 1977 року літак став як новенький. Акмус перефарбував його в червоний горошок по рожевому тлу, а замість німецького хреста намалював Жорикбурзьку Рятівну Бджолу.

Чого не вистачало відродженому літаку, так це крила, що відвалилося. Його так і не знайшли. Мабуть, утопнуло в якомусь вирі. Нетребенько поривався виготовити нове, таке що не відрізняється від загубленого, але чарівник був педантом і хотів, щоб у літаку не було жодної деталі, що не належала йому від початку. Відсебеньки він дозволив собі тільки щодо забарвлення.

– Але без крила він ніколи не підніметься в повітря! – гарячився Вакула Охрімович.

– Підніметься! – переконано відповідав маг. – Відсутнє крило я заміню магічними чарами. Феї за допомогою чародійства літають на об'єктах, у яких взагалі немає крил: на мітлах, швабрах, коцюбах й іншому. А вже літак-от, нехай і без крила... Треба тільки підібрати правильні магічні маніпуляції.

Протягом ще п'яти років Акмус винаходив чаклунські способи підйому в небо однокрилої машини, і в результаті численних проб і помилок усе-таки обчислив необхідну формулу чарівництва.

У травні 1982 року рожевий у червоний горошок літак, окроплений магічними відварами й заправлений паливом і заклинаннями, був піднятий Акмусом у повітря, та зробив безпосадковий переліт за маршрутом Жорикбург – Дримпельзябськ – Жорикбург.

З тих пір у небі над королівством можна іноді спостерігати політ цього несиметричного апарата, утримуваного в рівновазі чарівництвом пілота. Крім як у Терентопії, польотів літака з одним крилом (якщо не рахувати хвостових крилець) ніде більше не побачиш. Це видовище унікальне.

Люди взагалі поділяються на законослухняних та правопорушників. Чарівники та феї не є законослухняними на всі сто відсотків, бо деяких законів не слухають. Наприклад, закону земного тяжіння. Отже є в деякій мірі правопорушниками; порушуючи зокрема природне право, згідно з котрим тіла, що не мають крил, гвинтів, наповнених легким газом балонів або реактивних пристосувань, літати не повинні. Тобто можуть, але лише вертикально зверху вниз із прискоренням, поки не гепнуться (адже і падіння за бажанням можна уважати різновидом польоту). Чародії, грубо кажучи, плюють на цей закон і це право.

☼ ☼ ☼

Коли розмова вищезгаданих меломанів у корчмі звелася до каменіанського викрадення, Акмус узявся неквапливо розповідати, як учора в зв'язку із цією справою йому довелося злітати до міста Жабенятинська.