Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон. Спадок, або Склеп душ - Паолини Кристофер - Страница 96
— А яка була ціна за їхню службу? Ти й усі люди повинні знати, що за все в цьому світі треба платити золотом, часом або кров’ю. Усе має свою ціну, навіть Вершники. Особливо Вершники. Так, вони зберігали мир, але вони ж таки задушили раси цієї землі, ельфів і гномів, навіть нас, людей. Що там завжди співали в оді Вершникам, коли барди оплакували їхню смерть? Що їхнє царювання тривало тисячі років, а в часи цього хваленого «золотого віку» змінювалися лиш імена королів і королев, які самовдоволено й безпечно сиділи на своїх тронах. Правда, були маленькі клопоти: Тінь, набіги ургалів, сутички між двома кланами гномів,— але вони подбали про це. Та загалом, порядок речей залишився такий самий, яким він був, коли Вершники вперше стали відомі.
Вона почула брязкіт металу — це Мертаг перемішував вуглини на жаровні. Хотіла б вона бачити його обличчя й реакцію на слова Галбаторікса! Але він, як завжди, стояв спиною до неї, спостерігаючи за вуглинами. Мертаг дивився на неї тільки тоді, коли торкався розпеченим металом її тіла. Це був його особливий ритуал, і вона чомусь підозрювала, що Мертаг потребує його так само, як вона потребує своїх.
Галбаторікс тим часом продовжував говорити:
— Чи не здається тобі, Насуадо, що це і є корінь зла? Життя повинно змінюватись, а Вершники придушили цю землю так, що вона впала в тривожний сон і не в змозі позбутися ланцюгів, які її скували, не може рухатися вперед чи відступати, як задумано природою, не може стати чимось іншим, новим. Я на власні очі бачив сувої в сховищах Вройнгарду і тут, в Іліреї, які містять усілякі знання — магічні, механічні, будь-які знання філософії природи — і Вершники ретельно приховували їх, тому що вони боялися того, що може бути, коли все це стане надбанням усіх. Вершники були боягузи, прихильники старого способу життя й старого способу мислення, сповнені рішучості захищати їх до останнього подиху. Вони були ввічливими тиранами, але все-таки тиранами.
— Думаєш, убивства й зради вирішать проблему? — спитала вона, не надто переймаючись тим, покарає він її за це чи ні.
Він засміявся, ніби був щиро здивований:
— Яке лицемірство! Ти засуджуєш мене за те саме, що сама хочеш зробити. Якби ти могла, ти б убила мене на місці, без жодних вагань, мов скаженого собаку.
— Ти зрадник, а я ні.
— Я переможець. А все інше нічого не важить. Ми не настільки різні, як ти думаєш, Насуадо. Ти хочеш мене вбити, бо віриш, що моя смерть стане добром для Алагезії. І тому ти — все ще як дитина — віриш, що зможеш краще керувати Імперією, ніж я. Твоя зарозумілість призведе до того, що інші почнуть зневажати тебе. Але не я, бо я тебе розумію. Я підняв зброю проти Вершників з тих самих причин і я маю на це право.
— Хіба помста не має із цим нічого спільного? Вона подумала, що він, мабуть, посміхнувся.
— Це грає роль хіба що як перший відрух. Але ніколи ненависть чи помста не були моєю мотивацією. Я був стурбований тим, що Вершники з’явилися й утвердились, і я переконаний, що тільки тоді, коли вони зникнуть,' ми можемо процвітати як раса.
На мить біль від ран не дав їй можливості говорити.
Вона почекала, а потім сказала майже пошепки:
— Коли те, що ти говориш,— правда, а в мене немає причин не вірити тобі... якщо це так — то чим тоді ти кращий за Вершників? Ти пограбував їхні бібліотеки, забрав їхні знання, але ще й досі не поділився ними ні з ким.
Він підійшов до неї ближче, і вона відчула біля вуха його подих:
— Це тому, що серед купи їхніх розкиданих секретів я знайшов натяки на величну ідею, ідею, яка може дати відповідь на одне з найбільш бентежних питань в історії.
Дрож пробіг їй по спині:
— Що це за питання?
Він сів у крісло і поправив край свого плаща:
— Питання про те, як король чи королева можуть дотримуватися законів, які вони придумали, коли серед їхніх підданих є ті, хто володіє магією. Коли я усвідомив, чого стосуються згадані натяки, то відклав усе інше вбік і поставив собі за мету шукати тільки цю істину, цю відповідь, яка, я певен, має першорядну вагу. Ось чому я зберіг таємниці Вершників для себе — я був зайнятий власними пошуками. Вирішення цієї проблеми має поставити все на свої місця, перш ніж я візьмуся за щось інше. Сьогоднішній світ — досить неспокійне місце, і буде краще заспокоїти води, перед тим як турбувати їх знову... Я витратив сотні років, щоб знайти ту інформацію, яка мені потрібна, і те, що зараз у мене є, я використовую, щоб змінити всю Алагезію. Магія — велика несправедливість у світі. Це було б іще більш-менш прийнятно, якби нею могли користуватися лише ті, хто слабкий,— для них це було б компенсацією за те, чого їх позбавили випадковість чи обставини. Але це не так. Сильні теж люблять використовувати магію, і вони мають від неї куди більше. Варто лиш подивитися на ельфів, щоб побачити, що так воно і є. Ця проблема стосується не тільки особистостей — це руйнує стосунки між расами. Ельфи вирішили, що для підтримання порядку в суспільстві варто дозволити кожному ельфу використовувати магію, хоч тоді хтось один завжди опиняється під владою іншого. Зрештою, у цьому сенсі їм пощастило, але не пощастило нам, гномам і навіть триклятим ургалам. У нас є можливість жити тут, в Алагезії, тільки тому, що ельфи дозволили це. Якщо вони раптом схочуть, то зможуть очистити від нас усю землю так само легко, як потоп може змести мурашник. Однак годі! Тепер є я, і я зумію протистояти їхній силі.
— Вершники ніколи б не дозволили їм убити нас чи кудись витіснити.
— Ні. Але поки існували Вершники, ми залежали від їхньої доброї волі. А це неправильно. Ми не повинні покладатися на інших, на тих, від кого залежить наше спасіння. Спочатку Вершники стежили за миром між ельфами й драконами, та насамкінець їхньою головною метою стала підтримка правопорядку на всій землі. Однак це було недостатнім завданням для мого особистого мага на ім’я Чорна Рука. Проблема не в тому, щоб навчити будьяку групу битися. Моє власне життя є тому доказом. Якби навіть у нас була група відданих, досвідчених магів, які б стежили за всіма іншими магами в Алагезії й були готові втрутитися при найменшому натяку на злочин, ми б однаково залежали від тих, чиї повноваження намагаємось стримати. У такому разі, земля все одно не буде безпечнішою, ніж зараз. Ні, для того щоб вирішити цю проблему, її треба розглядати на більш глибокому, фундаментальному рівні. Колись знали, як це зробити, а тепер знаю і я.
Галбаторікс відкинувся в кріслі, і вона впіймала різкий блиск його очей, немов то був ліхтар, що світить десь глибоко-глибоко в печері.
— Я зроблю так, що жоден чарівник не зможе заподіяти шкоду комусь іншому, нехай то буде людина, гном чи ельф. Ніхто не зможе вимовляти заклинання без дозволу, а дозволена буде тільки та магія, яка є доброю і корисною. Навіть ельфи будуть пов’язані цим правилом. Вони повинні будуть навчитися обережно ставитись до своїх слів або не говорити їх зовсім.
— І хто ж буде давати цей дозвіл? — спитала вона.— Хто буде вирішувати, що дозволяти, а що ні? Ти?
— Хтось повинен вирішувати. Нехай це буду я, той, хто зрозумів, що це необхідно, хто знайшов належні можливості й уміє реалізувати їх. Ти смієшся? Що ж... А спитай-но себе, Насуадо: я був поганим королем? Тільки будь зараз чесна. Невже порівняно з моїми попередниками я перебрав у чомусь міру?
— Ти був нещадним.
— Це не одне й те саме... Ти керувала варденами, тож розумієш вагу відповідальності. Хіба ти сама не зрозуміла, якою загрозою є магія для стабільності будьякого королівства? Наведу тобі один приклад: працюючи над чарами, які захищають державну монету від підробки, я витратив більше часу, ніж на всі свої інші справи разом узяті. І все одно, поза сумнівом, десь знайдеться розумний чарівник, який зуміє обдурити моїх підлеглих, який напхає повні сумки свинцевими монетами, щоб потім віддавати їх як золото і знаті, і простолюдинам.. Інакше чому, ти думаєш, я так наполегливо хочу обмежити використання магії по всій Імперії?
- Предыдущая
- 96/188
- Следующая
