Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" - Страница 52

the truth that all men live in the darkness of original sin until the water of baptism makes

shine on them the Light of the World.

What is for sure is that Volodymyr’s conversion was real. Once baptized, he became a

radically different man and ruler. He gave Khersonese back to the Byzantines, put aside his

pagan wives and, upon returning to Kyiv with Anna, proceeded to tear down all the pagan

statues and shrines he had erected. The statue of the chief god, Perun, he had dragged

through the mud and thrown into the Dnieper».

The Conversion of Russia By Gary Potter

[6] «988 року він взяв в облогу та захопив місто Херсонес на Кримському

півострові – територію, яка належала Східній Імперії. З приводу цього він відправив

посланців до імператора Василя ІІ, просячи руки сестри Василя Анни. Посланці

сказали, що якщо імператор не задовольнить цю просьбу, то Володимир піде на

Костантинополь. Василь відповів, що християнка не може одружитися з язичником,

але якщо Володимир прийме хрещення, то він віддасть сестру за нього. Володимир

відповів, що він вивчав християнські вчення і може бути охрещеним.

Деякі російські історики вважають, що Володимир вже мав намір стати

християнином, але вагався через «скандал», що його може спровокувати цей

перехід в іншу віру між деякими з його язичницьких підданих. Припускається, що

такий перехід був би більш прийнятним, якби його причиною була держава. Так

чи так, Василь відіслав сестру до Херсонеса, Володимир був охрещений і пара

одружилася.

Згідно з легендою, перед приїздом Анни Володимира вдарила містична сліпота,

і його зір було відновлено водою, в якій він охрещувався. Було таке чи ні (історич ні

документи не є повністю достовірні), історія таки надає гостроти тій правді, що всі лю ди

живуть у темряві первинного гріха, доки вода хрещення кине на них Світло Світу.

В чому можна бути впевненим, так це в тому, що хрещення Володимира було

реальним. Після хрещення він став радикально іншою людиною та правителем.

Він повернув Херсон Візантії, розлучився із язичницькими дружинами й після

повернення із Анною до Києва й далі скидав усі язичницькі статуії та храми, що

їх сам колись побудував. Статую головного бога Перуна він виваляв у грязюці та

викинув у Дніпро».

Поттер Г., «Хрещення Русі»

[7] http:www.mainlesson.com/display.php?author=bergen&book=russia&story=

Volodymyr

«He might have been baptized by the bishop of Kyiv; or, if he had applied at

Constantinople, the emperor would gladly have sent him a high prelate to perform the

service. Instead of this, Volodymyr collected an army and marched against Khersonese,

193

— the last city in Russia held by the Byzantine. It was taken by means of treachery, and

from this city Volodymyr sent to Constantinople to demand in marriage the sister of the

two emperors Basil and Constantine. Although the emperors did not like the proposed

connection, they consented because they feared an invasion, but made it a condition

that Volodymyr should be baptized. The ceremony was performed at Khersonese; soon

after the bride arrived and the marriage took place in the same city. When he returned to

Kyiv, he carried with him the priests and sacred ornaments taken from the churches of

Khersonese».

The story of Russia by Robert van Bergen, New York, American Book Company,

1905.

[7] «Він міг бути хрещений київським єпископом, або, якби звернувся в

Константинополь, то імператор радо послав би йому для цього вищого прелата.

Володимир зібрав армію та пішов на Херсонес – останнє місто в Русі, що було

під владою Візантії. Його взяли зрадницьким шляхом, і з цього міста Володимир

послав у Константинополь вимогу руки сестри імператорів Василя та Костянтина.

Хоча імператорам не сподобались такі вимоги, вони погодилися, адже дуже боялися

вторгнення. Однак вони поставили перед Володимиром умову – він мусить прийняти

хрещення. Церемонію провели в Херсонесі: згодом після того, як припливла

наречена, в тому ж місті відбулось весілля. Повертаючись до Києва, Володимир віз

із собою священиків та священні орнаменти із херсонеських церков».

Берген Роберт ван. Історія Русі. – Нью-Йорк: Амерікан Бук Компані, 1905.

[8] http://www.mainlesson.com/display.php?author=morris&book=russian&story=

Volodymyr

«Since the days of Olga Kyiv had possessed Christian churches and priests, and

Volodymyr might easily have been baptized without leaving home. But this was far too

simple a process for a prince of his dignity. He must be baptized by a bishop of the parent

Church, and the missionaries who were to convert his people must come from the central

home of the faith.

Should he ask the emperor for the rite of baptism? Not he; it would be too much

like rendering homage to a prince no greater than himself. The haughty barbarian found

himself in a quandary; but soon be discovered a promising way out of it. He would make

war on Greece, conquer priests and churches, and by force of arms obtain instruction and

baptism in the new faith. Surely never before or since was a war waged with the object of

winning a new religion.

Gathering a large army, Volodymyr marched to the Crimea, where stood the rich and

powerful Greek city of Khersonese. The ruins of this city may still be seen near the

modern Sevastopol. To it he laid siege, warning the inhabitants that it would be wise in

them to yield, for he was prepared to remain three years before their walls.

The Khersoneseites proved obstinate, and for six months he besieged them closely.

But no progress was made, and it began to look as if Volodymyr would never become a

Christian in his chosen mode. A traitor within the walls, however, solved the difficulty. He

shot from the ramparts an arrow to which a letter was attached, in which the Russians were

194194

told that the city obtained all its fresh water from a spring near their camp, to which ran

underground pipes. Volodymyr cut the pipes, and the city, in peril of the horrors of thirst,

was forced to yield.

Baptism was now to be had from the parent source, but Volodymyr was still not

content. He demanded to be united by ties of blood to the emperors of the southern realm,

asking for the hand of Anna, the emperor’s sister, and threatening to take Constantinople

if his proposal were rejected.

Never before had a convert come with such conditions. The princess Anna had

no desire for marriage with this haughty barbarian, but reasons of state were stronger

than questions of taste, and the emperors (there were two of them at that time) yielded.

Volodymyr, having been baptized under the name of Basil, married the princess Anna, and

the city he had taken as a token of his pious zeal was restored to his new kinsmen. All that

he took back to Russia with him were a Christian wife, some bishops and priests, sacred

vessels and books, images of saints, and a number of consecrated relics».