Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Ерагон. Спадок, або Склеп душ - Паолини Кристофер - Страница 111
«А це ще хто?» — спитав він Глаедра, відчувши себе свідком того, що не було призначене для сторонніх очей.
«Не знаю,— відповів старий дракон.— Можливо, це нащадки тих, хто сховався під час битви. А може, це представники твоєї раси, які вирішили поселитися тут після занепаду Вершників. Зрештою, це можуть бути ті, хто поклоняється драконам і Вершникам як богам».
«Хіба такі існують?»
«Колись були. Свого часу ми відмовились від цієї практики, але вона була дуже поширена в багатьох ізольованих частинах Алагезії... Як на мене, ти зробив добре, що встановив захист».
Ерагон дивився, як постаті в каптурах повільно просуваються містом. Це тривало майже годину. Коли вони нарешті дійшли до найвіддаленішої частини міста, ліхтарі один за одним згасли, і тепер Ерагон навіть за допомогою магії не міг побачити, куди поділися ті, хто їх ніс. Тоді юнак засипав вогонь пригорщами землі й закутався в ковдру. Втома здолала його.
* * *
«Ерагоне! Сапфіро! Прокидайтесь!»
Ерагон швидко розплющив очі, сів і схопивсь за Брізінгр. Довкола було темно. Лиш купка червоних жаринок тьмяно виблискувала справа від нього, а на сході виднівся нерівний клаптик зоряного неба. Та, попри те, що світла майже не було, Вершник добре бачив загальний контур лісу й лугу... Назустріч йому щось швидко повзло по траві. Ерагон придивився пильніше — то був неймовірно великий слимак.
Від несподіванки Ерагон скрикнув і кинувсь назад. Слимак, чия мушля була близько п’яти з половиною футів заввишки, на мить завмер, а потім поплазував до нього так швидко, як може бігти хіба що людина. Змієподібне сичання вирвалося з чорного прорізу його рота, а очні яблука розміром з кулак захилитались на своїх довгих стеблинах.
Ерагон умить зрозумів, що навряд чи встигне звестись на ноги. Простору, щоб витягнути Брізінгр, позаду так само не було. Тоді він згадав про заклинання. Але воно не знадобилось, бо вже за мить голова Сапфіри, немов стріла, промайнула повз нього і щелепи дракона зімкнулись якраз посередині слимака. Мушля луснула між іклами Сапфіри, мов розтрощений сланець. Слимак пронизливо скрикнув.
Сапфіра тим часом швидко повернула голову, підкинула слимака вгору, роззявила пащеку якомога ширше й проковтнула чудовисько, двічі струснувши головою, немов дрізд, коли їсть дощового черв’яка.
Слимак був не один. Трохи далі на пагорбі Ерагон помітив іще чотирьох гігантських слимаків. Одне з чудовиськ миттю сховалось у мушлю, а інші почали тікати геть, хвилеподібно тягнучи свої черева, немов довгі сукні.
«Онде вони!» — крикнув Ерагон.
Сапфіра стрибнула вперед. Її тіло на секунду відірвалось від землі й тут-таки приземлилось прямо на всю четвірку. Спочатку дракон схопив і проковтнув одного слимака, потім другого, потім третього... А перш ніж з’їсти останнього слимака,— того, що сховався у своїй мушлі,— Сапфіра відвела голову назад і скупала його в потоці блакитного та жовтого полум’я, що освітило землю на сотні футів. Це тривало всього кілька секунд. Потім Сапфіра взяла щелепами слимака, який димів і парував,— взяла ніжно-ніжно, немов кішка, котра бере кошеня,— принесла його Ерагонові й кинула до ніг. Той зміряв чудовисько недовірливим поглядом — воно було мертве.
«Тепер можеш поснідати як слід»,— сказала Сапфіра.
Спершу Ерагон тільки витріщився на неї, а потім почав сміятись. Він реготав усе голосніше й голосніше, аж доки не зігнувся від сміху, схопившись за живіт і ледве дихаючи.
«І що тут смішного?» — здивувалась Сапфіра й понюхала закопчену мушлю.
«А й справді, Ерагоне, чого ти смієшся?» — спитав Глаедр.
Та Ерагон лиш хитав головою й сопів.
— Тому що...— нарешті видушив він, а потім заговорив подумки, так, щоб Глаедр теж міг його чути. «Тому що... та ні... ви тільки уявіть — яєчня зі слимаком!..» Ерагон знов почав реготати: «Або... стійки зі слимака!.. Зголоднів? Спробуй стеблинку! Іще? З’їж очне яблуко! Кому потрібна медовуха, коли є слимак?! А можна поставити стеблинки в чашку, як букет квітів...» Вершник сміявся так сильно, що аж упав на одне коліно, хапаючи повітря ротом. Сльози текли йому з очей.
Сапфіра теж не витримала й розтулила в посмішці свою зубасту пащеку.
«Інколи ти такий дивний, Ерагоне, дуже дивний...— покректуючи, сказала вона й знову понюхала мушлю: — А трохи медовухи не завадило б».
«Ну, нарешті ти попоїла»,— і подумки, і вголос підхопив Ерагон.
«Не дуже багато, але досить, щоб повернутися до варденів».
Нарешті Ерагон таки вгамував регіт. Він підійшов до слимака й копнув його краєм черевика:
«Минуло надто багато часу відтоді, як на Вройнгарді жили дракони. Мабуть, ти, друже, не до кінця розумів, чим був, коли спробував зробити з мене легку закуску... Між іншим, це була б просто жалюгідна смерть: стати обідом для слимака».
«Зате вікопомна»,— не без гумору сказала Сапфіра.
«Справді, вікопомна»,— згодився Вершник, відчуваючи нову хвилю сміху.
«То як, молодь, що я вам казав про перше правило полювання?» — озвався Глаедр.
«Не переслідуй здобич, доки не впевнишся, що це справді здобич»,— разом відповіли Ерагон і Сапфіра.
«Ото ж бо й воно»,— підсумував Глаедр.
«Уся оця гусінь, примарні птахи, а тепер іще й гігантські слимаки...— сказав Ерагон.— Як могли використані під час битви закляття створити їх?»
«Справа в тому,— відповів Глаедр,— що Вершники, дракони й клятвопорушники під час бою вивільнили колосальну кількість енергії. Частину її поглинули заклинання, але багато залишилось. Ті, хто вижив, щоб розповісти про це, сказали, що через якийсь час світ наче збожеволів... Мабуть, саме цю енергію поглинули предки гусениць і птахів, яких ти сьогодні бачив. Вона змінила їх. А от щодо слимаків, то тут ти помиляєшся. Це — сналглі. І вони завжди жили тут, на Вройнгарді. То була улюблена їжа для нас — драконів. Сапфіра тепер розуміє, чому саме».
«Мабуть, не тільки тому,— мугикнула й облизнулась Сапфіра,— що їхня плоть ніжна й смачна, а ще й тому, що їхні мушлі корисні для травлення».
«Але якщо вони були звичайні тварини, тоді чому мій захист не зупинив їх? — збентежено спитав Ерагон.— Від самого початку я повинен був відчувати наближення небезпеки».
«А ось це вже,— відповів Глаедр,— могло стати наслідком битви. Магія не створила сналглів, та це аж ніяк не означає, що на них не вплинули ті сили, котрі так змінили цей острів. Так чи інакше, нам не слід довго залишатись тут без потреби. Краще покинути цю місцину до того, як іще одна невідома істота спробує скуштувати нас».
Сапфіра допомогла Ерагонові розламати тріснуту мушлю горілого слимака. При світлі червоного магічного вогника Вершник сяк-так очистив безхребетну тушу. Це була дуже неприємна робота, але іншого виходу він не бачив. Заривши тушу неподалік від вогнища, Сапфіра повернулася на те місце, де вона лежала раніше, знову згорнулась у клубок і заснула. Ерагон узяв свою ковдру, сідельні в’юки, в одному з яких лежало Глаедрове серце сердець, і переніс усе це до Сапфіри. Нарешті він заліз під її крило й умостився в теплому, темному й затишному куточку між шиєю та тілом. Тут він і провів решту ночі, розмірковуючи й мріючи.
Надходив новий день. Як і попередній, він був сірий і похмурий. Схили гір та вершини пагорбів вкривав тонкий шар снігу, повітря було морозяне. Судячи з усього, за якийсь час мав піти сніг.
Втомлена Сапфіра не ворушилась, аж доки сонце повністю не зійшло над горами. Ерагонові кортіло вирушити звідси якомога швидше, але він дозволив драконові виспатись. Ясна річ, дракон повинен був відновити сили для перельоту.
Тільки-но прокинувшись, Сапфіра одразу ж відкопала тушу слимака, й. Ерагон приготував гарний сніданок зі слимачини... Вершник не знав, як назвати цю страву: бекон зі слимака? Та як би вона не називалась, м’ясо було чудове, й Ерагон з’їв його більше, ніж зазвичай. Сапфіра тим часом жадібно пожирала те, що залишалось. Після сніданку вони ще якийсь час почекали. Нарешті Ерагон згорнув свою ковдру, пристебнув Сапфірі сідло, і вони разом із Глаедром вирушили до скелі Кутіан.
- Предыдущая
- 111/188
- Следующая
