На кiнець цього: «Во ми не маємо боротьби проти кровi та тiла» [191] . «Потопчеш ти лева та змiя» [192] . «Вiзьмiть... меча духовного, який є слово Боже» [193] .

Ax ти, нудьго проклята! О докучлива печаль!

Гризеш мене затята, як мiль плаття чи ржа сталь.

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Де не буду, все з тобою всюди всякий час.

Ти, як риба з водою, завжди бiля нас.

Ах ти, скуко, ах ти муко, люта муко!

Звiряку злу заколеш, коли вiзьмеш гострий нiж,

Нуди нiяк не збореш, хоч меч добре свiй сталиш.

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Добросердечнее слово коле звiрiв цих,

Увiйти воно готове до думок твоїх.

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Христе, ти меч верховний, а пiхви - плоть повсяк час!

Почуй наш крик, слiз повний, милуй у звiрах цих нас!

Ах ти, скуко, ах ти, муко, люта муко!

Голос нам з неба солодкий буде провiщать,

Як блискавка, полк бридотний звiрiв буде гнать.

Геть ти, скуко, геть ти, муко, з димом, з чадом!

Складена 1758 року в степях переяславських, у селi Ковраї [194] .

191

Послання апостола Павла до ефесян, VI - 12.

192

Псалтир, XC - 13. В українському перекладi: «На лева й вужа ти наступиш».

193

Послання апостола Павла до ефесян, VI - 17.

194

Ковраї -село пiд Переясловом, де Г. Сковорода в 1753 - 1755 рр. був домашнiм учителем у С. Томари.