Котигорошко - Кожелянко Василь - Страница 25

Минали дні, потім місяці, а за ними — й роки, Котигорошко отримав підвищення по службі — йому було

присвоєно звання «осавул» і призначено заступником начальника управління «М». Він трохи розтовстів, на лобі з'явилися залисини, а у вусах — перші срібні нитки сивини. У них з Небославою народилося двоє діточок — хлопчик і дівчинка, а якраз того року, коли осавул Котигорошко справляв свій тридцятирічний ювілей, Небослава ходила вагітною з третім. У день свого народження Котигорошко тяжко напився і відтоді майже кожного дня пив. Зранку він вислуховував від Небослави звичні нарікання, мовляв, що він собі думає і скільки це буде тривати, обіцяв, що більше пити не буде і вирушав на службу. А вже дорогою він зупиняв своє службове авто на Прорізній і швиденько забігав у популярний серед київської богеми генделик, де випивав першу чарку горілки «Холодний яр». На службі він до обіду пив бляшанкове пиво, яким були заповнені холодильники рідного управління, а за обідом випивав чвертку горілки. Після обіду він завів собі за звичай приносити у свій кабінет велику пляшку кельтського віскі і до кінця робочого дня випивав п'ять-шість порцій. Після служби він ішов у старшинський клуб працівників Генерального штабу та Міністерства мілітарних справ. Там з колегами-офіцерами він пив дорогі європейські вина, трохи грав у карти, а потім його везли додому. Небослава його роздягала, стягала чоботи, купала під душем і вкладала спати. Наступного дня розпочиналося все спочатку.

Кілька разів у ранішні часи неймовірного розпачу від похмілля і розуміння того, у чому він сам собі боявся зізнатися, Котигорошко пробував телефонувати до Ярини. Одного разу вона все-таки поговорила з ним — дуже чемно попросила, аби він більше до неї не дзвонив, а решта разів просто кидала слухавку. Такі поривання, однак, у Котигорошка з'являлись, поки він не випивав першу чарку на Прорізній, опісля спожитку горілки бажання телефонувати Ярині притуплювалося.

Щоправда, Котигорошко уважно стежив за роботою журналістки телеканалу КГБ Ярини Савойської, хоча це ставало робити все важче і важче. Не лише тому, що Котигорошко вечорами бував все сильніше п'яний, а переважно тому, що у телеканалу КГБ з'являлося все більше і більше проблем. Режим Тріумвірату: Вернидуба — Крутивуса — Вернигори з великими труднощами толерував будь-які вияви критики у свій бік, а позаяк телеканал КГБ був опозиційним, то стало зрозумілим, що проти нього розпочнуться репресії. Так воно і сталося. Щоправда, Тріумвірат не заборонив КГБ своїми указами, а просто проти цього телеканалу, кількох незалежних газет і радіостанцій чинилися дуже повільні, але підступно-повзучі утиски. То перевірки фіскальними службами, то судові позови «за образу чести і гідности» якихось випадкових посадовців, то відмова у кредитах від банку, то несподіване вимкнення електрики — словом, через кілька років стало зрозуміло, що телеканалу КГБ не дадуть існувати. Останньою дією, яка найбільше роздратувала режим, стало інтерв'ю Ярини Савойської з одним диваком із західних земель України на ім'я Телесій. Мало того, що інтерв'юйований сіяв сум'яття в уми глядачів, до того ж телеканал КГБ протранслював це інтерв'ю три рази. Міг би повторити ще кілька разів, якби нарешті Міністерство інформації не відібрало у КГБ ліцензію на право мовлення.

В результаті режим домігся того, що телеканал КГБ почав працювати у підпіллі, а дивак Телесій став популярним не лише у всій Україні, а й у Старій Европі, Германії та на Кавказі.

А тим часом ситуація в Україні з кожним роком погіршувалася. Періодично зникали з крамниць і ставали дефіцитом то одні, то інші товари, що викликало нездорові споживацькі настрої у суспільстві. Почастішали катастрофи — аварії на транспорті та корупційні скандали серед державних службовців. Опозиція нахабніла. Режим загвинчував гайки. Ціни зростали. У Старій Европі, Африці та на Кавказі заворушилися сепаратисти. А тут ще цей дивак Телесій зі своїм вченням.

Котигорошко далі пив.

Небослава не знала, що вже з ним робити. Вона скаржилася на нього їхньому спільному начальнику генералу Доброзолу і своєму батькови міністру Жовтовод-Водянику, поважні генерали вели з Котигорошком побожні, високоморальні, спасенні розмови, він сумирно кивав головою, а наступного дня знову брався за старе.

Це все та зміюка зеленоока, лементувала Небослава, маючи на увазі Ярину Савойську, і — не помилялася. Котигорошко пропадав від кохання, яке вибухнуло рецидивом аж після чотирьох років подружнього життя. В ті рідкісні години, коли він був тверезим — зранку після пробудження і до першої чарки на Прорізній, він цілком серйозно думав про самогубство, і лише вагання щодо способу реалізації ще тримало його на цьому світі. Він не думав ні про Небославу, ні про дітей, ні про Вітчизну, він думав одне: як зробити ЦЕ? Застрелитись, отруїтись, втопитися чи вбити себе струмом? Бо без Ярини він не бачив сенсу свого подальшого земного існування. Такі настрої панували в його свідомості аж до першої дози алкоголю. Після випивки ставало легше. А вранці — знов!

Коли режим таки додушив телеканал КГБ і Ярина Савойська разом зі своїми колегами перейшли на нелегальне становище, Котигорошко почав думати про самогубство вже і на п'яну голову. Він розумів, що невблаганно наближається його кінець і від розуміння цього навіть пити почав менше. Стріляти в серце, нарешті обрав він собі спосіб. Як кожен гарний собою чоловік, Котигорошко страждав на таємний нарцисизм і надто любив свою голову (з гарними очима, рівним носом, різьбленим ротом і медальним профілем), аби розбивати її кулею, як гарбуз, на шматки. Треба вважати на те, як ти будеш виглядати у труні!

Того дня, коли водій зупинив його авто біля відомого генделика на Прорізній, Котигорошко звелів їхати далі. Отож сьогодні! На службі він замкнув зсередини свій кабінет і витягнув з кобури пістолет. Він вирішив, що ніякої передсмертної записки писати не буде, навпаки, розклав на столі шомпол, маслянку і ганчір'я, аби склалося враження, що це не самогубство, а нещасний випадок. Мовляв, осавул Котигорошко вирішив почистити свою табельну зброю і через неуважність застрелився. Шкода.