Яйцепос. Книга 3 - Брунька Дюк - Страница 55

Капітан піратського фрегата “Летючий Єврей”

Кривавий Сьома".

Міська адміністрація на чолі з мером Яєчні-Ясної Гарольдом Сидоровичем Вєтропусковим скликала в ратушу інтелігенцію, і спільно провінційні інтелектуали стали метикувати над підкиненою піратами головоломкою.

Першим ділом на карті Яєчнеяснинської області було відзначено жирними крапками ті місця, де, відповідно до показань очевидців, з'являвся корабель-привид. По друге біля цих крапок було написано дати появ... І на цьому робота над головоломкою застопорилася. Яке-таке заповітне слово випливало із цих місць і цих дат, зовсім незрозуміло. Учитель геометрії однієї зі шкіл запропонував з'єднати крапки лініями. З'єднали. Вийшов кривий багатокутник. Учитель біології з іншої школи невпевнено зауважив, що йому цей багатокутник віддалено нагадує морську мушлю; а чи не може, мовляв, шукане заклинання бути словом "мушля"? Мер буркнув, що йому ця фігура нагадує щось інше, але писати на транспаранті відповідне слово він навідріз відмовляється, бо воно нецензурне. Лікар-психіатр із обласної поліклініки заперечив, мовляв, якби слово випливало із цього зображення, то до чого тут хронологія; а пірати пропонують ураховувати не тільки географію, але й хронологію. Інтелігенти крутили карту й так і сяк, але нічого путнього не виходило.

Тим часом лицарі Омелян і Леонід Хихотунчик прибули в село Геральдикове, що в чотирьох кілометрах від Яєчні-Ясної, і провели там опитування на цікаву для них тему про драконяче яйце. Тамтешній дільничний міліціонер Іван Петрович Пінабель повідомив лицарів про тривожні події, що відбуваються в області: мовляв, так і так, піратський фрегат-привид, мовляв, і от такий текст на стіні ратуші, мовляв.

Граф Леонід Хихотунчик полюбляє розгадувати всілякі головоломки, тому передплачує журнали й газети, де є кросворди, ребуси, шаради й тому подібні полігони для ворушіння звивинами. Та й граф Омелян – шанувальник розумових вправ і навіть чемпіон із шахів серед лицарів Напівкруглого Столу. Тому їм відразу схотілося вгадати заповітне слово, що виганяє піратів "Летючого Єврея".

– Пам'ятаєш, ха-ха, на тім місці, де ми бачили цей вітрильник, були дві літери: "Л" та "Є", ха-ха, – сказав напарникові Леонід Хихотунчик. – Може, у цьому й криється, ха-ха, розгадка. Може, у місцях своїх появ, ха-ха, ці примарні пірати залишили різні букви, з яких і треба скласти, ха-ха, потрібне слово.

– Цікава думка. Варто дізнатися, у яких місцях бачили цього "Летючого Єврея" і ретельно оглянути всі ці місця, – продовжив думку Омелян.

Обидва графи відразу прибули до Яєчні-Ясної й – прямо в ратушу: мовляв, є в нас думки щодо хвилюючої вас проблеми, але нам потрібна інформація про місця й дати появ "Летючого Єврея". Адміністрація міста, що знаходилася в розумовому тупику, з радістю надала їм вищезгадану карту з відмітками й датами.

Лицарі стали методично відвідувати місця, позначені на карті. Усе це були лісостепові простори поблизу того або іншого маленького населеного пункту.

В одному з таких місць граф Леонід Хихотунчик і граф Омелян знайшли дерев`яну етажерку з намальованими на ній знайомими літерами "ЛЄ", (Леонід скрупульозно записав у блокнотику: ""ЛЄ" – етажерка"). В іншому місці – фанерний ящик, у якому перебували молоток, викрутка, ножівка, плоскогубці, гайкові ключі, напилок тощо, що на тім ящику – "ЛЄ" – жовтогарячою фарбою (Леонід записав: ""ЛЄ" – інструменти"). У третім місці літери "ЛЄ" були нанесені на в'язку хмизу (""ЛЄ" – хмиз" – записав Леонід). У четвертому місці вони знайшли старе металеве ліжко з панцирною сіткою, що стояло недоречно посеред степу, прикрашене тими ж буквами; у п'ятому – прив`язаний до гілки білий рушник, забруднений помаранчевою фарбою, і забруднення виглядало тими ж літерами "ЛЄ"; у шостому – уздечку, до якої була прив'язана картонка з тими ж буквами; у наступних місцях вони знаходили все ті ж "ЛЄ" на корі дерев: тополі, абрикоса, груші, берези; й Леонід скрупульозно зафіксував це у блокноті.

Біля берези ж, прикрашеної двома буквами, вони напнули намет, у якому, улаштувавшись на відпочинок, віддалися міркуванням. Це місце, у півтора кілометрах від селища Липких Липок, відповідно до дат на карті, було першим, де з'явився "Летючий Єврей".

– Якщо скласти всі ці літери, то виходить слово "лєлєлєлєлєлєлєлєлєлєлє", ха-ха,– сказав Леонід Хихотунчик. – Сумніваюся, що саме це слово є заклинанням проти примарних піратів, ха-ха. Інтуїція підказує мені, що повинне бути слово знайоме й зрозуміле.

– Я думаю, що букви "ЛЄ" означають просто "Летючий Єврей", – міркував Омелян, потираючи перенісся, – і справа тут не в цих буквах, а в тім, де вони нанесені. Замість "ЛЄ" могло б бути будь-яке зображення, скажімо, хрестик, або зірочка, або сердечко, або... Це просто знак, щоб привернути увагу до якогось об'єкта.

Леонід Хихотунчик переглянув свої записи в блокноті й резюмував:

– Цим знаком, ха-ха, відзначені: етажерка, інструменти, хмиз, ліжко, рушник, уздечка, тополя, абрикос, груша й береза, ха-ха.

– А ясен забув, – нагадав колега. – Пам'ятаєш, біля Уламка ми побачили цей вітрильник і...

– Так, і ясен,– погодився Леонід і вписав його в блокнот. – Може, одне із цих слів, ха-ха, і є шуканим, і треба тільки визначити: яке саме?

– Може, треба із цих слів вибрати те, що найбільш пов'язане з мореплавством? – міркував Омелян, потираючи перенісся. – У такому випадку, уздечку, хмиз, рушник й етажерку відразу відкидаємо, як такі, що не мають до вітрильників прямого відношення. А от деревина й ліжко... Ліжка на вітрильниках, звичайно, є, бо треба ж морякам десь спати, і деревина присутня. Але деревина якої саме із цих порід використовується при будівництві фрегатів: тополі, абрикоса, груші, берези або ясена?

– Якщо заповітне слово, ха-ха, що виганяє "Летючого Єврея" – одне із цих: "тополя", або "абрикос", або "груша", або "береза", або "ясен", або "ліжко", то до чого тут, ха-ха, хронологія появи вітрильника? У тексті на стіні ратуші, ха-ха, вказувалося ж, що для розгадки потрібно враховувати хронологію, тобто послідовність появ фрегата в тих або інших місцях!

– Вірно. Гм. А запиши-но всі ці слова в тім порядку, у якому вітрильник з'являвся біля цих об'єктів. Перший раз він з'явився біля цієї берези. Пиши: "береза". Потім, дивимося по датах, він з'явився двадцять дев'ятого вересня отут, де ми знайшли уздечку. Пиши: "уздечка". Потім – першого жовтня отут, де був хмиз. Пиши: "хмиз"...

Поглядаючи то на дати на карті, то на записі в блокноті, граф Леонід Хихотунчик записував на вирваному із блокнота аркушику в стовпчик слова:

– Ну й що нам це дає? – запитав Омелян.

– Не знаю, ха-ха, – сказав Леонід.

– Тоді давай лягати спати, а ранком, на свіжу голову...

– Давай, ха-ха...

Ранком, на свіжу голову, вони знайшли заповітне слово. Пробігши очима список, граф Омелян вигукнув: