Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" - Страница 80

Зміцнений Ян Казимир, спираючись на народну підтримку, поклявся вигнати

аріанців із королівства. 1657 року Немирич, сподіваючись відновити власне багатство

та статки братства, вів переговори щодо укладання угоди, згідно з якою Польща

мала б бути поділена між козаками Хмельницького, Швецією та Трансильванією. Це

розглядалося як очевидна зрада.

 Коли шведи почали відступати, Немирич повернувся до своїх володінь в Україні,

які йому повернув Хмельницький, та залишався там на боці козаків, які протистояли

258258

Москві. Він невтомно працював над плануванням та сприянням укладанню Гадяцької

угоди 1658 року. За умовами цієї угоди, Польське королівство та Литва мали б бути

приєднані до третього об’єкта, названого Рутенським герцогством (Україна та

Волинь). Вони мали б спільного короля, парламент та спільну іноземну політику.

Герцогство б утримувало власну скарбницю, суди та систему освіти. Його світські

сенатори та православне духовенство засідало б у Польському Сенаті. Уніатська

церква (яка підпорядковувала православних віруючих римо-католицькій ієррхії)

мала б бути розпущена. В новому герцогстві свободу релігії відкрито надавали лише

православним та католикам.

 Оскільки Немирич мав намір бути великим канцлером нового герцогства,

а позиція аріанської общини вже більше не була сильною, того року він офіційно

перейшов у християнство. У трактаті «Заклик до всіх дисидентів із римо-католицької

релігії знайти притулок у Грецькій церкві» він вмовляв Польське братство та інших

протестантів перейти в православ’я. Це, як він стверджував, була по-справжньому

апостольська церква, догмати якої базуються на Святому Письмі. Він відкидав ту

ідею, що віра може базуватися лише на причині, вказуючи на внутрішні дискурси між

польськими аріанцями. Він наголошував на перевагах приналежності до більшого

церковного органу. Хоча не збереглося жодної копії цього трактату, його зміст зберігся

в латинській Responsio ad scriptum (Відгук на трактат) Самюеля Пржипковського.

Перехід Немирича в християнство шокував Польське братство. Ніхто з них не пішов

слідом; більшість була абсолютно нажахана таким вчинком. До переходу ставилися

із універсальним скептицизмом: папський нунцій сардонічно сказав, що Немирич

став би католиком за шапку кардинала. Оскільки Немирич не позакривав арійських

церков у своїх володіннях, Росія вважала його таємним українцем.

1659 року перед Польським Даєтом Немирич виголосив відому промову на

підтримку Гадяцької унії, яку Даєт неохоче підтримав. З перспективою нової

та славетної кар’єри в майбутньому він повернувся на українські володіння та

намагався розбити козаків, що були в союзі з Москвою. Після початкового оєінного

успіху, його розгромили та вбили, коли той намагався втекти. Кажуть, що він отримав

приблизно 70 поранень в груди, а перед смертю вигукнув: «Господи Ісусе, спаси

мене!» Така смерть показала дуже велику в багатьох ненависть до нього. Цій новині

всі православні, католики, аріанці зраділи. Катаржина Люб’єнецька, мати богослова

Станіслава, яка могла знати Немирича особисто, не без задоволення написала:

«Рукою селянина Бог швидко вчинив справедливість… Це йому не допомогло, хоча

і став русином». Умови Гадяцької угоди, головним автором яких він був, ніколи так і

не набрали чинності, а Україна врешті була поділена між Польщею та Росією.

Негативна репутація Немирича не змінювалася протягом трьох століть. Коли

Радянський Союз в другій половині ХХ століття підкорив Польщу та Україну, його

особистість переглянули польські та українські дисиденти, котрі показували його як

раннього прибічника польсько-української співпраці у відповідь зростаючій загрозі

Росії. Однак і по сьогоднішній день він залишається суперечливою особистітю.

Можливо, причиною цьому слугує те, що були забутими його відступництво, його

аріанське релігійне членство та захист Польського Братства.

Юрій Немирич та його дружина Ельжбета Слупецька (пом. 1660), мали трьох

дітей. Їхній син Томас, під час навчання в Кісієліні, зламав карк і помер. Його дочка

Барбара одружилася із арійським дворянином та меценатом Чарківської церкви

Гієронімом Гратусом Москоржовским (1627–1660 рр). Після його смерті вона вдруге

259

одружилася із Марціяном Чапліч, котрий 1661 року для того, що залишитися в Польщі

став римо-католиком. Невідомо чи Барбара також перейшла в цю релігію. Другий

син, Теодор (1648–1700), після смерті батьків був вихований дядьком як унітарин,

та разом з ним залишив Польщу 1664 року. 1668-го він повернувся до Польщі та

керував тим, що залишилося від його спустошених володінь. Він був улюбленцем

Яна Казимира Васа та наступного короля Міхала Корибута Вишневецького. Так як

і батько, Теодора багато разів обирали членом парламенту, але це не привело його

до високого посту. Повертаючись в Польщу, він офіційно перейшов у православ’я.

Однак ходили чутки, що він зустрічався зі своєю двоюрідною сестрою Мар’яною

Немиричівною для того, щоб «разом практикуватися у єресі». Можливо, вони були

останніми аріанцями на Волині. Теодор помер, заливши по собі дві дочки, які були

римо-католичками.

Документи про сім’ю Немирича були знищені 1944 року разом із його домом

у Варшаві.

 Стаття Казимира Бема

Авторське право на всі матеріали належить Історичному Товаристві

унітарних універсалістів (ІТУУ) 1999–2007

«Хоча деякі дослідники вбачають у ньому лише кар’єриста та багаторазового

зрадника, який керувався виключно власними класовими інтересами, інші показують

Немирича як вісника сучасних федералістичних концепцій, які завжди на перше

місце ставили інтереси його української батьківщини».

Польський біографічний словник. – Том 22. – Вроцлав, 1997. – С. 816.

[74] BOHDAN KHMELNYTSKY

«In 1648 the outbreak of the Cossack Revolt under Bohdan Khmelnytsky signaledthe beginning of the end for the Polish-Lithuanian Commonwealth. The Cossacks, many

of whom descended from people who had fled from serfdom, led a rebellion of Ukrainianserfs against their Polish-cultured feudal overlords. This uprising was catastrophic for the

population of the Ukraine generally, but especially disastrous for Jews and Arians, who

were viewed as connected with the noble oppressors».

[74] БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

«В 1648 році повстання козаків під орудою Богдана Хмельницького сигналізувало

про початок кінця польсько-литовського гніту. Козаки, багато з яких були кріпосними

втікачами, очолювали боротьбу українських кріпосних проти їхніх польських

власників-феодалів. Повстання мало катастрофічні наслідки для українського

населення загалом, але особливо згубним воно стало для євреїв та аріан, яких

зараховували до числа тих, хто був зв’язаний зі шляхетськими гнобителями.»

[75] http://www.answers.com/topic/george-ii-r-k-czi,

George II Rakoczi

«On ascending the throne (October 1648), his first thought was to realize his father’s

Polish ambitions. With this object in view, he allied himself, in the beginning of 1649, with