Ерагон. Спадок, або Склеп душ - Паолини Кристофер - Страница 29

Це було так неймовірно, що Роран спершу навіть запідозрив, що Брігман з нього насміхається. Але той говорив із цілком серйозним виглядом.

«Нічого собі! — подумав ватажок.— Це ж скільки тут має бути металу, щоб будувати з нього навіть шляхи?»

Детальне обстеження стін Аруфса, загалом беручи, нічого нового Міцному Молоту не дало. Зрозуміло було тільки одне — щоб захопити місто, доведеться напружити всі сили.

Скрушно зітхнувши, ватажок спрямував свого коня до Карна. Той мовчки дивився на Аруфс скляними очима й ледь помітно ворушив губами, ніби говорив сам із собою.

— Ворота захищені закляттями? — спитав Роран після того, як Карн закінчив.

— Гадаю, що так,— відповів Карн знічено.— Але я ніяк не можу збагнути, скільки їх і з якою метою вони накладені. Щоб розібратися, мені потрібно більше часу.

— Невже це так складно?

— Та як тобі сказати! Загалом більшість заклять розпізнати доволі легко, якщо їх навмисно не приховували. Але навіть у такому разі магія лишає по собі заплутані сліди. Може статися, що деякі з цих заклять є оманливими пастками, котрі тільки відвертають увагу від справжніх. А інколи можна випадково привести їх у дію своїми необережними рухами — і хтозна, чим це тоді закінчиться. Мить — і замість мене вже купка попелу... А я поки що не планував помирати.

То ти хочеш побути тут довше?

— Ні. Залишати тебе без охорони на такій небезпечній відстані від табору було б украй нерозумно заперечно похитав головою Карн— Краще я повернуся сюди під покровом ночі й гляну, що його можна зробити. Бажано, звісно, підібратися до воріт якомога ближче, але робити це засвітла не слід — вартові підстрелять мене з лука, ніби якого зайця.

— Твоя правда.

Пересвідчившись у тому, що під стінами Аруфса здобріти щось нове навряд чи вдасться, Роран попрохав Брігмана відвести загін до найближчих млинів.

Ці споруди виглядали саме так, як їх і змальовував Брігман. У каналі справді було три водоспади, кожен двадцять футів заввишки. Під цими водоспадами фермери прилаштували колеса з лопатями, що поєднувались із механізмами млинів грубими валами. Саме звідси Аруфс і отримував усі запаси борошна. Зараз жоден із млинів не працював, хоч колеса й продовжували обертатися, торкаючись лопатями каламутних вод каналу.

Роран уважно обстежив найнижчий млин і пірнув між допоміжними будівлями, щоб подивитись на шлюзові ворота, що контролювали кількість води, яка потрапляла під колеса. Ворота були прочинені, але лопаті ще й досі оберталися, поринаючи в глибоке каламутне плесо.

Наступний млин Міцний Молот вирішив поки що не оглядати. Він зупинився на вкритому травою березі, схрестив на грудях руки й став міркувати, як же йому захопити неприступний Аруфс. Роран вірив, що має бути якась хитрість, котра б дозволила варденам проникнути в місто, але дієвий план ніяк не народжувався в його голові. З глибокої задуми Міцного Молота вивів плюскіт води, супроводжуваний неприємним рипінням колеса. Ці звуки породили в його душі болючі спогади — місцина була як дві краплі води схожа на Демптонів млин в Терінсфорді, де він працював того дня, коли разак спалив його домівку й жорстоко вбив батька.

Увесь цей час Роран намагався викинути жахіття минулого з голови, але ті зринали знову й знову, щоразу змушуючи його здригатися.

«Якби ж то я зачекав удома ще кілька годин... Тоді я напевно зміг би його врятувати»,— подумки зітхнув він.

«Навряд чи,— озвався за мить холодний розум.— Ти б і пальцем не встиг ворухнути... Яким би сильним не був чоловік, проти разака він усе одно, що немовля».

— Люди питають, чи є в тебе план? — тихо сказав Бальдор, підійшовши до ватажка.

— Ідеї є... Плану нема. А в тебе?

— Може, нам почекати, доки Насуада не пришле на поміч Ерагона й Сапфіру? — спитав Бальдор, і собі схрестивши руки на грудях.

— Іще чого!

Якийсь час воїни стояли мовчки, дивлячись на каламутну воду.

— А якщо ти просто запропонуєш їм здатися? Може, вони злякаються, почувши твоє ім’я, відкриють ворота, впадуть тобі до ніг і благатимуть про помилування? — порушив мовчанку Бальдор.

Роран тихо засміявся.

— Сумніваюсь, що тут хоч хто-небудь про мене чув...— мовив він за мить.— Але спробувати варто. Принаймні зіб’ємо їх з пантелику.

— Мене непокоїть іще одне: припустімо, ми проб’ємось до міста... А чи зможемо ми його втримати з такою кількістю людей?

— Важко сказати...

— Як же ж далеко ми зайшли,— мовив Бальдор, трохи помовчавши.

— Еге...

— Мабуть, тут куди менше талої води, ніж у нас удома. Інакше б ці колеса занурювались до половини,— вирішив змінити сумну тему Бальдор.

— Байдуже, скільки в цих краях випадає дощу й снігу, бо є шлюзові ворота — вони регулюють і кількість води, і швидкість обертання колеса,— похитав Роран головою.

— Але ж вода може сягнути верхівки воріт!

— Може... Тоді треба спинити механізми, зняти ворота й...— Міцний Молот несподівано примовк, бо в його голові блискавично зринуло відразу кілька цікавих ідей.

«Спрацює чи ні? — пожвавішав він так, ніби залпом випив кухоль меду.— В усякому разі, треба спробувати. Бо що ми ще можемо вдіяти?»

Ватажок виліз на центр берми й схопився за вентилі, за допомогою яких опускали й підіймали шлюзові ворота. Вентилі були надзвичайно тугі й рухались дуже повільно, навіть коли він наліг на них з усієї сили.

— Допоможи мені,— гукнув Роран Бальдорові, що так і стояв на березі, здивовано спостерігаючи за його діями.

Бальдор і собі обережно виліз і став поруч з Міцним Молотом. У чотири руки справа пішла жвавіше, і вже невдовзі ворота було зачинено. Не відповідаючи на жодні питання, ватажок швидко потягнув Бальдора до наступних воріт.

Не минуло й десяти хвилин, як усі три водоспади були перекриті.

— По конях! — гукнув Роран своїм супутникам і нетерпляче постукав молотом по своєму щиту.

— А що ти там таке вигадав? — спитав Брігман, коли всі були вже верхи.

Роран обвів присутніх пильним поглядом, аби переконатися, що ті уважно його слухають:

— Ось що ми будемо робити...

Запальний монолог ватажка тривав десь із півгодини. Він докладно розповів усе, що спало йому на думку. Слухаючи Рорана, Мандел почав посміхатися, а Бальдор, Делвін і Гемунд аж роти пороззявляли від захвату — сміливість плану була просто фантастична. І Роран зробив усе, щоб слухачі повірили, що це можливо. Дослухавши, більшість воїнів схвально закивали й навперебій почали запевняти, що ватажок може розраховувати на їхню підтримку. Тим часом сам Міцний Молот дуже хвилювався.

«Що буде, коли план провалиться,— думав він,— і я підведу цих безмежно відданих мені людей». Гіршим за це могла бути хіба що втрата Катріни.

Слід сказати, що Роранів план сподобався далеко не всім. З виразу обличчя Карна було видно, що той сумнівається, а Брігман узагалі був категорично проти.

— Ти геть здурів! — скрикнув він, коли Роран закінчив.— Та це нізащо не спрацює!

— Стули пельку! — гаркнув на нього Мандел і виступив уперед, міцно стиснувши кулаки — Роран виграв стільки битв, у скількох ти навіть участі не брав, до того ж без купи воїнів, якими ти командуєш.

— Ах ти ж виродок! — затремтів від люті Брігман, так, що його верхня губа вигнулась, мов гадюка.— Зараз я навчу тебе поваги! Ти все життя пам’ятатимеш мій урок!..

На щастя, Роран устиг відштовхнути Мандела, перш ніж розлючені воїни кинулись один на одного.

— Стій! — крикнув ватажок.— Візьміть себе в руки Мандел знітився й відійшов, не зводячи з Брігмана сповненого ненависті погляду.

— Я згоден, план нереальний,— мовив Делвін,— але майже всі твої плани, втілені в життя, також були нереальні.

Решта карвахольців ствердно закивали.

— Хтозна, чи це спрацює, але ворог точно буде здивований... Скажу чесно, мені цікаво глянути, чим усе скінчиться,— знизав плечима Карн.

Роран розплився в посмішці.

— Робити те, що й раніше, немає сенсу. Щоб захопити Аруфс, у нас є два з половиною дні. Звичайною тактикою тут нічого не вдієш. Виходить, треба вдатися до незвичайної,— сказав він Брігману.