Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Вигнанець і перевертень - Кокотюха Андрій Анатолійович - Страница 38
Назустріч уже сунуло щось темне. Аж тепер Чечель усвідомив — не мав нічого для захисту. Міг би свічник прихопити, все ж не з голими руками. Напружив ноги, стаючи міцніше й готуючись відбивати напад. Та наступної миті розгледів перед собою управителя. Носок стискав сокиру-колун, важко дихав і так само збирався дати відсіч імовірному нападнику.
— Пане Чечель, я…
— Дай! — Платон потягнувся до сокири.
Носок завів правицю за спину.
— Хрін із тобою! Дорогу!
Згори засяяло — це Мухортов вийшов, несучи у свічнику дві запалені свічки. Повернувся й Ковалевський, войовничо махаючи «зауером».
— Пусти! — повторив Чечель.
Носок послухався, ступив убік. Платон нарешті дістався до спальні господаря, штовхнув. Двері не піддавалися. Копнув, хоч без того зрозуміло: замкнуті зсередини. Вивалити з розбігу теж не вдалося, Чечель тільки сильніше забив плече.
— Ламати! — закричав, відступивши від дверей. — Сокира!
— Наказу від хазяїв не було…
— ЛАМАТИ!
Це кричала Серафима — не зважаючи ні на кого, уже злітала сходами.
— Стійте! — крикнув Платон, згадавши, хто є хто. — На місці стійте!
— Мартине, ламай! — повторила господиня, все ж зупинившись посеред передпокою.
— З дороги! — тепер керувати почав управитель.
Чечель дав йому місце. Носок діяв зі знанням справи — рубонув одразу туди, куди треба. Гупання сокири струшувало весь будинок, згори знову скрикнула налякано якась жінка. Після трьох ударів управитель вгатив узутою в чобіт ногою. Не допомогло, важкі двері лиш зойкнули. Голосно й люто вилаявшись, Носок залупав знову. Тепер вистачило двох ударів — нарешті подолав замок.
Зсередини війнуло морозом і вітром.
— Геть! — наказав Чечель і першим переступив поріг.
Місяць світив крізь вивалену дірку в шибі.
Звідти ж вітерець-бешкетник жбурляв сніжинки.
Два тіла на підлозі.
Одне — біля ліжка, на спині: Едвін Мілкус у халаті. Поруч — рушниця. Запах пороху ще не вивітрився.
Друге — ближче до розбитого вікна, недалеко від крісла. Незграбне, на боку, довкола — темна пляма: Семен Лавров.
— Боже! — це управитель став у проймі.
— Світло сюди! Світло! Хто-небудь, світло! — вигукнув Чечель.
— Пане Мухортов! — почув ззовні заклик Серафими.
Платон ніколи не був у Африці й не бачив стада слонів. Та міг закластися: Федір Федорович тупотів, наче слонячий гурт. Поки добіг, відхекуючись, одну свічку все ж загасив. Та Чечелю вистачило, аби переконатися — лікар лежить у калюжі власної крові.
Нахилився ближче, присів.
Обережно перевернув тіло на спину.
Горло розпанахане. Точно так, як у Григоренка біля стайні.
— А-а-а-а-а!
Зойк зовсім близько. Серафима вже зайшла в спальню. Тепер стояла поруч із Носком та Мухортовим, трималася за плече полковника, найближчого до себе. Дивилася на вбитого, вклякнула.
— Вам не можна тут, — кинув Платон, розпрямляючись.
— Це спальня мого чоловіка!
— А з ним що? — Запитання Мухортова було логічним.
— Присвітіть.
Чечель передав йому свічник. Федір Федорович уже отямився остаточно. Діловито відсторонив Серафиму. Вийняв згаслу свічку, підпалив від іншої. Стало світліше, троє чоловіків дружно схилилися над Мілкусом.
— Крові не бачу, — мовив Платон.
— Дихає, — додав Носок.
— Живи-ий! — задоволено протягнув Мухортов.
Серафима розштовхала трійцю.
— Едвін! — Одразу перейшла на німецьку, впала перед чоловіком на коліна, потермосила за плечі, легенько ляснула по щоках. — Едвін! Едвін!
Господар застогнав голосніше.
— Та не стійте ви, беріть його! — Серафима була за крок до істерики.
— Ану, пустіть, — закректав Мухортов. — І свічку тримайте.
— Винесіть його звідси! Не треба тут, я боюся!
Три пари рук підняли паралітика. Мілкус поки лиш стогнав, не говорив нічого. Серафима викотила крісло, господаря посадили туди вже в передпокої. Полковник тут же повернувся, підібрав із підлоги рушницю.
— Де в нього набої?
— Mein Goth[26], я звідки знаю! — Серафима нарешті обійняла чоловіка, швидко обмацала тулуб. — Цілий! Цілий! Живий!
(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})— Куди його? — Управитель теж оговтався.
— У спальню, до мене! — Господиня відсторонилася.
— Nein![27] — хрипко каркнув Мілкус, закашлявся. — Nein!
— Він не хоче до вас у спальню, — пояснив Мухортов.
— Warum?[28] — запитала Серафима.
Господар заговорив. Спершу — повільно, мовби викашлюючи слова, через короткі відрізки переводячи подих. Та скоро й він опанував себе, слова давалися легше. Господиня слухала, наче забувши про те, що поруч інші люди. Переклала, щойно закінчив.
— Лікар зробив укол, біль у хребті зняв. Стало легше, Едвін задрімав. Не бачив, як усе почалося. Думав: розбите скло йому сниться. Коли розплющив очі, побачив щось велике й темне. І холодно стало. Каже — не одразу зрозумів, що вікно без скла. Свічки горіли. — Серафима перевела подих. — Едвін говорить: та потвора тримала лікаря над підлогою, згребла обома… лапами.
— Яка потвора? — Чечеля здивував власний тихий голос.
— Не знаю. Повторюю, як сказав чоловік. Називає це потворою. З лапами. — Серафима судомно ковтнула, немов проштовхуючи всередину глевку грудку. — Едвін без того незграбний, ви знаєте. А тут, каже, немов усього паралізувало, вище пояса. Наче справді спав і бачив кошмар. Потім… — вона глянула на Мілкуса, — потім воно вдарило пана Лаврова. Один раз, навідліг. Коли той упав, потвора повернулася до Едвіна. — Господиня заговорила жвавіше: — Він каже, аж тоді нарешті отямився. Рушницю тримав поруч. Щоб можна було рукою дістати. Потягнув до себе.
— Той, кого називає потворою, стояв і дивився?
Серафима переклала запитання Чечеля, а йому та іншим — відповідь господаря:
— У нього таке враження, наче на нього дивляться з цікавістю. Чогось очікують. Граються, щось такого. Рушниця заряджена, Едвін пальнув з обох дул. Одразу скотився з ліжка, думав заповзти під нього. Коли почув дзенькіт скла, рушниця сама випала з рук. Зомлів. Отямився, коли почув голоси. Це допоможе вам, Платоне Яковичу?
При світлі двох свічок Чечель побачив — на нього спрямовані чотири пари очей.
І очі господаря теж.
— Мені? — перепитав здивовано.
— Едвін нагадує: ви взялися знайти того, хто вбиває. І захистити всіх нас. — Перш ніж Платон хотів освіжити їй зовсім недавню розмову, Серафима мовила твердо: — Угода в силі, хіба не зрозуміли? Тільки тепер точно відомо: серед присутніх у нашому домі вбивці нема. Він прийшов ззовні, пане Чечель. Тому Едвін не хоче перебиратися до моєї спальні. І взагалі не радить нікому лишатися на першому поверсі.
Мілкуса підняли нагору, перемістили до бібліотеки.
У цьому була якась дивна іронія. В іншому Платон вважав би обставину пікантною. Але зараз думав про інше: як діяти далі.
Ольга Янівна Лаврова після страшної новини закричала вголос. Майже одразу впала на ліжко без сил. Ніхто не знав, що з нею робити, адже труп єдиного медика в компанії лежав поверхом нижче. Чечель звелів до смерті переляканій Параскеві бути біля барині постійно й без дозволу з кімнати не виходити. З Люсі вийшло інакше: відмовилася відчиняти будь-кому, забилася в нірці; це влаштовувало як Платона, так і все товариство. Дружина Мухортова, не просячи нікого з мужчин про допомогу, перетягнула до бібліотеки крісло зі своєї кімнати, заявила Серафимі:
— Як хочете, мила моя, але буду тут, із вами, поки ми всі в одному човнику!
— Дуже ціную, Наталю Дмитрівно, — відгукнулася та. — Тільки я в такому вигляді… Вибігла, в чому встигла. Одяг внизу, а там страшно.
— Федір Федорович з вами сходить. — Мухортова кивнула на полковника.
— Завжди готовий! — Той показав рушницю.
— Не заряджена, — нагадав Чечель.
- Предыдущая
- 38/56
- Следующая
