Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" - Страница 46

роки у Київській політехніці, де спроектував

перші літальні апарати. Отож, начебто, з України, але

такої держави немає на жодній карті, її загарбали більшовики.

Діяльні роки в Петербурзі, створення літаків

«Гранд» та «Ілля Муромець», переліт Петербург–

Київ, що побив усі мислимі тоді світові рекорди.

Сікорський опустився на стілець і почав швидко

писати: «Мій рід, який походить із села на Київщині,

де мій дід і прадід були священиками, є чисто українського

походження. Одначе ми уважаємо себе росіянами

з причини, що це була частина Росії і український

нарід був інтегрований частиною Росії так,

як Техас чи Луїзіана є інтегрованою частиною Сполучених

Штатів».

Він інженер, людина звична до точності, і має такої

ж точності дотримуватися скрізь, в тому числі в адміністративному

поділі. Це вже інша справа, що більшовицька

Росія віддячила молодому вченому, льотчику і

конструктору, в своєрідний спосіб, занісши його ім’я

в «ліквідаційні списки». Ігор Іванович сумнівався, що

прізвище Сікорського якимось чином проминуть у

цих чекістських «списках», тож після жовтневого

перевороту 1917-го через Францію рятувався еміграцією

в Сполучені Штати. Хоч як тяжко починати

з нуля, маючи у кишені лише кількасот доларів, тут

він вже в 1923 році засновує авіаційну фірму «Sikorsky

Aero Engineering Corporation». Вдячна російська

преса посилає йому навздогін одбірну лайку за те, що

посмів зорганізувати «гнездо авиационной белогвардейщины

».

Справді, хто він, якого роду? Ігор Іванович з дитинства

пам’ятав дискусії з колегами батька, професора

Київського університету, чи є різниця між росіянами

та українцями та про заборону української

мови. Особливо насідав один колега на працю Івана

Олексійовича Сікорського «Всеобщая психология с

физиогномикой в иллюстрированном изложении»,

що вийшла в Києві ще 1904 року. Там старший Сікорський

писав: «Тип малоруса і великоруса різняться

між собою в тому відношенні, що у малоруса меншою

мірою створилися ті нові риси, набуті від фінів, і більше

зберігся природний слов’янський розум і почуття

». Батько тільки одного разу розсердився:

– Ви неправильно тлумачите думку – я говорю

про «більш слов’янський», акцентую на «слов’янський

»… А не так як Віссаріон Бєлінський: «Здравый

смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и поНа

летовищі

172172

Перший гелікоптер

Ігоря Сікорського

шлеца… Ох, эти мне хохлы. Ведь бараны – а либеральничают

во имя галушек и вареников с свиным

салом!»

Ігор Сікорський міг би, звичайно, свої задуми здійснювати

і в Росії. Але там уже господарювали інші.

Версальська мирна угода забороняла Німеччині ряд

нових видів техніки, в тім числі військові літаки. Обійти

договір допомогла радянська Росія. За Раппальською

угодою німецькій авіаційній фірмі «Юнкерс»

здаються в оренду виробничі приміщення колишнього

«Автобалта». Доставивши з Німеччини потрібні

верстати й обладнання, німці швидко освоїли великосерійний

випуск літаків і розробку експериментальних

бойових машин. Цехи, де могли б монтувати

літаки Сікорського, тепер монтують «Юнкерси», в

тім числі бомбардувальники, літаки-розвідники і винищувачі.

А для зручності «Юнкерсу» алюмінієвий

завод в Кольчугіно під Москвою має забезпечувати

німців потрібним прокатом.

Згодом спохватяться в Росії, виїде «Юнкерс», та

військова машина для Адольфа Гітлера вже відновлена…

для Європи, світу і себе.

Він, звичайно, мав свою думку про те, що відбувається

в Росії. Мине час, і конструктор літаків та ге

173

лікоптерів зовсім не несподівано, а радше за логікою

життя глибоко віруючої людини, напише працю про

головну християнську молитву «Отче наш» і подасть

своє бачення молитви як науковець. І там буде таке

посилання: «Талантливый современный русский автор

Иван Лукаш, потрясенный ужасными деяниями

безбожных коммунистов, пишет: «Дьявол – это

убийца, истребитель духа и мысли, змея, жалящая

живое… О, я понимаю. Я вижу дьявола в моей России

и во всем мире, пыль земная, удушающая дух, извращенная

мыслью…»

Ігор Сікорський знав про голодомор на Україні і

Поволжі, про це кричав весь пресовий світ. Але йому

не хотілося навіть думками вертатися в Росію, назад

у своє минуле, надто багато цікавого і захопливого у

нього є тут сьогодні, є мрії, які так хочеться втілити

у свої металеві птахи, що зблискуватимуть супроти

сонця срібними крилами. Ігор Іванович навіть мав нагоду

поділитися з найширшим людом своїми мріями,

своїм баченням майбутнього. Газета «Нью-Йорк телеграф

» затіяла вигадливу штуку: вона вибрала дванадцять

«найбільш мислячих жителів міста», в тому

числі Сікорського, попросивши поділитися своїм баченням

прийдешнього півстоліття. Ігор Іванович не

відмовив газетярам.

Як авіаконструктор, оповідав в інтерв’ю, він вірить,

що швидкість літаків може сягнути 1300 кілометрів

за годину, океан долатимуть лайнери отак годин

за п’ять, Нью-Йорк стане унікальним континентальним

аеропортом, з американського континенту стартуватимуть

літаки через Північний полюс на Берлін і

Москву, місцеві авіалінії обслуговуватимуть гелікоптери,

а ще будуть герметичні літаки, в яких люди через

стратосферу літатимуть в будь-яку точку землі без

будь-якого дискомфорту… Ще сміливіші мрії Сікорський

висловить згодом, як візьметься за гелікоптери.

Ось як він напише в книзі «Грядущий вік повітря»:

«Уявіть, як ваша дружина бере вертоліт і відправляється

на ньому до подруги. Вона відчиняє двері вертольотного

ангару, який лиш трішки більший за старий

сімейний гараж на дві машини. Дружина сідає в двомісну

кабіну і заводить двигун, переключає енергію

на шасі і вирулює… Потім ваша дружина злітає на чо

І. Сікорський

в екіпіруванні

пілота-авіатора.

1911 р.

174174

Влітку

1914 року на «Іллі

Муромцеві» №2

Сікорський

з трьома членами

екіпажу вирушив

у переліт

Петербург – Київ.

тириста метрів, виходить на спеціально відведену повітряну

трасу, і через тридцять хвилин вже гомонить

собі із подружкою».

…Ігор Іванович писав листа незнаному землякові

Василю Галичу швидко, розмашисто, за чотирнадцять

років свого життя у Сполучених Штатах він не

тільки вільно розмовляв англійською. Він уже й думав

нею. І так само раптово Ігор Іванович відкинув

ручку.

Може, до стриманого листа незнаній людині додати

щось з пережитого, що зарубинами на серце лягає?

Він зараз працює над літаком, на якого покладає

великі надії, і якби Всевишній допоміг їх здійснити,

то було б новим словом в авіації. (Надії Сікорського

справдяться – цей літак відкриє пасажирську повітряну