Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Пехота-2. Збройники

Брест Мартин

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Пехота-2. Збройники - Брест Мартин - Страница 31

Изменить размер шрифта:

М. Круг

Золотые Купола

Ствол казенный предо мной,

Да снаряга разная,

Семь тыщ гривен, Боже ж мой,

Да траншея грязнаяаааа…

По зеленке полоса,

Бэхи газ прибавили.

Я б поспал хоть полчаса,

Лиииишь бы жрать оставили.

Ночью в теплик — ни души,

В поле волки воют,

А над карьеееером осетин

Сау щас накроооооют.

Что же не хватало мне —

Здесь места вакантны,

Айтишник был я по весне,

А летом — стал сержантом.

Припев:

Золотые ордена,

Генералов радуют.

А то не Смерч, а то не Град —

Мины с неба падают.

Золотыыые ордена

Вручат там полковникам.

А нам бы линию держать

На своем опорнике.

DZIDZIO, Оля Цибульська

Чекаю. Цьом

Апасним сєпарським ДРГ посвящаєтся

Ти так давно завис в моїй країні,

Ти так давно зайобуєш мене,

Тобі скажу: «Коли літають міни,

То згодом знов полізе деерге».

Ти кожен день ху@риш по зєльонкє,

Поки наряд мій мокне під дощем,

Але коли я ставлю в лісі «монку»,

У мене в серці знов приємний щем…

Приспів:

Я хочу тобі сказати:

Ти, падло, не будеш спати,

Коли я із АГееСа

Работаю з тєплаком.

Як ти завтикаєш, пташко —

Тебе за@бошу з «дашки»…

Корочє, з мого Донбаса

Тікай — я стріляю!

Цьом!..

Тікай — я стріляю!

Цьомаю, цьомаю!..

Пара-па-пам-пам…

Напевно ти на камуфляж російській

Розкрасив все — і руки і вуста,

І поп@здячив в степ мій український,

Тихенько, як матьорий діверсант…

Напевно, ти шукав мій ВОП на мапі,

І думав, шо зарізати прийшов,

Тепер лежиш з іконкою у лапі

І остиваеш в тому, в чом ішов…

Приспів:

Я хочу тобі сказати:

Ти, падло, не будеш спати,

Коли я із АГееСа

Работаю з тєплаком.

Як ти завтикаєш, пташко —

Тебе за@бошу з «дашки»…

Корочє, з мого Донбаса

Тікай — я стріляю!

Цьом!..

Тікай — я стріляю!

Цьомаю, цьомаю!..

Як сонце зійде — все пропаде,

Ми по посадкє вийдем к тебе.

Фоточку зробим, запостім в фб…

Чи нє?..

Звякнєм у «тапік», ротний прийде,

Скаже «а пістолет в нього є?»

Речитатив:

Може щось і було,

А ми скажем: Зась!..

Знає тільки взводний,

Але не віддасть…

Цьомаю, цьомаю!..

Пара-па-пам-пам,

Пара-па-пам-пам…

Океан Ельзи

На Небі

Там, де для когось тільки хонди за вікном —

На моїй вулиці давно уже броня.

І дух захоплює, немов від висоти,

Бо так живу, немов стріляю я.

Так, немов стріляю я,

Кожну мить, коли зі мною ти.

Приспів:

І я на бехі,

Мила моя, на бехі.

Зоре моя, на бехі,

Відколи в АТО пішов.

І я на бехі,

Сиджу на другий бехі,

Мила, коли з тобою —

Стріляю і знов, і знов.

І добре знаю, як світанок настає,

Коли закінчаться у цинках ОеФЗе.

Бо не бажаю ні хвилини самоти,

І так живу, немов стріляю я.

Так, немов стріляю я,

Кожну мить, коли зі мною ти.

Приспів:

І я на бехі,

Мила моя, на бехі.

Зоре моя, на бехі,

Відколи в АТО пішов.

І я на бехі,

Сиджу на другий бехі,

Мила, коли з тобою —

Стріляю і знов, і знов.

А часом коли я сам не свій,

І в голові дивні думки,

І на душі сумно —

Згадую я нічний приціл,

І все стає, мов навпаки,

Ясним таким…

Приспів:

І я на бехі,

Мила моя, на бехі.

Зоре моя, на бехі,

Відколи в АТО пішов.

І я на бехі,

Сиджу на другий бехі,

Мила, коли з тобою —

Стріляю і знов, і знов.

Стріляю і знов, і знов…

А. Воробьев

Сумасшедшая

Она — сумасшедшая. Но она моя.

Еб@шит до утра. Орёт «Су-ка-я-по-паааал!»

Сумасшедшая. Но она моя.

Еб@шит до утра. Орёт «Это-мля-по-нам!»..

Её смена, как обычно, через три часа,

Запрыгнуть в Та-ла-ланы и в наряд отправиться,

И, рванув затвор, улыбается,

Она живёт, как будто через день — ротация.

Одной гранатой попадает в бэху, и она

Просто любит насыпать и насыпать с утра.

И, почистив ствол, улыбается,

Все злятся на неё — и ей это нравится.

Припев:

Она — сумасшедшая. Но она моя.

Еб@шит до утра. Орёт «Су-ка-я-по-паааал!»

Сумасшедшая. Но она моя.

Еб@шит до утра. Орёт «Вспышка-мля-по-нам!»

Ша-ла-ла-ла… Ша-ла-ла-ла…

Эф-Джи-Эм-сто-сорок-восемь «Javelin» в руках,

Или что нам еще снится в этих влажных снах.

И, взведя «Фагот», улыбается —

Она живёт, как будто в танце разлетается.

Соседи валят ровно так же мощно, и она

Просто любит насыпать и насыпать с утра.

И, взорвав блиндаж, улыбается.

Пехоту любят все — и ей это нравится.

Припев:

Она — сумасшедшая. Но она моя.

Еб@шит до утра. Орёт «Су-ка-я-по-паааал!»

Как сумасшедшая. Но она моя.

Еб@шит до утра. Орёт «Это-мля-по-наааам!»

Ша-ла-ла-ла… Ша-ла-ла-ла…

Как сумасшедшая…