Чарiвна круговерть (на украинском языке) - Наумов Евгений - Страница 6

Малько-Ванько несподiвано чхнув.

- Знову ти про порядок... Навiщо ж нам його дотримуватися? Машини он не дотримуються...

Рукастик-Смугастик зупинився нiби вкопаний.

- Як ти можеш таке казати? Якщо хтось порушує порядок, значить, по-вашому, всi повиннi його порушувати. I ти теж хочеш стати порушником?

Малько-Ванько розгублено позадкував.

- Я не хочу бути порушником, - промимрив вiн.

- Тодi все гаразд. Ходiмо.

На розi вони зупинились. Вулиця була безлюдною.

- Ось перехiд. Але... - Рукастик-Смугастик поважно пiдняв палець. - Спочатку подивимось лiворуч. - Навiщо?- здивувалася Варя. - Чого це лiворуч дивитися?

- За правилами, до середини вулицi треба дивитися лiворуч - тiльки з лiвого боку можуть з'явитися машини.

Друзi повернули голови й так рушили переходом.

- А тепер, - оголосив Рукастик-Смугастик, коли вони дiйшли до середини вулицi, що була позначена бiлою смугою, - повернiть голови праворуч.

Вони повернули голови i швиденько пiшли далi через вулицю. Вони були вже на тротуарi, як з провулка вискочив Жучок.

Вiн помiтив їх одразу i загальмував так, що аж закрутився на мiсцi.

- Ось вони! - заверещав Жучок. - Сюди, всi сюди!

Втiкачi кинулися до найближчого будинку, щоб знову сховатися у пiд'їздi. Та раптом двоє вогненних очей яскраво освiтили вулицю й помчали прямо на них.

- Гоночний Громобiй!

Втiкачi з розгону стукнулись об зачиненi дверi.

Переможне ревiння Громобоя навалилося на них.

Друзi зацiпенiли бiля стiни й заплющили очi...

Пронизливо заскреготiли гальма.

I Громобiй зупинився!

Вiн стояв бiля самiсiнького краю тротуара, блискав фарами й увесь тремтiв з лютi.

- Ага! Спiймав облизня! - Рукастик-Смугастик весело смiявся. Ану, йди, йди сюди! Чого зупинився?

З усiх усюд поспiшали машини. Та вони, як i Громобiй, зупинялися коло бордюру. Автомобiлi гурчали i безсило клацали кришками капотiв.

- Ч-чому вони не кидаються на нас? - тремтячим голоском запитала Варя.

- Вони бояться тротуару! - вiдповiв Рукастик-Смугастик. - Ходiмо! Але дивiться менi - з тротуару нi кроку! Нашi переслiдувачi тiльки цього й чекають.

Як тiльки дiти вiдiйшли вiд дверей, машини пiдняли несусвiтнiй гвалт i покотили поруч. Вони широко розчепiрювали пащi капотiв, щоб налякати друзiв. Але тi йшли i не звертали уваги на своїх переслiдувачiв.

Коло перехрестя довелося зупинитися: далi ходу не було.

Всi пiдступи заповнили машини. Вони стояли щiльно, одна до одної.

- Ха-ха-ха! Попались! - радiли вони.

Рукастик-Смугастик зиркав довкола.

- Як же перейти нам на той бiк? - з сумом запитала Варя i повiльно обвела машини очима. - У повiтря злетимо?

- У повiтря? - задумливо повторив Малько-Ванько й подивився угору, - може, мiж будинками тягнеться якась мотузка чи дротина? Адже вiн так вправно умiв лазити по канату!

Але там не було нiчого. Та хоча б щось i було, то як вiн видряпається по стрiмкiй гладенькiй стiнi? I раптом хлопчик помiтив на стiнi широку бiлу стрiлку i намальованого на нiй смiшного синього чоловiчка, котрий дiловито ступав схiдцями униз.

- Куди вiн чимчикує? - уголос подумав Малько-Ванько.

- Хто?

- Отой... синiй.

Рукастик-Смугастик так i пiдскочив:

- Врятованi! Врятованi! Ура!

Друзi спантеличено дивились на нього.

- Чи ви знаєте, куди прямує отой синiй чоловiчок? До пiдземного переходу! Гайда за ним... тобто за мною!

У переходi яскраво горiли круглi електричнi лампочки, освiтлюючи схiдцi...

На вулицi панував гармидер. Машини зi злостi пiдстрибували до самого тротуару. Та друзi вже не боялись - упевнено бiгли за своїм проводирем.

- Далеко не втечете! - зловiсно лунало навкруги.

I ось знову перехрестя!

Раптом пролунав гуркiт. То з провулка вихопився Молоковоз i збив одну машину.

Утiкачi скористалися метушнею на перехрестi й миттю проскочили його. Малько-Ванько дременув так, що сорочка випнулася на спинi.

- Стiй! Стiй! - гукав ззаду Рукастик-Смугастик. Вiн хотiв попередити про небезпеку, та хлопчик помчав ще швидше.

Громобоя, що причаївся у засiдцi, виказало нетерпляче поблискування погашених фар, на якi падало свiтло вiд вуличного лiхтаря. Вiн стояв пiд кам'яною аркою будинку, чатуючи на втiкачiв.

Малько-Ванько мало не впав, намагаючись зупинитися. Громобiй вiдразу ж заревiв i пронiсся перед самiсiньким його носом.

- Гукав же я тобi! - пiдбiг Рукастик-Смугастик. - Ось, дивись, тут висить табличка: "Бережись автомобiля!"

- Ну то й що? - розгублено запитав Малько-Ванько.

- А те! Бiля кожного заїзду в двiр висить така табличка. Як побачиш її, будь насторожi...

- Кiнотеатр "Барвiнок"! - вигукнула Варя. - Ми часто ходимо сюди.

- А за кiнотеатром - залiзниця, - додав Малько-Ванько. - По нiй бiгають електрички за мiсто.

- Справдi! - зрадiв Рукастик-Смугастик. - I зараз ми переберемось на той бiк залiзницi.

- А як? Знову пiд землею?

- Нi, цього разу над землею! Там є повiтряний перехiд - вiадук!

Машини стурбувались, коли побачили, що втiкачi пiднiмаються по сходинках мосту.

- До переїзду! - залунали вигуки.

I вони галасливим натовпом ринули вздовж залiзницi.

- Швидше! - крикнув Рукастик-Смугастик. - Ми повиннi випередити їх.

Вiн ступив на останню сходинку, коли вдалинi на переїздi заблищали фари - це були переслiдувачi.

- Спiзнились! Куди вам, бiдолашним! - Варя показала їм "нiс".

Втiкачi пiрнули в якийсь завулок, повернули за рiг i сховались у дворi великого багатоповерхового будинку.

- Ху-х! Трошки вiдпочинемо тут, - оголосив Рукастик-Смугастик. Це прохiдний двiр. Ми вже недалечко вiд Триколiрного замку.

- Ура! - застрибала Варя. - Незабаром ми звiльнимо Знавця-Моргунця з дружиною!

- Може, звiльнимо, а може, й нi, - зiтхнув сумно Рукастик-Смугастик i зсунув шолом на потилицю. - Попереду найнебезпечнiша частина шляху - Похмурий тунель. Адже там немає тротуарiв.

- А як же... ходять без тротуарiв?

- У тому то й рiч, що не ходять. Пiшоходам вештатись там заборонено. Тунель тiльки для машин. I якщо хоч одна з них раптом нас там застукає... - вiн замовк i безнадiйно махнув рукою.

- Як же потрапити в замок?

- Сам не знаю. Поки що треба збити з пантелику переслiдувачiв.

Було чути, як тi гасають по сусiднiх вулицях i провулках.

- Втратили нас з поля зору.