Пригоди Спецназу І Дочок Богов - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 7

  Ще однією новинкою було скидання смоли, олії та спирту в глиняних глечиках. Стародавні запальні снаряди. Теж не суперзброя, але якщо тебе дістають зверху - то!

  Зрозуміло, що сучасні боєкомплекти майже вичерпані, і доводиться переходити на більш давнє та архаїчне озброєння. Воно, як запалить, спалюючи супостатів живцем. У тих навіть м'ясо з кісток злазить, і скелети оголюються. Потім починає їх вітер смикати, брязкаючи і потріскуючи. Завалюються шеренги, змішуються, задкують назад.

  А ось і від Феньшикова мчить підмога. Першими, природно, наспіли кавалеристи. Адже поки немає мобільних транспортерів, все доводиться цариці полів тупотіти власними кінцівками.

  Натомість кінь, він і в Африці кінь.

  Кріпа дівка і, водночас, люта войовниця Домкратова, на своєму прекрасному скакуні примудрилася вирватися попереду всіх. Красуня-селянка б'є голими п'ятами по крупу скакуна і люто розмахує шаблею.

  Ось і її перших "трофей", забруднений у пилу улан, відбив тільки перший випад освіченої селянки, а другий виверт майже відтяв йому цілком голову. Оркцуз навіть скрикнути з перерізаним горлом не міг, а просто впав з крупи. А Домкратова заспівала:

  - У чистому полі волошки... Далека дорога!

  Олена, що розчула своїм надгострим слухом, прогарчала в унісон:

  - Вздовж дороги, ліс густий із бабами Ягами!

  Надія додала, перекриваючи гомін битви, всі ці гармати та мечі:

  - А наприкінці дороги тієї, плаха з сокирами!

  Домкратова, спритно пішовши від клинка, промовила, вже без всякого реву:

  - Ех, раз!

  Після цього слова впав уже орклійський вершник...

  - Та ще раз!

  А тут не пощастило фурецькому пихатому, немов паша, кавалеристові.

  - Та ще багато, багато, багато разів!

  Тут уже Надія перебила в стрибку разом, розкидавши своїми витонченими ніжками цілу дюжину загарбників:

  - Так, що ти по разу канючиш! Давай краще одразу ж мільйон!

  Вогняна термінаторка, дочка Чорнобога Вікторія, запустивши в польоті босими пальчиками сталевий шолом, прогарчала:

  - Тримаємо в банку мільйони і начхати нам на закони!

  Розсудлива Олена погодилася з таким розкладом:

  - Правильно: один закон порушиш злочинець, дещо - небіжчик, все Господь Бог!

  Дуже розумна Вікторія дотепно помітила:

  - Як казав один великий письменник і філософ: дурням не писані закони, геніям не наказані закони природи!

(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})

  Дочка Перуна Вікторія спритно підкинула ногою барило з порохом. Подивилася на свою блискучу від крові босу підошву, і коли бочка з пекельним зіллям рвонула, прочирикала:

  - Мова дана розумному, щоб приховувати роздуми про дурні та безглузді речі!

  Але мабуть дівчата до міркували... МІГ-124, захлинаючись від нестачі пального, почав втрачати висоту. Досвідчені пілоти відчайдушно намагалися зберегти машину, посадивши її на більш-менш гладке місце. На щастя, на цей момент останні запаси мужності у союзних військ вичерпалися. Крім того, героїчна російська піхота, подолавши суворовським марш-кидком величезну відстань, уже підходила до охоплених грандіозною баталією поля та пагорбів.

  І тоді войовниці-чарівниці нарешті пустили в хід свою магію... Це було щось, що виходило за рамки людського сприйняття. Вони робили таке, що не під силу багатьом божествам нижньої ланки.

  Пекельна магія Вікторії, змушувала оркглійських та фурецьких коней покриватися трупними плямами та гнити живцем. Причому з колосальною швидкістю. А на орклійських вершниках, фурецьких бійцях, трольцузах та фардинців виникали гнійні неприємні виразки, які зі смаком лопалися...

  Вплив магії дочки Білобога Зої був іншим, але не менш згубним. Скакуни обростали яскравими квітами, трояндами та фіалками, а самі люди покривалися шаром меду та шоколаду. Багато солдатів починали цвісти, немов пишні, весняні чагарники. І від цього пахло свіжістю. Магія Білобога теж убивала, але робила це дуже красиво і безболісно. Це добре насильство. І які гарні бутони з різнокольоровими квітками з'являлися замість людей.

  Дочка Перуна Надія застосувала більш ніж очевидні, на її спеціалізації прийоми: стрілянину з блискавок. Тисячі електричних зарядів накривали полиці, перетворюючи безліч солдатів на попіл і порох. І коли по тобі проходить густим і сліпучим каскадом електричний скат, то це менше, ніж приємно, зате більш ніж смертоносно.

  А Олена, дочка Сварога, використала типовий для технаря прийом: змушувала зброю стріляти по своїх же.

  Ось рушниці, не слухаючи своїх господарів, лупили солдатам у спини, а гармати вибивали цілі шеренги та викошували ряди з колосальною інтенсивністю. А гелікоптери, що прорвалися з іншого світобудови, просто спалювали однією ракетою по цілому батальйону. Вкрай руйнівною стала зброя, коли на неї вплинула сила Сварога.

  Так усі чотири дівчата разом показали свою міць, знищуючи з одного замаху, десятки тисяч солдатів та офіцерів.

  І це вирішило результат сутички... Коли затихли останні фурецькі, окрглійські, трольцузькі та фардинські воїни, четвірка дівчат і вцілілі російські бійці, повернули до гіпермагічного порталу, і за хвилину повернулися у свій світ.