Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Печера ідей - Сомоса Хосе Карлос - Страница 63
Він зволожив язиком сухі губи й повів далі:
— Тої ночі, коли принесли Трамахів труп, начальник прикордонної варти стверджував, що сказав тобі тільки те, що твій син мертвий, не повідомивши подробиць… Воїн у моєму сні раз по раз повторював ці слова: «Вона знає лише те, що її син помер». Потім, коли я прийшов, щоб висловити співчуття, ти сказала щось на кшталт: «Боги сміялися, вириваючи й пожираючи серце мого сина». У Трамаха справді було вирване серце, Асхіл підтвердив це, оглянувши труп… Але звідки ти, Етідо, знала про це?
Геракл уперше звів погляд на безвиразне обличчя жінки. Відтак мовив далі голосом, цілковито позбавленим емоцій, неначе був при смерті:
— Проста фраза, нічого більше… Самі лише слова. Якщо міркувати логічно, немає жодної причини вважати, що вони означають щось інше, крім скорботи, що це не просто метафора, мовне перебільшення… Але тут не йдеться про логіку: це сон. Сон, який підказує мені, що ці слова — помилка, чи не так?.. Проклинаючи богів, ти хотіла ошукати мене удаваним горем, але припустилася помилки. Твоя проста фраза лежала в моїй підсвідомості, наче зерно, і проросла після того жахливого сну… Сон підказував мені істину, але я ніяк не міг роздивитися, кому належить рука, що стискає серце, ця тоненька рука, що змушувала мене щоночі тремтіти й стогнати, Етідо…
Голос йому надломився. Геракл замовк. За мить знову опустив очі й спокійно мовив:
— Решта все просто: ти казала, що втаємничена у Священні містерії, як і твій син, як і Анфіс, Евней та Менехм… як і моя рабиня, що намагалася вбити мене вчора вночі… Проте ці Священні містерії — не Елевсінські, адже ж так? — він швидко здійняв руку, неначе боявся почути відповідь. — О, мені це байдуже, клянуся тобі! Я не маю бажання втручатися у твої релігійні вірування… Як я сказав, я прийшов дізнатися лише одну річ, після цього я піду…
Він пильно глянув жінці в обличчя і м’яко, майже з ніжністю, мовив:
— Скажи мені, Етідо, бо цей сумнів мордує мою душу… Якщо правда те, що я думаю… якщо ти одна з них, скажи мені… Ти лише дивилася чи, може… — він знову поквапно здійняв руку, немовби показуючи, що відповідати поки не треба, хоча вона не ворухнулася, не розтулила губ, не кліпнула й жодним іншим чином не виявила наміру говорити. Благальним тоном Геракл додав: — Заради богів, Етідо, скажи мені, що ти не завдала шкоди власному синові… Якщо треба, збреши, прошу тебе! Скажи: «Ні, Геракле, я не брала в цьому участі». Лише це. Брехати словами неважко. Мені потрібна ще одна твоя фраза, щоб угамувати біль від першої. Присягаюся Зевсом, мені байдуже, котра з них двох істинна! Скажи мені, що не брала участі в цьому, і даю тобі слово, що вийду крізь ці двері й більше не потурбую тебе…
Запала коротка мовчанка.
— Я не брала участі, Геракле, запевняю тебе, — промовила зворушена Етіда. — Я була не здатна завдати шкоди власному синові.
Геракл збирався щось відповісти, але слова, чітко сформовані в його голові, дивним чином не хотіли зриватися з губ. Він закліпав, збентежений і заскочений зненацька цією несподіваною…*
__________
¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
— Мені потрібна ще одна твоя фраза, щоб угамувати біль від першої. Присягаюся Зевсом, мені байдуже, котра з них двох істинна! Скажи мені, що не брала участі в цьому, і даю тобі слово, що я вийду крізь ці двері й більше не потурбую тебе…
(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})Запала коротка мовчанка.
— Я перша вп’яла нігті в його груди, — глухо промовила Етіда.
Геракл збирався щось відповісти, але слова, чітко сформовані в його голові, дивним чином не хотіли зриватися з губ. Він закліпав, збентежений і заскочений зненацька цією несподіваною втратою мови. До нього долинув її голос, притлумлений і страшний, як болючий спогад.
— Мені байдуже, що тобі цього не збагнути. Що ти взагалі здатен збагнути, Геракле Понторе? Від народження ти корився законам. Що тобі відомо про свободу, про інстинкти, про… лють? Як ти сказав? «Тобі довелося зносити жахливу самотність?» Що ти знаєш про мою самотність?.. Для тебе «самотність» — лише слово. Для мене — це тривога, що стискає груди, утрата сну і спочинку… Що тобі взагалі відомо?
«Яке вона має право ще й дорікати мені?» — подумав Геракл.
— Ми з тобою кохали одне одного, — провадила далі Етіда, — але коли батько звелів тобі — чи, якщо хочеш, порадив — одружитися з Агесіхорою, ти скорився. Вона була… як би то висловитися? Відповідніша? Походила з благородної аристократичної родини. Хіба ж ти міг не послухатися батькової волі? Це суперечило б доброчесності й законам… Закон, Доброчесність, Розсудливість, Справедливість… Оце і є голови того пса, який охороняє Афіни, це царство мертвих!.. Тебе дивує, що дехто з нас не хоче й далі конати в цій прекрасній могилі?.. — її темний погляд утупився в якусь точку в просторі, поки вона говорила. — Мій чоловік, твій друг дитинства, прагнув на політичному рівні змінити наш безглуздий триб життя. Він уважав, що спартанці принаймні не лицемірять: вони воювали й не боялися визнати це, ба навіть хизувалися цим. Так, Мерагр співпрацював із тиранією Тридцяти, але не це була його велика помилка. Його помилка полягала в тому, що він довіряв іншим більше, ніж самому собі… аж доки переважна частина цих «інших» на Зборах не засудила його на смерть… — вона скривилася, підібгавши губи. — Хоча, можливо, Мерагр припустився ще однієї помилки, навіть більшої: він гадав, що все це царство розумних мерців, трупів, що думають і розмовляють, можна перетворити на щось краще, лише змінивши політичну систему, — вона розсміялася порожнім, глухим сміхом. — Так само гадає і наївний Платон!.. Але багато хто збагнув, що не можна нічого змінити, якщо спершу ми не змінимося самі!.. Так, Геракле Понторе, я пишаюся своєю вірою! Для розуму такого, як твій, релігія, яка вшановує найдавніших богів ритуальним розчленуванням своїх послідовників, позбавлена логіки; мені це відомо, і я не збираюся переконувати тебе у протилежному… Але чи існує бодай одна релігія, яка не була би позбавлена логіки?.. Великий раціоналіст Сократ зневажав їх усі, і за це ви його засудили!.. Але настануть часи, коли з’їсти того, кого любиш, вважатиметься богочестивим учинком!.. Та що там!.. Ні ти, ні я цього не побачимо, але наші жерці запевняють, що в майбутньому виникнуть релігії, які поклонятимуться замордованим богам!.. Хтозна… Може навіть бути таке, що найсвятіший чин поклоніння полягатиме в поїданні богів!..*
__________
¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
Тепер, коли її тон змінився, Гераклові стало легше: її попередня безпристрасність, показна байдужість розтопленим оловом лилися йому на душу, але ця її лють, що прокинулась, дозволила йому поглянути на справу з відстані. Він спокійно промовив:
— Хочеш сказати, Етідо, що люди будуть поїдати богів так само, як ти з'їла серце власного сина, так? Це ти мала на увазі, Етідо?..
Вона не відповіла.
Раптом, цілковито несподівано, розгадник відчув, як до горла підкочується блювота. За якусь хвилю, так само раптово, він усвідомив, що це лише слова. Утративши на мить самовладання, він виблював їх із себе:
— Усе те, що ти сказала… це воно змусило тебе видирати Трамахове серце, тимчасом як він дивився на тебе, конаючи в муках!? Що ти почувала, коли нівечила свого сина, Етідо!?
- Предыдущая
- 63/73
- Следующая
