ГулІвер І ВармІя ДІвчин - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 9

  Знаєш ти моє рішення-

  Моя відповідь: "Навіки згинь!"

  Світ змінюється,

  Життя закінчується

  Ти приречена

  І твоя країна!

  Варіантів немає

  Сфера Ель- Гілет

  У світ, де темрява та лід

  Відкриє вхід!

  Кров Ельфів на талісман

  У Ніч Поєднання Деймос проллє.

  Зло, заздрість, страх та обман

  Він за собою у цей світ принесе.

  Кров Ельфів на талісман

  У Ніч Поєднання Деймос проллє.

  Зло, заздрість, страх та обман

  Він за собою у цей світ принесе.

  Ваш світ - він мій

  Ключ від нього у мене під рукою!

  Я забезпечу вам вічний спокій!

  Ось так заспівали дівчата, які начебто б ельфійки, але якось більше на людей схожі. Хіба, що надто вже гарні. І дуже мускулисті своїми тілами та фігурками.

  Таких дівчат не зупинити оркам. І вони зустріли волохатих і смердючих ведмедів ударами мечів, палиць та сокир.

  А ще дівчата били орків у підборіддя за допомогою голих, рожевих п'ят.

  І ще кидали босими пальчиками ніжок отруйні, забійні голки.

  А орки падали та гинули.

  Віконтеса запитала Гулівера:

  - Ти коли-небудь бачив таке яскраве протистояння краси та потворності?

  Хлопчик-капітан засміявся і відповів:

  - Звичайно ж ні! Це приголомшливо!

  Дівчинка кивнула і сама шпурнула своєю босою, вигостреною ніжкою вбивчої сили, і вельми руйнівну гранату. Та пролетіла по дузі, і врізалася в гущавину орків, розкидавши їх у різні боки.

  Гулівер пропищав:

  - Ти сама досконалість, від посмішки до жесту! Але знаєш метати гранати ногами - це круто та незвично!

(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})

  Віконтеса хихікнула і відзначила:

  - Та мої ніжки - це краса! І мої голі, рожеві підошви цілували почесні лицарі. Особливо приємно, коли це роблять ельфи. А от якщо орки лижуть тобі п'яти, то гидко!

  Дівчата ось взяли і оголили свої червоні соски грудей, стягнувши з себе ліфчики. І як візьмуть, і довбануть вбивчими блискавками. І орки загоряться, і їхні шкури димляться, і обвугливаються. І ревуть ці звірі страшно.

  А дівчата як візьмуть і сунуть до рота свої босі пальчиками ніжок. І як дунуть. Лунає оглушливий свист Численні ворони, що пурхають навколо, немов кийком по голові отримують. І заразом у них ще й серцевий напад, і нетравлення шлунка. І вони падають обдурені й оглушені вниз, таранячи дзьобами голови ведмедям-оркам.

  Черепа монстрів розколюються і бризкає отруйного кольору кров.

  Гулівер із подивом зазначив:

  - Це надзвичайно круто та чудово! Можна сказати - ультразірково !

  Дівчинка знатного роду кивнула:

  - Та мій хлопчик! Це надзвичайно чарівно! Але не варто тобі також простоювати. І ти маєш дати по орках забійною хвилею!

  Гулівер зітхнув, знизуючи своїми, дитячими, нехай і м'язистими плечима.

  - Це, справді, не просте завдання!

  І хлопчик жбурнув у висоту горошинку та анігіляцією. І та пролетіла, і як довбала по орках, змусивши їх горіти і підлітати вище в повітря. І там перевертатися.

  Віконтеса зазначила:

  - Цього разу ти жбурнув непогано! Ну, може, ще щось покажеш!

  А дівчата-красуні знову як синхронно візьмуть і з рубінових сосків довбануть і блискавками. І з пупків пульсарами. А ті настільки руйнівні, що орки згоряють живцем та знищуються тисячами.

  Гулівер зазначив, знову кинув своєю босою, дитячою ніжкою вибуховий пакет смерті:

  - Це скажемо так супер!

  Віконтеса зазначила:

  - Тепер тобі саме заспівати! Ну, давай не соромся, це нам навіть дуже допоможе.

  Гулівер кивнув і величезним ентузіазмом заспівав;

  Ми піонери - витязі Вітчизни,

  Що народилися під знаком листопада.

  Не пошкодуємо для Ельфії життя,

  На славу з червоним прапором царя!