Поширення. Росте на вологих місцях, серед чагарників, на болотах, по берегах річок та озер по всій території України. Заготівля і зберігання. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сушать, розстеливши тонким шаром на відкритому повітрі у затінку або на горищі. Зберігають у паперових мішках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. В. з. містить дубильні речовини, сапоніни, аскорбінову кислоту (в листках - до 1150 мг%; у квітках - до 880 мг%).

Фармакологічні властивості І використання. Настій трави В. з. має бактерицидні, протистоцидні, в'яжучі й протизапальні властивості. Галенові препарати В. з. застосовують як в'яжучий засіб при проносах, гастриті, різних кровотечах, жовтяниці, судомі, загальній слабості та цинзі і як засіб, що прискорює загоювання ран.

Лікарські формі і застосування. ВНУТРІШНЬО - настій трави В. з. (1 столова ложка на 1 склянку окропу, настоюють 2-3 години) по 2 столові І ложки 3-4 рази на день. І ЗОВНІШНЬО - настій трави для полоскань при молочниці і стоматиті; припарки до забитих місць і пухлин, при артритах і венеричних захворюваннях.

Вербозілля лучне

(Lysimachia nummularia L.)

Вероніка лікарська

(Veronica officinalis L.)

Родина ранникові (Scrophulariaceae)

Багаторічна трав'яниста опушена рослина, 15-30 см заввишки, з повзучим кореневищем та лежачим, розгалуженим стеблом. Листки цілісні, супротивні, шорсткі, еліптичні, зубчасто-пилчасті, короткочерешкові. Квітки маленькі, зібрані у пазушні китиці. Оцвітина подвійна, зрослопелюсткова. Чашечка 5-роздільна, пелюстки блідо-блакитні або блідо-лілові з темними жилками, трохи більші за чашечку.

Плід - стиснута, туповиїмчаста, залозистоопушена коробочка. Росте в соснових і мішаних лісах, на галявинах, узліссях, зрубах. Поширена на Поліссі, в лісостеповій зоні, у Карпатах.

Лікарська рослина. На ліки збирають траву. Препарати з трави вероніки лікарської використовують у медицині як відхаркувальний і протизапальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. Квітучі пагони зрізають ножем або серпом і швидко та обережно сушать на горищі або під наметом. Добра декоративна рослина й весняно-літній медонос. Інші види цього роду вероніка дібровна (V. chamaedrys L.), вероніка колосиста (V. spicata Ь.), вероніка довголиста (V. longifolia L.) та ін. на ліки не збирають.

Відкасник безстебловий

(Carlina acaulis L.)

Родина складноцвіті (Compositae)

Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло нерозвинене. Листки перисторозсічені майже до середньої жилки, розсіяно-опушені, колючі. Квітки зібрані в досить великі кошики, що сидять посередині листкових розеток. Листочки-обґортки неоднакові: зовнішні - зелені, листовидні; середні - темно-бурі розгалуженими колючками по боках; внутрішні - пелюстковидні, жовтувато-білуваті. Спільне квітколоже вкрите плівками. Плоди - сім'янки, волосисті, з чубком, складеним з одного ряду розгалужених перистих щетинок. Цвіте в липні - вересні.

Росте на сухих луках, гірських схилах, лісових полянах. Взятий під охорону.

Для лікування вживається корінь, який містить ефірну олію, дубильні речовини, смоли, до 20% інсуліну тощо. Викорисовується як сечогінне, потогінне, відхаркувальне, при затримці менструацій.

Відвар з коріння п'ють при простудних захворюваннях сечових органів і нирок, при болях в шлунку і катарах легенів. Крім того ним лікують ниркові набряки, відвар виганяє глистів.

Для відвару беруть 3 г коріння на 0,5 л кип'яченої води. Замість відвару використовують також порошок з розтертого сухого коріння

Вовчі ягоди пахучі. Боровик (Daphne cneorum L.) Родина тимелеєві (Thymelaceae)'.

Кущ 10-30 см заввишки з родини тимелейових з багаторічними листками на пагонах. Цвіте у травні - червні. Росте в соснових лісах, на схилах з близьким заляганням крейди Зрідка трапляється на правобережному Поліссі, північному Поділлі та в Лісостепу.

Рослина реліктова. Має запашні квіти. Завдяки цьому в країнах Європи, де він зростає у горах, дістав назву "альпійській бузок". Рослина заслуговує широкого використання в культурі, бо має дуже високі декоративні якості.

Цікавий для науки вид. В деяких місцевостях винищується для продажу в букетах. Потребує ретельної охорони.

Вовчі - ягоди пахучі. Боровик

( Daphne mezereum L.)

Вовчуг польовий

(Ononis arvensis L.)

Родова назва рослини походить від грецького слова "онен" - осел, бо ще Діоскорид відмітив, що осли охоче поїдають її, тим часом як інші тварини уникають. Популярним був вовчуг у XVI ст в Західній Європі як сечогінний засіб.

Це - багаторічна трав'яниста рослина. Стебла висхідні, прямі, опушені. Листки трійчасті, з великими прилистками. Квітки пазушні, метеликові, рожеві, на коротких квітконіжках, на кінці стебла утворюють колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні - липні. Запах неприємний. Плід - біб. Підземна частина складається з темно-бурого, багатоголового кореневища і стрижневого, в нижній частині галузистого кореня.

Росте на луках, серед чагарників та по берегах річок.

Корені містять ізофлавоновий глікозид, солодкий глікозид не встановленої будови, тритерпеновий сапонін і трохи ефірної олії, яка осмолюється при зберіганні.

Використовують відвар коренів вовчуга і 20%-ну настойку на 70%-ному спирті як кровоспинний, проносний, сечогінний і протигеморойний засіб, а також при лікуванні подагри, епілепсії, запаленні сечового міхура і нирок, каменях у нирках. Ванни із відвару трави призначають при лікуванні екземи. Тривале вживання вовчуга зменшує ламкість капілярів.

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ПРИКАРПАТТЯ - Гладун Ярослав - Страница 9