Арест І Обшук Рози Люксембург - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 5

  - Але ж у в'язниці так холодно! Адже я можу застудіти і захворіти!

  Наглядачка її заспокоїла:

  - У нас добрий лазарет! І взагалі, вистачить сперечатися. А тому тебе добре випоруть!

  Революціонерка здивувалася:

  - А хіба ж не відмінено?

  Тюремниця кивнула:

  - Під час війни їх знову запровадили! Так що змирись красуня - ціліше будеш! І щодо босих ніг, то до цього в'язні швидко звикають. Та й скоро на вулиці потеплішає, вже весна і тобі полегшає. І ще якщо в тебе є друзі на волі, нехай пайку більше надсилають. Так до ув'язнених доходить лише мала частина!

  Роза енергійно кивнула:

  - Я це знаю! Німеччину загубить корупція!

  Тюремниця буркнула:

  - Як і Росію!

  Молодій жінці знову заклацнули наручники на зап'ястях і повірили її босоногу, у тюремній, короткій сукні, наче рабиню часів Спартака тюремними коридорами.

  На троянду тепер чекав камера. Причому, вона віддала б перевагу спільній, ніж одиночці. У спільній камері і тепліше і є з ким поспілкуватися. Тим паче жінки пахнуть набагато приємніше, ніж чоловіки і з ними їй було б добре.

  Щоб хоч трохи підняти болі, приниження, холоду, що впало від холодної, бетонної підлоги босих, жіночих ногах Роза заспівала:

  Зима вже втрачає силу,

  Ось Сонечко весни встає...

  Природу мудрість підкорила,

  У науковий пошук та похід!

  Струмки дзвенять - кучугури тануть,

  Де срібло килим - струмок.

  Цвісти гвоздикам пишно в травні,

  А наша дружба не розлий!

  Ми любимо дочок природи,

  Коли навесні ростуть гриби...

  Ні, знайте ви поганої погоди,

  Як благодать Христа дощі!

  Весною природа оживає,

  Кришталевий з тріском лопнув лід.

  Планета стане, вірю раєм,

  Нехай зла пожежа світ не запалить!

  Адже кожна квітка - світобудова,

  Жучок він також хоче жити.

  Доля всіх краща - творення,

  Але бідолашний зайчик ти ж дичину.

  Як вийшло, страху багато,

  Страждань багато з красою.

  Іноді стогну просимо Бога -

  Допомогти нам із щастям та мрією!

  Але що таке у світі злоба,

  Що стало нас крутити як смерч,

  Але Бога відповів - це щоб,

  Не став лінивий ти як ведмідь!

  Адже якщо сам банан звалився,

  Ти навіть плуг не запряжеш.

  Святих з ікон кивають обличчя,

  Немає ананасів - сійте жито!

  Ну, що праця веде до успіху,

  Він зробить наш рід сильнішим!

  А благоденство не до поспіху,

  Не потрібно скупості кощі!

  Прийде нагорода - сили будуть,

  І воскресимо, хто загинув у боях!

  Осягне кара, знай Юду,

  За брехню, підступність помстяться!

  Троянду привели нарешті у масивних дверях, на яких було вибито, зловісна цифра - "13". З неї зняли наручники і молода жінка відчула полегшення, втративши свої змучені зап'ястя, що вкрилися синцями. Та в наручниках і боляче та принизливо одночасно.

  Її ввели до камери. Усередині було трохи тепліше, ніж зовні, було опалення. Камера виявилася двомісною і в ній була дівчина з рудим волоссям. Досить миловидна, і вона спала від ковдри. Прокинувшись, повернула своє ніжне личко і запитала:

  - Нова?

  Тюремниця кивнула:

  - Політична! Думаю, вам удвох буде набагато цікавіше!