Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Альбом сатири та гумору - Вишня Остап - Страница 5
ПИСЬМЕНСТВО
«На ваші запитання, як писати, подаємо відповідь: писати треба просто, щоб було зрозуміло вашим читачам. Письменницькому письму не навчають, його навчаються самі письменники. Таких підручників, що по них можна зробитись письменником — немає, й ніколи не буде».
Відповіді редакції «Плужанки» Ч 3.
Так ось: як зробитись письменником?
Це — не критична розвідка й не підручник із письменства. Це просто кілька практичних порад молодим авторам, — як його зробитись справжнім письменником. Разом із ним це є й глибока аналіза самого письменства.
Найперше треба собі гаразд усвідомити, що таке письменник.
Це — молодий хлопець, але, власне, навіщо я вам це кажу — ви ж напевне його самі бачили на власні очі. Ну от. Письменник пише тільки на папері (чорнилом, або олівцем) і то неодмінно з одного боку аркушу й одержує за це гонорар. Може писати, розуміється, й стара людина, і це зовсім не означає, що вона здитинюється. Аби тільки чорнилом, з одного боку і гонорар.
Усе, що одрізняється від цього (навіть, коли написати з обох боків аркушу), не є. письменство, і ті люди, що пишуть, не є письменники.
Підручника, щоб вивчив на письменника, нема. Немає й шкіл таких, щоб згодом видавали посвідку: «Цим свідчиться, що Грицько Шило є дійсно письменник і може писати вірші, оповідання, драми й романи, що підписом і печаткою...» то-що.
Питаєте, — чому немає таких шкіл? Дуже просто: школа, що вивчала б на письменника зайняла б напевне на Україні всі ВУЗ’и. До неї стояли-б завсіди черги, не вистарчило-б паперу на анкети, приймальні комісії падали-б ізнесилені перед тичбами охочих. Ні, відкрити таку школу — це значило-б віддати майбутніх агрономів, інженерів і музик на поталу «квітонькам», «залізо-бетонним скелям» і «космичним оркестрам»!
То-ж через це саме ніяк не можна казати, приміром, так:
— Запряжіть, тату, коні та одвезіть на станцію: поїду, мабуть, у город учитись на Тичину.
Отже, вивчитись на Шевченка, Тичину, Хвильового за допомогою підручника не можна. За те є вихід: зовсім не треба, молодий письменнику, ніяких підручників, щоб писати під Тичину, Хвильового то-що. Цього навчаються самі письменники в процесі своєї роботи.
Найважливіше для письменника, — гонорар. Він не тільки надає молодому письменникові гонору, а й дає йому кращого ґатунку цигарки, американізує черевики то-що. Це річ дуже поважна, і за неї дбає кожний справжній письменник, бо письменник, що не одержує гонорару, то все одно, що Польща без кресів, або буржуазія без угодовців.* То-ж затямте собі: письменник повинен писати ясно, щоб зрозуміли читачі. Хочете ви, скажім, змалювати схід сонця, то ви так і пишіть: «Дивлюсь, аж це, гульк! — Сонце викотилось із-за обрію, наче діжка»... Тут як самі бачите, і образ хороший, і одразу видно, що в автора світогляд широкий. Автор подає надії...
Треба писати просто. Коли вам кортить подати зоряне небо, ви не турбуйтесь, що ніч темна й нічого не видно (критики тут усе одно побачать у вас чиїсь впливи, базу й хиби), а ви пишіть:
«Ніч була темна, як криниця в куркуля Підопригори, і тільки зіроньки, наче робфаківки, посміхались мені наївно й бадьоро». Це одразу позначить, що автор натрапив на свій стиль, кохається в етнографії й знає побут.
Трохи важче молодому письменникові з сюжетом. Треба, щоб він був цікавий і динамічний. Найбільшу динаміку може виявити п’яний піп — без нього не обійтися доброму оповіданню, як п’єсам старого театру без гопака. Це — велика проблема художнього «прийому», і розвязувати її береться багато письменників, — чому не спробувати й вам?
Треба бути — сучасним. Щоб уникнути збочень — з одного боку до неокласиків, а з другого — до футуризму, — найкраще візьміть календаря, подивіться число сьогоднішнього дня, а тоді вже сідайте писати.
Писати можна про все, що є й чого немає. Ніколи тільки, молодий письменнику, не пишіть про своїх родичів та знайомих, а то може бути так:
— Що-ж ти, стерво, га?! Я тобі, як людині, казав, а ти...
І коли ваш живий герой поставить, бува, питання «ребром», знайте, друже, — його критики не витримають жодні авторові ребра. Критика буде ґрунтовна й з певним виразним підходом! Коли вам бракує надхнення, візьміть на п’ять хвилин із організації свою анкету, перечитайте добре, щоб, бува, не помилитись, а тоді вже гатіть:
Я — робітник і селянин
Мій дід ще був у Профсоюзі.
Коли згадаю «п’ятий рік»,
Моя душа гарцює в тузі...
Після цього віршу всім стане ясно, що автор уже має виразне обличчя, і лишається тільки дивуватись, чому ще й досі немає збірки його творів. Оце й є ввесь той шлях, який повинен пройти кожний, хто починає писати, щоб зробитися справжнім письменником.
А втім, мушу застерегти молодого автора. Тільки-но він візьметься за перо, на нього вже пантрують критики. Критикам — що? Вони щось наче паразити. Нема того, щоб самому написати який вірш чи роман, ні — критики жиють із того, що хтось напише, а вони вилають. Такий уже вони народ невдячний.
Вони ніяк не хотять розуміти, що без вас, молоді письменники, їм би — край. (Ну кого-б їм тоді лаяти)? Так ні-ж! Хоч як добре напишіть, критик усе одно до чогось причепиться: і те не так, і тут слід виправити, і там краще-б инакше. Виходить, ніби ви ще й винуваті. Проте, не журіться, друже! Коли на літвечірці критики, а то й уся публіка, почнуть вас на всі заставки «крити» (до речи, слово «крити», мабуть, походить від «критик», а може й навпаки), ви маєте проти них великий аргумент. Вам треба спокійно на останнє встати, важко зідхнути й сказати:
— Мене ніхто не розуміє... який жаль, що маси не дійшли ще своїм ростом до щаблів моєї творчости!
Перед цим спасує кожний критик, і перемога буде ваша.
Петро Котик.
– Купіть, громадянине, солов’я. Артист!
– А чому-ж він не співає?
– Він, бачите, у мене заслужений.
(«Смех.»)
– Чи ви знаєте-ж хоч трохи бухгальтерію?
– Ні. Але мене добре знає Іван Петрович. Ось і записка від нього.
(«Бегем.»)
У ТРУДШКОЛІ
Селянин прийшов до вчителя просити за свою доньку-школярку.
— Зробіть уже ласку, Іване Митрофановичу, вивчіть мою Степаниду письму, а отих коників, що ви їй загадали зробити, я і сам їй настругаю.
- Предыдущая
- 5/14
- Следующая