Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" - Страница 40

журналі… Це був справді тріумф.

Дякуючи протекції Бора, Георгій знайомиться з

Ернестом Резерфордом, блискуче виступає в Лондонському

королівському товаристві з проблем атомного

ядра, отримує стипендію Рокфеллера в Кембриджському

університеті, зрештою отримує чергове

запрошення Нільса Бора в Копенгаген. А Гульємо

Марконі офіційно запрошує Гамова взяти участь в

150150

першому міжнародному конгресі з атомного ядра у

Римі, в жовтні 1931 року.

Георгій задоволено потирає руки і залюбки порається,

вивалявшись у мастило, біля своєї улюбленої

іграшки – мотоцикла, що став входити в моду:

– Я проведу літо в поїздці навколо Європи на мотоциклі

і завершу поїздку в Римі до початку конгресу.

Але для цього треба ще продовжити візу в своєму

паспорті. У радянському посольстві, де раніше особливих

проблем не було, Георгій раптом зустрівся з

холодною обережністю.

– Вам треба спочатку відзвітуватись у Москві,

– погляд посла все ковзав у боки і ніяк не вдавалося

з ним зустрітися.

В Москві в Георгія вже починаються проблеми під

час таких неминучих тоді співбесід.

– Ваші публічні виступи і твердження не завжди

відповідають положенням діалектичного матеріалізму…

Зокрема, принцип невизначеності Гейзенберга.

Георгій зрозумів, що тільки надлюдська енергія

зможе допомогти йому вирватися з Росії. Ще спробував

нелегально перейти кордон, але вже не фінський…

Вирвавшись з дружиною в Крим, мовляв, на

відпочинок, Георгій таємно лаштує човен, запасається

продуктами і темної ночі, з одним лише компасом,

відпливає в напрямку Туреччини.

Георгій з Любою вже й легенду придумали, що казатимуть,

як допливуть турецького берега: він представиться

данцем, показавши свої старі данські права

мотоцикліста. А там вже веселіше, потрапивши в посольство,

Георгій зможе зв’язатися з Нільсом Бором.

Буря, що почалася негадано, стала на перешкоді

планові мандрівників, хвилі наростали, і як не старався

Георгій веслувати з Любою, до кривавих мозолів,

подорож закінчилася під прибережною кримською

скалою.

– Чи ви без розуму в такий час у море? І чого вас

понесло? – сварили випадкові рибалки, що допомагали

у бурю подружжю вибратися на берег.

– Вгадайте, чого хлопець з дівчиною в море ходить,

– відсварився Георгій і цей жарт відвернув увагу

від подальших розпитувань люду, що в ті часи серйозно

хворів на шпигуноманію.

Вирвати візу Георгію з дружиною допомагають

вчені Заходу. Поль Ланжевен, радянський симпатик,

просить Бухаріна, той «закидає слово» перед Молотовим.

І ось уже поїзд вистукує весело за межею, яку

незабаром назвуть «залізною завісою».

Вітер свободи, і свободи наукової діяльності в тім

числі, без лякливого озирання чи відповідає Гейзенберг

діамату, носить Георгія Європою і Америкою.

Він працює в Кембриджі у Резерфорда, потім у Копенгагені

в Бора, згодом у США читає лекції в Мічиганському

університеті, стає професором університету

Джорджа Вашинґтона.

А як же повелося іншим з четвірки мушкетерів

«джаз-банда»? Димус, себто Дмитро Іваненко, так

само стрімко стає знаним в найширших наукових

колах. На два тижні раніше Вернера Гейзенберга

він публікує роботу про протонно-нейтронну модель

атомного ядра, обґрунтовує теорію ядерних

сил, розробляє теорію синхронного випромінювання.

За подальші розробки обґрунтованого Дмитром

Іваненком європейські вчені отримують нобелівські

нагороди. Та й самого його вже відверто запитують:

– А коли ж вам присудять Нобелівську премію?

– Терпляче стою у черзі, – віджартовувався

вчений.

Насправді Д. Іваненко стояв у черзі в енкаведівські

катівні. 1935 року вченого заарештовують без видимої

причини, хоча всі знали, що вина його лише одна

– ще до більшовицького перевороту батько Іваненка

видавав у Полтаві аж ніяк не більшовицьку газету.

– По пояс у воді, з киркою по шістнадцять годин

– так працює на каторзі вчений зі світовим ім’ям –

лише десь поза приміщенням, на всяк випадок озираючись,

перешіптувалися колишні колеги.

Та все ж їх клопотання трішки облегшило долю

Іваненка. Його відправляють в політичне заслання у

Томськ.

Десять років, які могли б стати найпліднішими, забирає

у Димуса каторга і Друга світова війна.

По війні Іваненко продовжує розробляти фундаментальні

фізичні проблеми, одночасно очолюючи

кафедру в Тімірязівській академії. І тут він знаходить

152152

застосування непересічному науковому баченню.

Метод «мічених атомів», розроблений ним, і по сьогодні

широко у дослідницькому вжитку.

Зламати дух вченого російським опричникам не

вдавалося навіть в часи найбільшого мракобісся. Коли

висміювали теорію ймовірності і топталися брудними

ногами по імені Ейнштейна, Дмитро Іваненко публічно

заявив:

– Якщо Ейнштейн – ідеаліст, то пишіть і мене поряд

з ним.

…До Ландау якось звернулись колеги почути думку

про шефа Петра Капицю:

– Як думаєш, шеф людина чи скотина?

– Кентавр, – не задумуючись відказав Дау. –

Може так вбрикнути, що ого-го!

Відтоді за Петром Капицею, якого і шанували, і

боялися за вимогливість, надовго приклеїлося прізвисько

«Кентавр».

Мало того, що Дау «охрестив» шефа, ще й зіграв

злий жарт з колегами до дня його народження.

– Що б такого подарувати Петру Леонідовичу,

аби не було банальним і звичним?

Ландау тихенько щось прошепотів на вухо співробітниці,

а та поважно кивнула головою в знак згоди

– Дау такий авторитет…

Коли на зборах Петру Капиці урочисто вручили

бронзового кентавра на мармуровій підставці, обличчя

іменинника враз стало бурячковим, тоді пробурмотів

кілька слів, що нагадували відомі вислови, а врешті

вибіг з приміщення, голосно хряснувши дверима.

Хтозна, може й за гострий язичок, а швидше із заздрощів

до такого талановитого і везучого вченого,

тільки Ландау не знаходиться більше місця в Ленінграді,

його направляють в тодішню столицю України

Харків. То були прекрасні роки для Дау. Він стає керівником

теоретичного відділу Українського фізикотехнічного

інституту, одночасно завідує кафедрами

теоретичної фізики в Харківському інженерно-механічному

інституті і в Харківському університеті.

1934 року Академія наук присуджує йому вчену ступінь

доктора фізико-математичних наук без захисту

дисертації, а в наступному році – звання професора.

Саме в Харкові Дау публікує роботи, які складуть

153

йому світову славу – про походження енергії зірок,

надпровідність, розсіювання світла, рух потоків електрично