Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Замогильні записки - де Шатобріан Франсуа Рене - Страница 167
Я заздрю тим, хто пішов раніше за мене: як солдати Цезаря в Бріндізі, я дивлюся зі шпиля берегових скель у бік Епіра, чекаючи, чи не повернуться кораблі з першими легіонами, щоб забрати й мене.
‹Опис візиту Шатобріана до коханої Карреля›
Перечитавши все сказане сьогодні, у 1839 році, додам, що коли в 1837 році я відвідав могилу пана Карреля, вона була дуже занедбана, але я побачив на ній чорний дерев’яний хрест, який поставила його сестра Наталі. Я заплатив Водрану, гробарю, вісімнадцять франків, які йому заборгували за ґратчасту огорожу; я доручив йому піклуватися про могилу, посіяти навколо траву і доглядати квіти. Щоразу, коли одна пора року змінює іншу, я вирушаю в Сен-Манде, щоб ушанувати пам’ять покійного друга і переконатися, що мої розпорядження неухильно виконуються.
‹Портрет поетеси пані Татю›
7
Пані Санд
Коли Жорж Санд, іншими словами, пані Дюдеван, на сторінках «Ревю де Де Монд» присвятила кілька слів «Рене», я подякував їй; вона нічого мені не відповіла. Якийсь час по тому вона послала мені «Лелію», і я їй теж нічого не відповів! Потім у нас відбулася коротка розмова.
«Можу сподіватися, добродію, що Ви пробачите мені моє мовчання: адже я не відповіла Вам на втішний лист, яким Ви пошанували мене після виходу статті, присвяченої «Оберману», у якій я попутно висловила мою думку про «Рене». Я не знала, як дякувати Вам за всі Ваші добрі слова про мої книги.
Я послала вам «Лелію» і дуже хочу, щоб Ви не залишили її своїми милостями. Найпрекрасніший привілей такої загальновизнаної слави, як Ваша, – радо вітати і підбадьорювати письменників недосвідчених, яким не добитися довговічного успіху без Вашого заступництва.
Прийміть запевнення в моєму найбільшому захопленні і вважайте мене, добродію, однією з найвірніших Ваших шанувальників.
Жорж Санд».
Наприкінці жовтня пані Санд прислала мені свій новий роман «Жак»; я прийняв дарунок.
«30 жовтня 1834 року
Поспішаю висловити Вам, добродійко, мою щиру вдячність. Я читатиму «Жака» в лісі Фонтенбло або на березі моря. Якби я був молодший, я не виявив би такої хоробрості, але роки захистять мене від самоти, нітрохи не зменшивши пристрасного захоплення, яке я почуваю до Вашого таланту і ні від кого не приховую. Ви, добродійко, надали нової чарівності тому місту мрій, звідки я колись відплив до Греції, везучи із собою цілий світ ілюзій: повернувшись на початок шляху, Рене недавно з’явився зі своїм жалем і спогадами на Лідо, покинутому Чайльд-Гарольдом і готовому прийняти Лелію.
Шатобріан».
Пані Санд має талант неабиякий; у описах її стільки ж непідробленості, скільки у «Прогулянках» Руссо та «Етюдах» Бернардена де Сен-П’єра. Її вільний стиль не грішить жодним з нинішніх недоліків. «Лелія», яку важко читати і в якій немає тих чарівних сцен, які прикрашають «Індіану» і «Валентину», проте є у своєму роді шедевром: роман, буйний за своєю природою, безпристрасний, але бентежить, немов пристрасть; у ньому немає душі, проте він лежить тягарем на серці; важко уявити більшу спотвореність максим, більшу образу правильного життя; але на цю безодню автор опускає покров свого таланту. У долині Гоморри роса падає вночі на Мертве море.
Можливо, твори пані Санд почасти завдячують своїм успіхом тому, що належать перу жінки; припустіть, що їх автор – чоловік, і вони перестануть викликати цікавість.
Романи ці, поезія матерії, – породження епохи. Талант пані Санд не підлягає сумніву, але жанр її творів може звузити коло її читачів. Жорж Санд ніколи не належатиме будь-якому віку. Якщо з двох однаково обдарованих людей одна проповідує порядок, а інша – безлад, більшу кількість слухачів приверне перша: рід людський відмовляється одностайно аплодувати тому, що ображає моральність – опертя бідняка і праведника; ми не беремо із собою в життєві мандри спогади про книги, які вперше примусили нас почервоніти і які ми не вивчали напам’ять з колиски; про книги, які ми читали лише крадькома, які не були нашими визнаними й улюбленими супутниками, які не охороняли ні непорочність наших почуттів, ні чистоту нашої невинності. Провидіння помістило успіхи, що не спираються на добро, у вузькі межі, а доброчесності дарувало славу всесвітню.
Я знаю, що міркую тут як людина, чий обмежений зір не охоплює широкі гуманітарні обрії, як людина відстала, прихильна до сміхотворної моралі – відмираючої моралі далекого минулого, придатної хіба що для умів неосвічених, для суспільства, що ще не вийшло з дитинства. На наших очах народжується нове Євангеліє, яке стоїть набагато вище загальних місць цієї обумовленої чесноти, що гальмує прогрес роду людського й поновлення у правах бідного тіла, так жорстоко обмовленого душею. Коли жінки стануть загальнодоступні; коли для того, щоб одружитися, досить буде відчинити вікно і покликати Господа на весілля свідком, священиком і гостем, тоді будь-яка показна доброчесність упаде; всюди почнуть грати весілля, і люди, уподібнившись до голубків, стануть гідні природи. Отже, мої критичні зауваження щодо того жанру, в якому пише романи пані Санд, матимуть вагу тільки за вульгарного, віджилого порядку речей; тому я сподіваюся, що вона на мене не ремствуватиме: моє незмінне захоплення має спонукати її пробачити мені нарікання, джерело яких – мій невдячний вік. У минулі часи музи одразу закрутили б мені голову: колись ці дочки неба були моїми прекрасними коханками; нині вони всього лише мої старі подруги: вечорами вони сидять зі мною біля коминка, але швидко покидають мене, бо я рано лягаю спати, а вони йдуть недремні до вогнища пані Санд.
Безперечно, пані Санд зможе довести свою розумову всемогутність, і все ж вона буде менше подобатися, бо втратить частину своєї оригінальності; вона думатиме, що примножує свою силу, заглиблюючись у мріяння, вбивчі для всіх нас, жалюгідних обивателів, і не матиме рації, бо вона набагато вища цієї порожнечі, цієї недорікуватості, цієї гордовитої нісенітниці. Важливо не тільки зберегти рідкісний, але дуже хисткий дар від високих дурниць, важливо застерегти повістярку, що самобутні писання, інтимні картини (як це називається професійною мовою) – річ кінцева, що джерело їх – юність, яка з кожною миттю повільно, але невідворотно зменшується, що, створивши низку творів, автор починає повторюватись.
Чи правда, що пані Санд з не меншою насолодою писатиме те, що вона пише сьогодні? Чи не розчарується вона в достоїнствах і чарах молодих пристрастей, як охолов я до моїх юнацьких творів? Тільки творінням античної Музи час не страшний, бо вони спираються на благородство звичаїв, красу мови і велич почуттів, властивих усьому роду людському. Четверта книга «Енеїди» ніколи не перестане захоплювати людей, адже її місце – на небесах. Буря, що приносить до африканських берегів засновника римської імперії; Дідона, засновниця Карфагена, яка сповіщає про народження Ганнібала:
і встромляє собі у груди кинджал; Любов, що розпалює поховальне вогнище, чиє полум’я втікач Еней помічає з корабля, і тим кладе початок суперництву Карфагена і Рима, – все це не рівня прогулянці мрійника лісом чи загибелі розпусника у брудній калюжі. Сподіваюся, настане час, коли пані Санд обиратиме сюжети такі ж довговічні, як і її геній.
Змусити пані Санд змінити віру може тільки проповідь того місіонера з лисим черепом і сивою бородою, що зветься Час. Не такий суворий голос привертає нині слух поета. Втім, я переконаний, що талант пані Санд має корінь почасти в розбещеності; скромність зробила б її пересічною. Інша річ, якби вона завжди залишалася в святилищі, куди немає входу чоловікам; сила кохання, стримана і схована під покровом невинності, добула б із її грудей добропристойні мелодії, де жіноче начало злите з ангельським. Хай там як, сміливі вчення, сластолюбні звичаї – поле, ще не оброблене дочками Адамовими; віддане в жіночі руки, воно дало урожай невідомих квітів. Дозволимо пані Санд творити небезпечні дива, поки не настали холоди; коли виявиться, що «суне злючая зима», їй буде вже не до пісень, а поки доведеться нам змиритися з тим, що, не така легковажна, як коник, вона запасається славою, чекаючи того часу, коли не стане задоволення. Мати Мусарії говорила їй: «Тобі не вічно буде шістнадцять. Чи завжди пам’ятатиме Херей про свої клятви, сльози і поцілунки?» (Лукіан. Розмови гетер, VII.)
119
Хай з наших кісток колись месник повстане! (Верґілій. Енеїда, IV, 624; пер. М. Білика.)
- Предыдущая
- 167/176
- Следующая
