Яйцепос. Книга 2 - Брунька Дюк - Страница 120

– А що знаходиться за Окраїнними Землями? Теж якісь чарівні країни? – запитує Права півкуля авторського мозку, а рот Автора озвучує це питання Ім'янові Побатьковичу. – Які ще народи живуть у цьому паралельному світі, крім терентопців?

– На питання, що знаходиться за Окраїнними Землями, можна відповісти двояко, – відказує фахівець. – Можна сказати, що там нічого не знаходиться. А можна сказати, що за Окраїнними Землями знаходиться те ж, що знаходиться і перед Окраїнними Землями – Терентопія. Тут треба мовити про феномен, якого навіть я, досвідчений терентопознавець, не розумію. Ще сотні років тому терентопські мандрівники робили спроби вийти з країни за Окраїнні Землі. Але відбувалося от що. Переміщаючись від центру країни, скажімо, на північ, мандрівник доходив до Окраїнних Земель, перетинав ці землі з дивними флорою і фауною, продовжував за Окраїнними Землями йти на північ, і виявлялося, що він вже йде з півдня Терентопії до її центру. Якщо він йшов на захід, то, пройшовши Окраїнні Землі, виявлявся таким що йде до центру Терентопії зі сходу. І так далі. Тобто, перетинаючи Окраїнні Землі, мандрівник одночасно і виходив із Терентопії і входив у неї ж з протилежного боку! Ні, я рішуче цього не розумію! Хтось із терентопських мудрагелів сказонув, що «простір навколо Терентопії заверчений сам у себе, наче стрічка Мьобіуса». Чи то надмірна енергетика магічних полів Окраїнних Земель – причина цієї просторової заверченості, чи то просторова заверченість – причина надмірної енергетики магічних полів – невідомо. Але хоч я цього і не розумію, факт залишається фактом: вийти з Терентопії можна одним шляхом – крізь Державні Двері в Великий Світ. До речі, ефект незмінного повернення до Терентопії при перетині Окраїнних Земель характерний не тільки для наземних переміщень, а й для польотів, що можуть підтвердити терентопські феї, повітроплавці і авіатор Акмус. Летиш ти, скажімо, на мітлі, на повітряній кулі або на однокрилому рожевому в червоний горошок німецькому бойовому часів Другої світової війни літаку від центру на південний схід, під тобою проходять південно-східні околиці Терентопії і починаються Окраїнні Землі, проходять Окраїнні Землі і починаються північно-західні окраїни Терентопії, за ними – центральні землі Терентопії, за ними – південно-східні околиці, за ними – Окраїнні Землі, за ними – північно-західні окраїни, за ними – центральні землі... І так до нескінченності, поки не приземлишся або не зміниш курс...

– А ось цікаво, – каже Ліва півкуля Автору, а Автор передає терентопознавцеві, – що терентопці бачили на своєму небі, крім фей на мітлах, повітряних куль, однокрилого літака, хмар, птахів, драконів і кажанів? Які такі небесні світила? Адже вони жили в інших вимірах, а в інших вимірах, напевно, зірки і планети не ті, що в наших.

– Ті ж самі, от що дивно! – вигукує Прізвищенко. – Те ж саме сонце, той же самий місяць, ті ж самі планети і ті ж самі зірки, що їх бачать і мешканці Великого Світу на своєму небі! У тих же самих положеннях! Астроном з Великого Світу, опинившись за тими дверима в кущах, оббитими дерматином, сказав би, що «терентопські астрономічні карти нічим не відрізняються від наших». Терентопські астрономи в найсильніші телескопи зрять навіть космічні кораблі Великого Світу, з тамтешніми космонавтами на борту, в той час як з точки зору цих космонавтів на Землі немає ніякої Терентопії! От теж феномен, якого навіть я, досвідчений терентопознавець, не можу збагнути!

– Якщо вже ти, Ім'яне Побатьковичу, торкнувся теми космонавтики, і якщо Терентопія пов'язана з Харковом, – перебиває Автор, – то я, з твого дозволу, трохи відволічуся від терентопської географії, аби сказати читачеві кілька слів про зв'язок Харкова з космонавтикою.

– Не заперечую, – погоджується лектор.

– Всі люди, які літали в космос, поділяються на дві категорії: тих, хто ніколи не жив у Харкові або Харківській області, і тих, хто там коли-небудь якийсь період свого життя жив і тому має право називатися харків'янином. Перша категорія є більшістю, друга – меншістю. Цю меншину на даний час складає двадцять одна особа. Так, читачу, серед відвідувачів позаземного простору двадцять одну людину можна назвати в більшій чи меншій мірі харків'янином. Далеко не кожне місто чи регіон на земній кулі може похвастатися, що понад двох десятків його жителів подорожували за межі рідної планети. Навіть переважна більшість столиць цим не може похвалитися. А Харків – може! Крім того, харківські вчені та робітники винаходили та виробляли для космічних кораблів складну апаратуру, без котрої ті кораблі не могли б нормально функціонувати поза межами планети. Якщо цей текст читач з майбутнього прочитає за десятиліття або навіть століття після його написання, то, можливо, хвастощі Автора його насмішать. Можливо, він вигукне: «Всього лише двадцять один? І Автор цим пишається? Ха, та сотні людей, що живуть в нашому селі, літали в космос, і нікому на думку не спадає хвалитися такою звичайною справою». Автор просить такого читача з майбутнього мати на увазі, що Автор і його сучасники живуть на початку двадцять першого століття, що той період, з точки зору людей майбутнього, є епохою первісною і дикою. Тож нам, майбутній читачу, людям диким і первісним, можна пробачити пишання навіть такими сміховинними звершеннями. Але продовжуй, Ім'яне Побатьковичу.

– І ще я не можу зрозуміти, як у Терентопії може працювати компас. У нас – зрозуміло: намагнічена стрілка показує одним кінцем на північний магнітний полюс, що в Арктиці, іншим – на південний магнітний полюс, що в Антарктиці. У терентопських вимірах простір навколо країни закручений сам у себе, там немає ні північних, ні південних полюсів, однак компас працює, як і в нас. Сонце, згідно з компасом, встає на сході й сідає на заході. Якщо виходити з вимірів Великого Світу в ті крізь двері в колючих кущах, оббиті дерматином, дивлячись на компас, то перед дверима компас показуватиме синім кінцем стрілки вправо, червоним кінцем стрілки – вліво; у момент проходження крізь двері стрілка почне скажено крутитися; за дверима стрілка зупиниться в тому ж положенні: синім – праворуч, червоним – ліворуч.

І ще я не розумію терентопських річок, які, по суті, не мають ані початку, ані кінця. У Великому Світі струмки впадають у дрібні річки, ті впадають у великі ріки, а ріки – в моря, озера і океани, як правило. Візьмемо для прикладу харківські річки. Річка Харків у історичному центрі міста впадає в річку Лопань. Річка Лопань південніше на території міста впадає в річку Уди. Річка Уди за межами міста Харкова, але на території Харківської області впадає в річку Сіверський Донець. Сіверський Донець уже за межами Харківщини впадає в річку Дон. Дон впадає в Азовське море. Азовське море через Керченську протоку пов'язане з Чорним морем. Чорне море через протоку Босфор – з Мармуровим морем. Мармурове море через протоку Дарданелли – зі Середземним морем (яке, в свою чергу, складається з одинадцяти морів, але не буду їх перераховувати, щоби не нагромаджувати купу топонімів). Середземне через протоку Гібралтар – з Атлантичним океаном. Атлантичний плавно переходить у Південний, Північний, Індійський і Тихий, і в сумі вони є Світовим океаном. Таким чином, сівши на човника в місті Харкові, людина теоретично може переміститися до будь-якого континенту і будь-якого океанічного острова, рухаючись виключно поверхнею води і ніде не перетинаючи суходолу.

У Терентопії ж немає морів, великих озер і, тим більше, океанів. Там струмки, витікаючи з північної частини Окраїнних Земель і, плазуючи на південь, зливаються в дрібні річки, ті зливаються в більші, і, врешті-решт, в південній половині королівства все це впадає в найбільшу тамтешню річку Замийку, яка нікуди не впадає, або, якщо так можна висловитися, впадає в свої ж витоки.

– Я, Ім'яне Побатьковичу, вже розповів читачеві, як король Жорик Дев'ятий розкреслив карту королівства олівцем на дев'ятнадцять секторів, і пронумерував ці сектори за годинниковою стрілкою, призначивши першим номером той, де Жорикбург, – повідомляє терентопознавцеві Автор. – Так що тепер можеш розповідати читачеві про місцезнаходження географічних об'єктів, маючи на увазі ці сектори.