Пригоди Спецназу І Дочок Богов - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 1

  ПРИГОДИ СПЕЦНАЗУ І ДОЧОК БОГОВ

  АННОТАЦІЯ

  Тривають пригоди вічних дітей у загоні космічного призначення. Одночасно і на вічного хлопчика Едуарда Осетрова чекають нові пригоди, у тому числі й серед тролів, орків, ельфів та іншої живності світу фентезі. А ним пліч-о-пліч борються ще й дочки Богів-деміургів.

  . РОЗДІЛ Љ 1

  Дівчинка-воїн Адала прошепотіла:

  - А що цього разу в тебе, вічно юний геній?

  Едік з усмішкою хлопчика відповів:

  - Теж є і на це відповідь!

  Величезний удав із металу, з пащею, в якій крутилися зуби-свердла, продовжував наповзати все ближче до загону дитячого спецназу. Слідом за цим довгим монстром стали виходити великі роботи, схожі на крокуючих черепах. І вони мали на голові гармати, що вели вогонь з лазерних установок. Щоправда, не надто досконалі промені не завдавали великих руйнувань.

  Хлопчик-геній дістав звичайний дріт, що відливає міддю, і до нього приєднав горошинку з невідомою начинкою.

  І запустив це у напрямку загрозливої, механічної рептилії. Дріт заплутався в свердлах, і одразу ж заіскрив. Величезного удава затрясло.

  Хлопчик, що лежить на заході праворуч від Едіка, продзвенів:

  - Ось це так! Гарно!

  Тіло механічної рептилії засмикалося, і посбивало крокуючих роботів-черепах. Ті перекрутилися і, ведучи вогонь, почали палити один в одного. І від ударів лазерних променів реально коробилася броня, і горів метал.

  Хлопчики та дівчатка штурмового загону з дитячого спецназу взяли та відкрили вогонь на поразку, використовуючи свої лазерні автомати.

  Едік прокричав:

  - Відставити! Бережіть хлопці енергію! Антипульсарно!

  Бійці дитячого спецназу перестали стріляти. І так уже видно було, що велетень, що смикається, удав своїм тілом перекалічив і передавив практично всі машини. Ось це справді жахливий вплив і просто супер.

  Дівчинка Адала підморгнула юному генію-командирові та відзначила:

  - Це чудово! Ну, ти й боєць! Використовуєш силу ворога, проти його самого!

  Хлопчик-командир підморгнув їй у відповідь і промовив:

  -Зрозуміло, потрібен науковий підхід, тонкий.

  Удав, смикаючись, переламав і крокуючих роботів-черепах, ті, чи вибухнули, чи розплющені. Також, його хвіст істеричним перемахом перевернув і танки, що вискочили з воріт замку, на гусеницях.

  Ті виявилися безпорадними і спалахнули слово свічки. І це виглядало круто.

  І снаряди вилітали зі стволів і потрапляли по своїх же. І безліч руйнувань збройових веж.

(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})

  У відповідь зі стін замку знову запрацювали збройові батареї. І лазерні промені, і снаряди з анігіляційним накачуванням обрушилися на механічного удава. Перші постріли пробили йому сталеву і титанову шкіру. Стали розриви. Немов кротовини - з'являлися дірки в броні цього монстра.

  Дівчинка, що була праворуч від Едіка, пискнула:

  - Оце феєрверк! Ми йому чудово дали!

  Хлопчик-командир уточнив:

  - Від своїх одержав!

  Діти-воїни хором вигукнули:

  - З нами правда та удача,

  Будемо сайклів міцно бити.

  Наше головне завдання -

  Злих прибульців замочити!

  Адала, ця дівчинка, яка багато чого випробувала, і навіть їй доводилося викрадати гравіомагнітний винищувач, зазначила:

  - Це чудово, коли є розумний та науковий підхід!

  І дівчинка показала голограму, як вона тікала з концтабору. Босоніж і в смугастій піжамі, юна в'язня мчала крижаною кіркою, що покривала аеродром. А по ній вели вогонь. Дівчинка була худенька, навіть проступили вилиці на дитячому обличчі від вимушеної дієти трудового концтабору, і на грудях піжами світився номер. Але вона змогла залізти в винищувач і застосувала викрадену в охоронця електронну картку.

  В результаті чого, машина напхана електронікою, відірвалася від покриття.

  А дівчинка натискала голими, круглими, огрубілими від вимушеного ходіння босоніж і постійної важкої роботи п'ятами. Так, дитячий трудовий концтабір не санаторій. Але там така витривалість виробляється, що й корисно там побувати. На вигляд Адалі років лише дванадцять, але насправді, звичайно ж, більше, і вона теж бувала, хай навіть і не така досвідчена і досвідчена, як Едік.

  Видно було на голограмі, як летить гравіомагнітний літак із дівчиськом. Її гостре підборіддя миготить на зображенні, а під волошковим оком синець. Але дівчинка, яка має навички льотчиці, дуже спритно уникає лазерних променів, які намагаються її збити.

  Її босі, дитячі пальчики впевнено перебирають кнопки джойстиків керування. І це виглядає чудово.

  Адала послала повітряний поцілунок і заспівала:

  - На літаках мчимо хвилями,

  Піняються кварки у вихорах ефіру...

  Що я планеті своїй передам -

  Дітям підмісячного, синього світу!